Минулого тижня в Ужгороді відбувся ювілейний десятий фестиваль «Книга-Фест». Два дні всі охочі мали змогу відвідати презентації книжок, творчі зустрічі, майстер-класи й автограф-сесії. З огляду на карантинні обмеження захід уперше проводили просто неба. І для всіх книгоманів він не пройшов непоміченим. Так само і для власного кореспондента «Урядового кур’єра». 

Десять номінацій і гран-прі

За традицією, на святі визначали переможців конкурсу серед видавців, який має назву «Мистецтво книги». Конкурс враховує найновіші тенденції в тому, який вигляд має книжка, що диктує сучасний ринок. Поряд із визначенням найкращих у десятьох номінаціях, за які змагаються учасники, головною нагородою традиційно вважають «Фест-книгу» — найкраще презентаційне видання.

Гран-прі отримало видання «Наукова бібліотека Ужгородського національного університету: від джерел до сучасності». Книжка, яка розповідає про складну історію книгозбірні УжНУ, вийшла в світ у Видавництві Олександри Гаркуші.

Це видавництво вийшло на чільне місце за загальною кількістю нагород. Окрім гран-прі, це ще й відзнаки за найкращу дитячу книжку, видання про мистецтво й найкращий книжковий дизайн. 

Олександра й Олексій Гаркуші — щорічні учасники книгоманського свята, і щоразу їхні здобутки — серед найкращих. За словами подружжя, вони ще ніколи не видавали стільки книжок, як цього року. 

«Можливо, це наслідок підвищеної активності авторів у період пандемії», — сказала пані Олександра. 

Залишається додати, що упорядником і редактором книжки, яка здобула гран-прі, стала завідувачка довідково-бібліографічного відділу наукової бібліотеки УжНУ Лариса Мельник.

У краї за Карпатами про українців Кубані

Під великим шатром, встановленим у скверику біля облдержадміністрації, позначеним як пресцентр ярмарку, відбувалися презентації книжок авторів і видавців. Біля мікрофона вони розповідали про свої твори. З-поміж учасників і 80-річний Іван Хланта, невтомний збирач закарпатського фольклору. Цього разу він підніс публіці неочікуваний подарунок — збірник «Пісні українців Кубані». На 455 сторінках вміщено підсумки фольклористичних пошуків під час подорожі Краснодарським краєм Російської Федерації. Як стверджує автор записів, його подорож цим маршрутом 1995 року була не випадковою. Адже йшлося про той регіон, який понад два століття тому заселили українські козаки. 

«Я був щасливий, бо мав змогу переконатися, що значна кількість співаків з Кубані перебувають у полоні народної української пісенності», — зазначив Іван Хланта у передмові до книжки. 

Про враження від цієї подорожі й роботу над виданням говорив біля мікрофона у пресцентрі: «Попри велике зросійщення українців Кубані, вони на чинному рівні вважають себе українцями. Особливо яскраво і переконливо це виявляється в народних піснях. І час над народною пам’яттю, любов’ю до рідної пісні, що дісталася у спадок від предків, виявився не владним». 

Фольклорист зазначив, що йому пощастило зустріти десятки носіїв народного мистецтва, які наспівали йому чимало весільних, історичних, баладних, жартівливих, танцювальних, застільних, козацьких, рекрутських пісень, а ще чумацьких, наймитських, бурлацьких, про родинне життя й кохання, веснянок, дитячих. Усе це визначило структуру збірника, в якому  аж 15 розділів, і словник маловживаних слів, алфавітний покажчик пісень, добірка цитат про українські народні пісні.

Сім десятків книжок за 70 років

З десятками власних творів прийшла до читачів авторка дитячих книжок Галина Малик. Кількість їх уже зрівнялася з особистим літочисленням пані Галини. Нещодавно їй виповнилося 70 і таким самим числом вимірюється кількість книжок, які вийшли з-під її пера. Усі дуже популярні, що підтвердили чимало охочих купити їх на ярмарку. 

Цього разу письменниця презентувала добірку власних віршів і перекладів Андрія Усачова «Першокласні», призначену для школярів 1—4 класів, що навчаються за системою Нової української школи. Авторка дитячих книжок, лауреатка багатьох обласних і всеукраїнських премій з усмішкою зустрічала кожного гостя ярмарку, щедро роздавала автографи. Її щирі й іскрометні вірші, короткі оповіді та повісті, безумовно, краще зігріють дитячі душі, ніж байдужі смартфони.

Порадував гостей ярмарку і щорічний учасник ужгородського конкурсу професор, доктор історичних наук Сергій Федака. Його перу теж належать кілька десятків наукових і художніх творів та публіцистики. Професор узявся за, здавалося б, непіднімну за обсягом роботу — написання історії України від найдавніших часів до сьогодення. І досить успішно працює: із задуманих 16 томів вийшли друком уже шість. Цього разу професор подав на конкурс аж два томи із серії 2, «Літописна історія» — п’ятий і шостий «Київська Русь і Великий степ» та «Руські князівства». Вони доступні для загалу, адже Сергій Федака ще й журналіст — один з постійних авторів багатьох друкованих та інтернет-видань.

Про реабілітованих історією

На ярмарку було презентовано товстелезний том «Репатріація мешканців Закарпаття з країн Європи: з одних таборів — у радянські. 1944—1953», який підготував Олексій Корсун. У ньому йдеться про складні, часто трагічні долі колишніх в’язнів нацистських таборів, репатріантів із країн Європи в часи після Другої світової війни. Державне видавництво «Карпати», в якому ця книжка вийшла друком, отримало за неї відзнаку в номінації «Наукове видання». 

Олексій Корсун, якому пішов уже 86-й рік, ще з часів перебудови в СРСР досліджує долі людей, яких репресувала радянська влада. Під його керівництвом вийшли друком уже шість праць, що із залученням документів показують наругу, яку чинили над людьми, не угодними тому режимові. Усе, заховане у глибинах архівів, Олексій Михайлович робить явним.

А розпочав він з архівних матеріалів про закарпатців, які з політичних мотивів у 1939—1941 роках нелегально переходили кордон у Радянський Союз, де їх репресували. Збирав і публікував документи про репресії угорців і німців Закарпаття наприкінці Другої світової війни. Зібрані ним матеріали лягли в основу видання ґрунтовної праці у двох томах «Реабілітовані історією. Закарпатська область», що зайняли понад півтори тисячі сторінок.

Саме Олексій Корсун, який замолоду очолював відділ колишнього КДБ на Закарпатті, виявив в архівах цього безпекового відомства в Москві слідчу справу Августина Волошина. Останні дні життя президента Карпатської України, замученого в Лефортовській і Бутирській в’язницях, залишалися в таємниці. Тож Олексій Михайлович ознайомив із трагічною долею в’язня московських тюрем науковців і громадськість. У наступні роки став укладачем або співукладачем фундаментальних праць, які готувала до друку видавнича група обласної редколегії видання «Реабілітовані історією». 

Загалом на рахунку Все-українського державного багатопрофільного видавництва «Карпати» перемоги у трьох номінаціях. Серед них і нагорода Борисові Кушніру — «Кращому книжковому редакторові». 

Метри і дебютанти

Учасником фесту став письменник лауреат Шевченківської премії Мирослав Дочинець. Заснувавши видавництво «Карпатська вежа», видає в ньому власні книжки, які презентував. Цього разу серед них була й новинка — добірка прислів’їв, приказок і народних афоризмів, які, каже, збирав протягом останніх чотирьох десятиліть.

Ще один Шевченківський лауреат, який учителює в закарпатській глибинці, поет Петро Мідянка розповів, що недавно побував на Книжковому Арсеналі в Києві. Ярмарок в Ужгороді хоч значно менший за масштабами, однак за інтересом, який виявляють читачі, ніскільки йому не поступиться. Петро Мідянка додав, що він постійний гість «Книги-Фесту». До речі, приїхав разом із дружиною, теж письменницею Людмилою Загоруйко, яка презентувала нову книжку прози.

Прийшов на книжкове свято і Віктор Мотрук — лауреат Всеукраїнської премії імені Микола Лукаша «Мистецтво перекладу». Він мав змогу на окремому столику презентувати понад десяток книжок, літературних часописів, у яких вміщено численні переклади із французької. Творчості Віктора Мотрука «УК» раніше присвятив окрему публікацію.

Олеся Маркович, авторка багатьох новел і оповідань, які дотепер з’являлися лише в збірниках або періодичних виданнях, раділа появі своєї другої книжки. Пише так, як художник малює, підстерігаючи найцікавіше й незвичне. Усі підглянуті сюжети втілює в яскравих образах героїв. Це неодноразово відзначали літературознавці, аналізуючи твори пані Олесі. А  її «Закон життя» до відкриття заходу підоспів у Видавництві Олександри Гаркуші. 

Цьогорічна «Книга-Фест», яку проводили вдесяте з перервою в рік пандемії, продемонструвала незгасне бажання читати. І хоч уперше на неї не приїхали видавці з інших регіонів України, вона дасть поштовх книговиданню у краї й за його межами. Найцікавіші книжки, безумовно, поїдуть в інші міста, демонструючи здобутки авторів і видавців та пропагуючи друковане слово.