ЗАЙНЯТІСТЬ
Столичні роботодавці пропонують киянам та іногороднім багато вакансій. «Урядовий кур’єр» поцікавився, чому вони не заповнюються
То тільки Москва, кажуть, не гумова, і москвичі не надто люблять «понаїхавших». Київ же в цьому плані толерантний. Як кажуть, аби людина була хороша. А якщо й трапляються випадки «місцевої дискримінації», то приїжджі «дадуть здачі». Як у тому анекдоті — в переповненому вагоні метро чути вигук: «От, понаїхали ці донецькі, нам, корінним киянам, уже й подітись ніде!» З іншого кінця вагона відповідають: «А ви, корінні кияни, їдьте назад у свій Дніпропетровськ!»
Чи знайдемо тут достойний заробіток. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Що для киян не престижно?
У столиці — найменший рівень безробіття порівняно з іншими регіонами України. А вже вакансій вистачає всім, ще й з лишком.
— Київ — такий центр, який готовий поглинути стільки робочої сили, скільки йому дадуть, — зауважує Віктор Сухомлин, директор Київського міського центру зайнятості.
За словами першого заступника голови КМДА Олександра Мазурчака, комунальні служби потребують дуже багато працівників. Наприклад, у «Київпастранс» потрібні водії. Багато вільних місць у «Київзеленбуді», ЖЕКах, інших організаціях.
— Кияни не хочуть іти на такі не дуже престижні роботи, зазвичай погоджуються приїжджі з інших регіонів. Те ж саме — щодо метробудівців, будівельників тощо, — зауважив посадовець.
На столичному ярмарку вакансій «Молодь Києва — майбутнє столиці» більш ніж 60 підприємств пропонували різноманітні робочі місця. Під час заходу ними зацікавилася 4761 особа. Однак виявили бажання працювати на підприємствах всього 1990. А конкретно домовилися про співбесіду лише 730. Хоч для служби зайнятості це непогано: якщо торік з її допомогою було працевлаштовано 6,6 тис. осіб, у цьому році вже 7,5 тис., а ще майже 10% «дав» лише один день.
З розкритими обіймами й закритими гаманцями
Можливо, ця цифра була б ще більшою, однак багато шукачів роботи носом крутили. І, як виявилося, було чого. Хоч працівників роботодавці чекають з розкритими обіймами, але — із закритими гаманцями. Так, один торговельно-будівельний дім запрошував на роботу продавця на 1250 грн зарплати. На таку прожити навіть киянину складно. А вже іногородньому, якому треба наймати житло, взагалі нереально. Щоправда, є випадки, коли людина, особливо молода, так хоче жити в Києві, що йде навіть на малу платню, майже всю зарплату віддає за наймання житла, а на вихідних їздить у село за «торбами». Та більшість хоче відразу знайти роботу, яка дала б можливість прогодувати сім’ю. Але найбільша зарплата, яку ми знайшли у каталозі підприємств-учасників ярмарку вакансій, становила 4400 грн. Таку пропонували одиниці.
— Я навчаюся заочно на технолога молочних продуктів, — розповіла Ярослава, — і, до всього, в декретній відпустці, яка закінчується через два місяці. Шукаю роботу, та за фахом я ніде не потрібна. Мене згодні взяти оператором кол-центру або у відділ випічки супермаркету. Хоча друге мені ближче, бо я люблю пекти здобу.
Отже, Ярославі пощастило. На відміну від Ольги Мірошниченко з Рокитного, яка працює в одній із столичних фірм бухгалтером, отримує 2,5 тис. грн. Тож цікавилася роботою за фахом із більшим заробітком. Але, каже дівчина, нічого прийнятного не знайшла.
А Володимир — будівельник за фахом з Баришівки — був здивований. Мовляв, у столиці такі ціни на ремонтні роботи, що дуже швидко й на свою квартиру заробити можна. А йому запропонували кілька місць із смішною зарплатою. Так і пішов ні з чим.
От тобі, дівчино, і соцпакет
Цікаво, що з року в рік ситуація не змінюється. Дефіцит працівників на одні й ті самі вакансії стабільний. З них левова частка — у комунальних підприємствах. Мабуть, причина цього, щонайперше, у розмірі зарплати. Тож, може, варто знайти інші компенсатори, щоб зацікавити людей? Однак чиновники тільки розводять руками.
Олександр Мазурчак зауважує:
— Наприклад, Київ лише на 70% укомплектований двірниками. Така проблема завжди існувала, як і в кожному місті. Люди не хочуть іти в двірники, бо зарплата невисока — на рівні 3—3,5 тис. грн. А ми не можемо її піднімати, бо зарплата двірника закладена в тарифі на квартплату. Нині тарифи — на нижчому рівні від їх собівартості, що не дає мотивації для двірника. Раніше була мотивація — відомче житло. В попередні роки приблизно 5% побудованого житла будівельники віддавали місту як відомче, і це знімало напругу. Потім Верховна Рада скасувала цю норму. Тож нині двірникам надають незначну кількість квартир. Ця проблема існуватиме й далі. Така сама ситуація — і з водіями «Київпастрансу» тощо. У цих сферах завжди переважатиме кількість вакантних місць над кількістю тих, хто хоче їх зайняти.
До речі, роботу двірника із зарплатою 3 тис. грн, про яку говорив Олександр Мазурчак, у каталозі учасників ярмарку вакансій ми не знайшли. Зате знайшли інше. Так, управління освіти Деснянської райдержадміністрації пропонувало двірнику зарплату… 1102 грн. Таку ж платню дає двірнику і КП «Керуюча дирекція». Вагомим аргументом для іногородніх зайняти непрестижні вакансії у столиці було б вирішення житлового питання. Адже подекуди наймання квартири коштує більше, ніж зарплата. От якби надавали хоча б гуртожиток! Віктор Сухомлин зауважує, що гуртожитки надає, наприклад, «Київпастранс», для якого служба зайнятості постійно готує фахівців. Та житло до соцпакетів включають одиниці. Це, в основному, транспортні, будівельні й охоронні фірми. Дехто пропонує у соцпакеті спецодяг, проїзні, знижки на харчування… Але не всі. У каталозі учасників ярмарку вакансій 29 роботодавців поставили коротке «ні» проти графи «соціальна інфраструктура — гуртожиток, житлове будівництво, лікувально-оздоровчі, культурно-освітні заклади, побутове обслуговування, безкоштовний проїзд тощо». Ми помітили, що там, де дають більш-менш прийнятну зарплату, і соцпакет є. А де платять копійки, до них майже нічого не додається…
Хоч і з соцпакетом, буває, «кидають». Оксана з Гребінки Полтавської області розповіла, що влаштувалася мити посуд до одного з приватних столичних кафе. Пообіцяли 3 тис. грн плюс обіди. А пропрацювавши місяць, отримала… 900 грн. Хазяїн кафе вирахував не лише за розбитий посуд, а й за харчування! Коли ж йому нагадали, що годувати обіцяли додатково до плати, відповів: «А я не казав, що безкоштовно!» От вам і соцпакет… Дівчина кинула ту роботу. Але й на ярмарку нічого для себе не «вторгувала». Каже, сподобалося в Києві, та доведеться повертатися додому. Мама живе в приватному секторі, тримає двох корів, продаватимуть сир, сметану…
Перенавчайтеся! Держава платить
Ось такий він, ринок праці по-київському, для іногородніх «завойовників столиці». Попри те, що Київ, на відміну від Москви, таки гумовий для іногородніх, ця радість далеко не скрізь матеріально підкріплюється. Безумовно, в цій картині є й інші, більш райдужні кольори. Попри те, що нині багато безробітних фахівців з дипломами, висококласні професіонали з регіонів знаходять у Києві престижну роботу. Але це тема зовсім іншої розмови. А в людей з не дуже амбітними запитами, які тікають до столиці від безробіття і безгрошів’я, є ризик, як то кажуть, у трубу вилетіти.
Втім, посадовці не налаштовані песимістично:
— Ситуація не може швидко змінитися, але ми вирішуємо питання. В тому числі і підняттям зарплати. Ви ж бачите, автобуси не простоюють і тролейбуси виходять на лінії. Та й зарплата в Києві вища, ніж у регіонах. А ще, в разі необхідності, люди можуть отримати за державні кошти другу і навіть третю професію. Наприклад, для якогось столяра чи слюсаря немає роботи. Але настане зима, треба буде чистити сніг, ми закупили нову техніку, будуть потрібні трактористи. Тут дуже важливо людину вчасно перекваліфікувати.
— Згідно з урядовою постановою, кожен може зареєструватися у службі зайнятості, незалежно від місця проживання, — додає Віктор Сухомлин. — Тож люди приїжджають у Київ, реєструються як безробітні. Здебільшого це жителі навколишніх регіонів — Київщини, Чернігівщини, Житомирщини. Багато й з Хмельниччини, Закарпаття. Вони погоджуються навчитися нової професії за рахунок фонду зайнятості й гарантовано працевлаштуватися.
Все це добре. І все ж робота без достойного заробітку й додаткових мотивацій — слабке задоволення. Зате досить сильний чинник плинності кадрів. Коли зміниться стан справ? Поки що питання відкрите…
КОМПЕТЕНТНО
Олександр МАЗУРЧАК,
перший заступник голови
Київської міськдержадміністрації:
— Один з елементів державної підтримки: через центр зайнятості виділяють гроші на нові робочі місця. Цього року є майже 20 млн грн, це дасть можливість створити приблизно 2 тисячі робочих місць. Причому на замовлення роботодавця.