На відкритті звучали думки і спогади, які нагадали про трагізм масового знищення ромів, привернули увагу до нинішнього становища цієї спільноти в українському суспільстві. Промовисту, хоч і невелику за розмірами композицію встановили на території ужгородської гімназії №14 поблизу місця розташування в часи Другої світової війни гетто для ромів. Ще раніше там діяла найстаріша в Європі ромська школа, заснована 1926 року.

На місці гетто

На відкритті журналіст, керівник громадської організації «Гідність» Віктор Човка повідомив, що з ідеєю встановлення металевої пам’ятної композиції жертвам ромського геноциду допоміг німецький фонд «Пам’ять, відповідальність і майбутнє».

«У 1940-х роках ужгородських ромів обмежували у правах та свободі пересування. Мочар, одне з найстаріших ромських поселень, було обгороджено колючим дротом і парканом. Це місце фактично стало гетто для ромів», — зазначив Віктор Човка.

Центр меморіалу — колесо, яке для ромів в усі часи означало прагнення до свободи. Тут його сформовано з ланцюга — символу рабства, скованості, цькування. Воно складається з 16 спиць, бо саме стільки їх має ромський герб. На кожній спиці викарбувано прізвища ромських родин, які жили на той час в Ужгороді та селі Радванка поряд з містом. Найвідоміші з них — Котлар, Мікула, Баджо, Гажі, Рошташ, Йонаш, Балог, Сурмай, Буко, Віраг, Тірпак, Гороль, Пап, Лацко, Адам, Токар, Човка та Горват. У центрі колеса — свічка та колючий дріт, що нагадують про примусове обмеження волі. А окремо у бронзі зображено ромську родину: дідуся, який грає на скрипці, матір, батька та трьох їхніх дітей.

Скульптор випускник Закарпатської академії мистецтв Роман Мурник повідомив, що образ ромської родини взято з архівної фотографії 1930-х років. Світлина зображає сім’ю ромів, яка жила в околицях Ужгорода.

«Ми розглядали багато варіантів, обирали з-поміж багатьох фото тих часів, але зупинилися саме на цій родині. Сім’я та діти — найважливіші в ромській культурі й традиціях».

Спогадами поділився 87-річний Євгеній Лацко — один із небагатьох живих свідків трагічних подій 1944-го. «Багато людей тоді пропало. Пам’ятаю, як викопали глибоку чотириметрову траншею і наших людей туди кидали», — сказав Євгеній.

«Маємо пам’ятати цю дату, пам’ятати, що геноцид дуже сильно зачепив ромський народ. Ми сьогодні особливо чітко відчуваємо біль цієї трагедії, оскільки знову бачимо, що таке війна. Проти України йдуть ворожі сили і так само хочуть нас знищити, як нацисти хотіли знищити ромів усього світу», — сказав  під час відкриття меморіалу начальник управління національностей та релігій департаменту стратегічних комунікацій, національностей та релігій Закарпатської обласної військової адміністрації Олександр Лях.

Роми захищають Вітчизну

Представник уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Закарпатській області Андрій Крючков подякував представникам ромської спільноти, які боронять Україну від російських загарбників.

«Маємо пам’ятати, яку ціну платить ромська громада за нашу вільну державу», — зазначив він.

На відкритті виступив депутат Закарпатської обласної ради доктор філософських наук, військовослужбовець ЗСУ Федір Шандор: «Роми, як і представники інших громад Закарпаття, несуть службу і в 128 гірсько-штурмовій бригаді, й у 101 бригаді ТрО, в якій служу, і в новоствореній 33 бригаді. Маю доброго знайомого із прикордонного загону. Хлопці, так само, як і українці, не ховаються, а йдуть боронити Батьківщину». 

Депутат Ужгородської міської ради голова Об’єднання ромів Ужгорода Мирослав Горват продовжив цю думку, зазначивши: «Сучасна Україна переживає дуже болючі події. Роми також на передовій. Є жертви, бо щодня триває війна. Це спільний наш біль, тому боремося разом».

Історією власної родини, яка пережила нацистський геноцид, поділився голова громадської організації «Чічімо» з Харкова волонтер, вимушений переселенець Микола Бурлуцький: «Коли мені було шість років, бабуся розповідала, як табір розстрілювали німці, як мати тримала її на руках. Коли вони впали в цю яму, мати прикрила її собою, і завдяки цій жертві моя бабуся залишилася жива. Ми згадуємо про цінності людського життя і волі. В Україні триває війна за ті самі цінності — волю і свободу». 

Скульптурна композиція в Ужгороді нагадуватиме про біль минулого та жертви, яких зазнав і готовий зазнавати ромський народ за прагнення до свободи.