Фестиваль «ОКО» — один з наймолодших мистецьких форумів у країні. Але рівню зацікавленості до нього можуть позаздрити найвідоміші фестивалі: цьогоріч на адресу оргкомітету надійшло понад 500 заявок із 73 країн. До фінальної конкурсної афіші увійшло 34 стрічки міжнародної програми та 17 фільмів, що представляли вітчизняний кінематограф. А враховуючи ще позаконкурсну програму і вільний вхід на всі кіносеанси, можна впевнено говорити, що кіно- і віртуальних туристських вражень — завдяки фільмам глядачі побували у понад 40 країнах — гостям фестивалю вистачить надовго.
«Кінофестиваль «ОКО» зробив перший крок, подолавши сотні перешкод, вижив і міг би бути записаним у Книзі рекордів України як найбагатостраждальніший проєкт, — каже Тетяна Станєва, засновниця, продюсерка і директорка кінофестивалю, громадянка України, етнічна болгарка з південної Української Бессарабії, фольклористка та режисерка. — Але правду кажуть, що тільки дурна справа робиться легко. За допомогою великого кола небайдужих людей, доброчинців, що понесли його на своїх руках, за допомогою Болградської міської ради він відбувся, й Бессарабія нарешті отримала свій перший кінофестиваль. Нам є куди рости. Треба виховати глядача та знищену культуру відвідування кіно в регіоні, аби те, що несуть кінофестивальні фільми із п’яти континентів, могла почути та зрозуміти якомога більша кількість людей. А кінофестиваль як туристський магніт приніс у місто ресурси та нові інвестиції».
Крім українських учасників, у Болград приїхали гості та режисери з Болгарії, Франції та Сирії. Журі на чолі з кінознавцем Володимиром Войтенком назвало переможцями фільми «Будинок» режисерів Тетяни Кононенко та Матільди Местер (національна програма), «Лабіринт Йоеме» (Мексика, режисер Сержи Петро Роса, міжнародна програма), які отримали по 25 000 гривень. У міжнародній короткометражній програмі переможцем і володарем премії обсягом
13 000 гривень стала стрічка «Архо-Афарська торгівля сіллю на північному сході Ефіопії», яку зняв німецький режисер Тілль Якоб Фредерік Троєр; найкращою українською короткометражкою стали «Брудні води Дунаю» режисера Всеволода Ананьєва, що теж отримали грошову нагороду 13 000 гривень. Володарем Призу глядацьких симпатій від Болградської міської ради став фільм із повнометражної програми національного кіно «Ткацький шлях» режисерки Лесі Воронюк. Друге та третє місця дісталися фільмам «Вусатий фанк» Олександра Ковша та «Над землею» сирійського режисера Сомара Афіфа Ага.
Візуалізували «ОКО»-2021 за допомогою… традиційних тканих килимків: усю площу біля екрана, сцену було прикрашено килимами, які організатори приносили зі своїх домівок та попередньо збирали через соцмережі. Завдяки намальованим на асфальті килимкам гості без проблем могли орієнтуватися у фестивальних локаціях. Цей симпатичний проєкт підтримала міська рада Болграда. Його подали у Книгу рекордів України як унікальний та найдовший артоб’єкт України.
У фінальний день кінофестивалю рекорд було зафіксовано: 350 метрів 24 різних зразків килимів. Для цього було витрачено 82 літри спеціальної незмивної фарби та 30 пензликів, у розмальовуванні взяли участь понад 75 волонтерів. До речі, цьогоріч Болград відзначив 200-річний ювілей, і ці барвисті доріжки не лише прислужилися святковому настрою, а й залишаться приємним спогадом про цей захід.
«Єднаймося, не уніфікуймося!» — гасло фестивалю, яке дуже точно передає його ідею та призначення: болгари, гагаузи, молдовани, албанці, роми Бессарабії, шануючи традиції і власну ідентичність, рідною країною вважають Україну.