Війна майже не залишає нам можливостей і нагод налагодити особисте життя. Здається, ось-ось закінчиться ця страшна робота на шляху до перемоги, виженемо ненависного ворога — і тоді можна буде й про щось давно вимріяне подумати. Однак відкладати на потім те, що має статися вже сьогодні, не завжди виходить. Так було в Богдана з Інною. Товаришували, дружили довго, кілька років. А як пішов Богдан на фронт, розлуку терпіти стало несила. Телефонні дзвінки тільки додавали болю.

До коханої на танку

І ось нарешті після виснажливих боїв на бахмутському напрямку, де воював у складі 93 бригади, в Богдана з’явилася нагода одержати короткотермінову відпустку. Дуже хотілося знову зустріти Інну, побувати в рідному місті, але впевненості, що вдасться потрапити додому, не було. Сподівався на допомогу товариша, який обіцяв проскочити в західному напрямку на легковику.

Однак багнюка та вибоїни від снарядів зупинили мандрівників на самому початку шляху. Виручили товариші — кілька десятків кілометрів подолали через поле на танку, а далі його підібрали військовики із сусідніх частин. Ось так через два дні воїн з позивним «Чіназес» дістався до Черкас.

А потім були гарячі зустрічі. І весілля. Відкладати одруження «на після війни» не змогли. А потім — знову передова. Він іще з більшим завзяттям б’є ненависного ворога, щоб їхня сім’я, як і мільйони інших, мала щасливе майбутнє.

«Життя не спинити, воно триває попри війну і незгоди, — наголошують у Мін’юсті. — Адже кохання робить нас сильнішими». За підрахунками відомства, в Україні тільки за перший квартал цього року зареєстрували 41 113 шлюбів. Розлучень у цей період було майже вдев’ятеро менше. За період від початку повномасштабної війни в Україні одружилися майже 255 тисяч закоханих пар. А розлучались українці удванадцятеро менше: за цей час розірвань шлюбів зареєстровано 20 652. Тож українці доводять, що навіть війна — не перешкода для справжнього кохання.

Допомагає «Дія»

Шлюбному буму сприяє й та обставина, що уряд України значно прискорив процедуру його реєстрації  для українців: тепер замість тривалого заповнення паперових заяв та походів до ДРАЦС українці можуть подати відповідну заявку через «Дію». Тільки минулого місяця, як свідчить статистика, відділи ДРАЦС зареєстрували на Черкащині 543 шлюби.

Як повідомила начальник Канівського відділу ДРАЦС Світлана Матвійчук, упродовж п’яти місяців цього року в Каневі зареєстровано 133 шлюби. З них  шість заяв про державну реєстрацію подано онлайн через портал «Дія», зареєстровано один «шлюб за добу» та два акти, які засвідчили військові командири. Здебільшого, розповіла Світлана Матвійчук, нині одружуються військові. Маючи в розпорядженні невеликий проміжок часу у відпустці, вони користуються цифровими можливостями.

У Канівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану констатують: за період повномасштабного вторгнення окупантів кількість укладених шлюбів зросла тут більш як наполовину. У довоєнний період тут реєстрували за рік приблизно 10 шлюбів на місяць, тепер їхня кількість зросла до 30.

У працівників відповідної служби обласного центру нині теж гарячий період. Але згадують і значно спекотніші дні: акцію «Кохання переможе» працівники ДРАЦС організували на День святого Валентина. Закохані могли подати заяву про реєстрацію шлюбу та одружитися цього самого дня. Бажання побратися виявили аж 50 пар, торік цього дня було лише двоє охочих.

Шість років перевіряли кохання на міцність Марія та Павло Плегачови, а цього року в День святого Валентина побралися.

«Ми ж любимо одне одного, тому обрали День закоханих», — розповіла Марія.

Кількість охочих зареєструвати шлюб цього року значно збільшилася, зазначила начальниця відділу державної реєстрації актів цивільного стану Лідія Литовкіна: «Кожна їхня історія унікальна. Це кохання з випробуванням війною».

Життя завжди на часі

Шаленим вогнем, вибухами, свистом куль, невідомістю — так випробовує фронт молодят, які щойно побралися. Роман — боєць 118 бригади, який боронить Україну під Бахмутом. Олена  — волонтерка, яка допомагає хлопцям з підрозділу коханого. Саме там, у зоні бойових дій, вони й знайшли одне одного. І вирішили одружитися. Роман — спортсмен, тренер-психолог, Олена — режисерка, активістка екологічного руху. Нині обоє обстоюють майбутнє своєї сім’ї, рідної України. Мріють разом повернутися в Черкаси, з якими пов’язане все життя.

Протягом останнього весняного місяця в Золотоніському відділі ДРАЦС зареєстровано 37 шлюбів. З них у 29 парах обоє молодят стали на рушник уперше, а у восьми взяли повторні шлюби. Ще одна радісна новина від провідної спеціалістки Золотоніського відділу ДРАЦС Тетяни Швед: тільки у травні тут зареєстровано народження 38 дітей: 16 дівчаток і 22 хлопчики. 22 малюки стали першими у своїх родинах, десятеро — другими. Тож демографічну ситуацію молодята поспішають значно поліпшити.

Одна з наречених так мотивувала своє рішення про створення сім’ї: «Багато людей застерігали, що зараз не на часі, що це велика відповідальність бути з військовим і страх, що він у постійному ризику. Але ми з чоловіком вирішили жити тут і зараз. Ніхто не знає, що буде далі. Нам добре разом, то чому б це не формалізувати?»  

Як вважає психолог Василь Коломієць, шлюби воєнного часу — не тільки й не стільки емоційні. Це здебільшого шлюби вдячності — за те, що зустрілися і пообіцяли піклуватися одне про одного. Створюються сім’ї, які стануть ще міцнішими, саме через те, що виникли вони на тлі пережитого разом стресу в любові й повазі.