Більшість фільмів про війну знімають після того, як вона закінчується. Наступного тижня в офіційний прокат виходять «Кіборги» — стрічка про 242-денну оборону донецького аеропорту. «Важко знімати фільм про війну, яка триває. Режисерові довелося вирішувати не лише творчі, а й етичні питання», — сказав на презентації соціальної ініціативи, пов’язаної з виходом фільму на великі екрани, голова Держкіно Пилип Іллєнко.
Доки народжувався фільм, автор сценарію Наталя Ворожбит багато розмовляла з тими, хто став прототипом головних героїв, — захисниками донецького аеропорту, їздила в АТО. «Бійці, більше відомі як «кіборги», хоч самі не дуже люблять, коли їх так називають, брали учать у написанні сценарію, вичитували його. Щодня хтось із них був на знімальному майданчику. Це стало надзвичайним стимулом для знімальної групи, бо всі відчували, що роблять щось важливе, — сказав режисер стрічки Ахтем Сеітаблаєв. — Один з «кіборгів» (позивний «Доцент», бо справді доцент дніпровського вишу) провів на знімальному майданчику половину часу. Для нас це було дуже цінним, бо на побутові деталі як режисер часто не звертаєш уваги. А саме вони нерідко розповідають про війну більше, ніж бойова сцена».
Трейлер фільму "Кіборги", 2017 рік
«Це фільм про народження нової нації, нової країни, нової армії. У ньому багато діалогів досить непростих, часом конфліктних. Ми не намагалися ховати гострі кути, — розповіла продюсер стрічки Іванна Дядюра. — Водночас це стрічка про надію, віру в людей, які роблять нову країну».
За її словами, точну кількість екранів, на яких демонструватимуть фільм, поки що сказати не можна, але цікавість до неї висока: пишуть навіть із найменших міст. Крім того, наступного року фільм планують показати в діаспорі. Із пропозицією продемонструвати його в різних країнах виступило МЗС.
Коли творці стрічки познайомилися з реальними героями, родинами тих, хто загинув, доторкнулися до людського болю, постало питання, як їм допомогти. Так народилася ініціатива: з кожного квитка п’ять гривень буде перераховано до фонду «Повернись живим», а зібрані кошти розподілено між родинами загиблих «кіборгів».
Фонд, ставши партнером ініціативи, взяв на себе всю організаційну частину. «Ми не займаємося ні пораненими, ні родинами загиблих. Але коли виникла ця ініціатива… Наша робота буде непростою: триває збирання інформації про тих, хто загинув у донецькому аеропорту. Маємо на увазі чотири локації: старий і новий термінали, вежу керування польотами та метеовежу», — пояснив голова БФ «Повернись живим» Віталій Дайнега, наголосивши, що колосальну роботу зі збирання даних проводить група ветеранів на чолі з Героєм України легендарним командиром спецназу 3-го полку «Редутом». Саме за цими чотирма локаціями ще ніхто не робив статистики, зокрема й щодо числа загиблих бійців «Правого сектору», котрі не проходили за жодними документами.
Протягом найближчих тижнів організатори сподіваються отримати всю інформацію стосовно загиблих та їхніх родин, тож коли фільм вийде у прокат і збереться певна сума коштів, комісія визначить критерії допомоги. До комісії ввійдуть ветерани, гадаю, що всі чи майже всі — «кіборги». Варіантів допомоги може бути багато, і нам важливо, що люди, які стояли пліч-о-пліч з тими хлопцями, котрі загинули, ухвалили правильне рішення, як розподілити ці гроші.
За жанром стрічка — військова драма. «Але насамперед фільм не про війну, а про мир, який народжується всередині цієї війни. Тому в ньому багато напружених діалогів про те, що ми захищаємо, в якій країні хочемо жити. І коли провідником цих сенсів є молода людина, для мене це величезна надія, бо сам знаю таких. Вони або зі зброєю, або як лікарі чи волонтери там, на фронті, освічені, мають чітке уявлення, в якій країні хочуть жити. Гадаю, що найголовніше — вони готові брати участь у будівництві такої країни. Це звучить ніби трохи пафосно, але запевняю вас, що коли людина перебуває між життям і смертю, такі питання набувають зовсім іншого емоційного та змістового звучання. Саме завдячуючи таким людям можу пити каву, знімати кіно, щодня бачити своїх дітей. Ця війна — про цивілізаційний вибір між радянським імперським минулим і, маю сподівання, європейським українським майбутнім», — сказав Ахтем Сеітаблаєв.
Фільм жорсткий, але в ньому багато гумору — так розмовляють чоловіки, коли перебувають поруч із чоловіками, кажуть творці стрічки. Жінок у кадрі небагато, проте лірику, любов глядач відчуватиме протягом усього перегляду. «Це й любов до батьків, і до коханих, і зрештою, до тієї землі, яку вони захищають», — пообіцяв режисер. Найскладнішим, за його словами, було навіть не зйомка сцени танкового бою чи повсякчасних вибухів, а прокидатися щоранку й відчувати відповідальність перед бійцями, а особливо родинами тих, хто загинув. «Ми намагалися зняти чесне кіно і, сподіваюся, зробили це».
ПОДРОБИЦІ
♦ Зйомки стрічки почалися 9 лютого й закінчилися в другій декаді квітня.
♦ Майже місяць фільм знімали під Києвом. У павільйоні побудували приблизно п’яту частину термінала. Декорація вийшла 30 метрів завширшки, 50 завдовжки й 18 заввишки.
♦ Частина зйомок проходила на запасному військовому аеродромі в Чернігові, де побудували декорацію термінала зовні.