Питання раціонального використання та збереження лісових ресурсів стали однією з топ-новин у ЗМІ. Основна увага прикута до конкретних зловживань, однак мало інформації про важливіші проблеми галузі, її стан і перспективи. Безперечно, зловживання слід викривати, корупційні схеми ліквідовувати, а винних карати. Цим мають займатися правоохоронні органи спільно з громадськістю.
Що залишимо правнукам
Ми ж пропонуємо зосередитися на не менш важливому для держави аспекті діяльності галузі — сучасному санітарному стані основних в Україні лісотвірних порід — ялині та сосні. На жаль, тут інформаційний простір захопили різні пропагандисти та експерти, які не мають відповідної кваліфікації та жодного уявлення про складність функціонування лісових екосистем, проте легко роблять прогнози і знаходять винних, вводячи в оману суспільство.
Як відомо, ліси виконують екологічні, природоохоронні, соціальні та економічні функції. Для оцінки кожної з них існує методологічна і методична основа. Тут говоримо лише про ліси штучно посаджені чи сформовані природним шляхом після вирубування корінних деревостанів. Основна мета господарювання в них — отримати ділову деревину після досягнення стадії стиглості цих насаджень. Проте оцінити економічну вигоду можемо лише через тривалий час — 70—100 чи й більше років. Нині використовуємо ліси, посаджені дідами-прадідами, а ефективність нашого господарювання зможуть оцінити внуки-правнуки.
Тим часом всихання ялини європейської в наших Карпатах можна характеризувати як екологічну катастрофу, а сосни звичайної на Поліссі та інших регіонах — загрозливу.
Вихідна позиція для аналізу цього питання — те, що лісові екосистеми функціонують за біотичними закономірностями, на які людина жодним чином не впливає, а може лише використовувати набуті знання для формування штучних насаджень, їх вирощування та експлуатації. Залежно від того, наскільки правильно підготуємо посадковий матеріал, засадимо ним знелісені території, сформуємо породний склад деревостану, доглядатимемо його отримаємо відповідний результат. В ідеалі це високопродуктивний і здоровий ліс віком 100 і більше років, інакше — всихаючий віком 50, 40, чи навіть 30 років.
Взаємодія чинників
Основа впливу на санітарний стан лісів — взаємодія екологічних чинників: абіотичних (клімат), біотичних (шкідники та хвороби дерев), антропогенних (діяльність людини).
Першочергові тут глобальні кліматичні зміни. Потепління істотно впливає на всі екосистеми, але в гірських зміни найвідчутніші. Наприклад, на верхній межі ялинових лісів у Карпатах період активної вегетації нині починається в середньому на три тижні раніше. Помітно зменшилася вологість повітря, збільшилася континентальність клімату, спостерігаються значні аномалії режиму снігового покриву.
Особливо вразливі штучно створені одновікові ялинові лісові культури в смузі чистих і мішаних букових лісів. Збільшення температури повітря і зменшення кількості опадів у літній період, а також нестача вологи, зумовлена меншою водоутримуючою здатністю розріджених насаджень, негативно позначаються на деревах. Такі умови сприяють розвитку шкідливих комах і збудників хвороб.
Загалом у природних лісових екосистемах усі живі організми в процесі еволюції пристосувалися до співіснування. Наприклад, масовий розвиток шкідників спричиняє автоматичну регуляцію його чисельності шляхом збільшення їхніх хижаків. Однак така ситуація спостерігається в добре збережених природних лісах. У штучно створених насадженнях ці закономірності виявляються набагато слабше.
Розмови про активізацію хвороб та шкідників часто розцінюють як аргументи лісівників до проведення рубок. Однак деякі з рослиноїдних комах (потенційних шкідників лісу) за сприятливих умов, які створюються після рубок, дуже швидко збільшують чисельність і можуть бути причиною істотного пошкодження лісів. Особливо погіршується ситуація у штучних лісах, які створювали шляхом насадження культур із розсадників. Вони зазвичай одновікові з домінуванням однієї породи. Такі насадження найбільш вразливі, бо один вид сприяє масовому розвитку шкідників саме цієї породи.
Скажімо, ще донедавна невідомою загрозою хвойних лісів були стовбурові нематоди. Ці круглі черви живуть у деревині живих і всохлих дерев, тож захищені від впливу навколишнього середовища. Тілами вони механічно перекривають доступ води і поживних речовин через трахеїди до вершини дерева.
Значний внесок у погіршення стану лісів робить і господарська діяльність людини. Всихання ялини в Карпатах (у нас і в сусідів — Польщі, Словаччині, Чехії та інших) розпочалося з похідних стиглих ялинників, які з кінця ХІХ та аж до середини ХХ століття створювалися на місці букових та ялицевих лісів, тобто на нижніх висотних рівнях гір.
Причин кілька. На багатих ґрунтах ялина добре і швидко росла, однак виявилася нестійкою, її уражали кореневі гнилі, стовбурові шкідники. У лісах Львівщини площа всихаючих ялинників збільшилася від 2,5—3,0 тисячі га в 1990-х до майже 20 тисячі га в останні роки, а площа вогнищ масового розмноження короїда-типографа збільшилася відповідно від 150—400 га до 1500—1900 га.
Сосна творить ліс
На слуху нині питання всихання соснових лісів, адже це основна лісотвірна порода України. Тут також процеси всихання найінтенсивніше проходять у штучних лісах, яких більшість. Такі сосняки найвразливіші до кореневої губки. А нині ще й посилився вплив комах-камбіофагів — короїдів. Попри невеликі розміри, вони відіграють визначальну роль у процесах всихання сосняків, адже протягом вегетаційного періоду утворюють одне — два покоління. Тепла погода, брак опадів, наявність ослаблених деревостанів — ці чинники сприяють масовому поширенню короїдів.
Показовий приклад — ситуація з верхівковим короїдом. Він оселяється під тонкою корою у верхній частині стовбура та гілках сосни. Самці й самки прокладають так звані сімейні ходи — від шлюбної камери відходять 3—12 маточних ходів, від яких свої прокладають личинки. В Європі верхівкового короїда вважають одним з найнебезпечніших. Спалахи його масового розмноження можуть тривати майже 10 років. На тілі короїди поширюють спори грибів-збудників синизни деревини. Міцелій цих грибів — добрий корм для стовбурових нематод, які спільно з грибами призводять до закупорювання трахеїд у деревині, якими в крону дерева переноситься вода із поживними речовинами. Сукупна дія цих чинників призводить до пришвидшення всихання сосни. Окрім цього, грибні захворювання істотно погіршують товарну та технічну якість деревини.
Слабка надія на те, що короїдів знищать дятли, інші птахи тощо. Цей запобіжник стосується лише первинних, не порушених людиною екосистем.
Побутує думка, що дерева сосни, які вже покинули короїди, не становлять небезпеки для насаджень. Однак на ослаблених і всихаючих хвойних деревах розвиваються жуки-вусачі з роду Monochamus, які переносять та поширюють стовбурові нематоди.
Шляхи поліпшення ситуації
Впливати на зміну кліматичних умов не можемо, тому змушені до них пристосовуватися і враховувати у господарській діяльності. Проте є заходи, які слід вживати для покращення санітарного стану лісів і у лісовідновних роботах. Ідеться про гідрологічний режим територій, який є наслідком осушення. На Поліссі, Поділлі, Прикарпатті та інших регіонах це проявляється у різкому зниженні рівня води в криницях, що свідчить про зниження рівня підземних вод. Багаторазове вилучення деревини з лісу в карпатському регіоні призвело до значної ерозії ґрунтів. Як наслідок вони стали ще більш водопроникними і не здатні до такого рівня затримання води, як колись. У гірських умовах на цей процес значною мірою впливає і стихійно сформована ґрунтова дорожня мережа, яка фактично перетворилася на гідромережу стоку поверхневих вод під час сильних опадів. На значних вологих чи заболочених територіях осушення стало причиною зниження рівня води на Малому Поліссі приблизно на 1 м, що призвело до зникнення багатьох джерел і лісових струмків. Ліси, які ще збереглися на підвищеннях рельєфу, виявилися в умовах дефіциту вологи.
Негативно на водному балансі лісових екосистем позначається і необґрунтоване чи непродумане розрідження деревостану. Мала зімкненість дерев сприяє проникненню сонячного проміння під намет лісу, що збільшує фізичне випаровування з поверхні ґрунту. Тому загальний принцип проведення рубок догляду має передбачати максимальне збереження води на лісових територіях, особливо у літній період.
Такі програми існують в сусідній Польщі, починають їх впроваджувати в Білорусі, потрібні вони і в Україні.
Важливо регулювати чисельність стовбурових шкідників. Особливе значення тут має боротьба з весняним поколінням короїдів. Для цього слід застосовувати весь асортимент заходів — вирубування та вивезення з лісу свіжозаселених дерев, використання феромонних пасток, хімічний захист заготовленої, але ще не вивезеної з лісу деревини. Інколи пропонують провести обприскування насаджень. Цей захід не дасть достатнього ефекту — навесні короїди виходять не одночасно, а після вгризання під кору інсектициди на них майже не діють. Окрім цього, токсичні препарати негативно вплинуть на корисних комах.
Вчасне вирубування, вивезення на переробку або корування та спалювання кори та гілок свіжозаселених дерев протягом травня — початку червня було покладено в основу боротьби із всиханням ялини в Польщі. Результати позитивні, тож нині такі заходи застосовують у соснових лісах країни. Але спочатку польські лісівники також отримали значну дозу критики і від «фізиків», і від «ліриків». Це й зрозуміло: значні вирубки всихаючих лісів на території Західних Бескидів, що супроводжувалися димовими завісами від спалювання кори та гілок, були причиною занепокоєння населення. Тоді під час рубок в ліси почали привозили журналістів, учителів, сільських війтів, яким лісівники пояснювали, з чим це пов’язано. Нині на місці зрубаних у 2005—2010 роках всохлих похідних ялинових лісів піднялися молоді насадження, в яких переважають ялиця, бук та інші листяні породи.
Натомість у Словаччині під тиском екологів у всихаючих ялинниках рубки припинили. Там залишилися мертві дерева.
У разі масового всихання лісів добрий господар мав би насамперед намагатися отримати деревину доброї якості, яку можна реалізувати за вищою ціною. Уражена ж часто придатна лише для переробки на целюлозу, для отримання дров, інколи як сировина для виробництва палет. Нині констатуємо незадовільну ситуацію з хвойними господарськими лісами країни. У Карпатах — екологічна катастрофа, яка проявилася у повсюдному всиханні ялини. Про це ми попереджали Держкомітет лісового господарства (теперішнє Державне агентство лісових ресурсів) ще 20 років тому. На жаль, наші аргументи не були почуті, і, як наслідок, санітарну ситуацію в ялинових лісах вже не покращити, їх можна лише переформатувати. Якщо керівництво держави ухвалить рішення щодо широкомасштабного проведення лісогосподарських робіт, то використаємо значну частину деревних ресурсів з відповідним прибутком до бюджету. Якщо залишимося на теперішньому рівні проведення лісогосподарських робіт згідно з чинним законодавством, то отримаємо хіба що матеріал для опалення, тобто збитки. У соснових насадженнях всихання інтенсифікується, проте ще не досягло екологічної загрози. Якщо зберігатиметься теперішній стан ведення лісового господарства, то екологічна катастрофа настане ближчим десятиліттям. Нема іншого варіанта, як негайно втілити в життя пропозиції науковців.
Насамкінець. Нині значна частина заготовленої деревини реалізується у вигляді кругляку, зокрема до Європи. Однак експорт сировини — це глухий кут. Варто орієнтуватися на досвід Швеції, яка також починала з експорту деревини в ХІХ ст. Однак при цьому активно створювала деревообробні підприємства, кошти вкладала в глибоку переробку — меблі, столярні вироби коштують набагато дорожче за круглий ліс чи навіть дошки. Це також нові робочі місця, розв’язання соціальних завдань. Зрештою саме виконання лісогосподарських робіт має бути науково аргументованим і поясненим суспільству. Бо порожнє місце заповнюватимуть різного рівня експерти, які часто навіть не можуть відрізнити лісництво від лісгоспу, а лісника від лісничого.
Микола КОЗЛОВСЬКИЙ,
директор Інституту екології Карпат НАН України,
Володимир КРАМАРЕЦЬ,
доцент Національного лісотехнічного університету