"Коли активне мовчання — золото"

Інна ОМЕЛЯНЧУК
8 червня 2023

2 червня Рівне попрощалося з нашим захисником Олексієм Романчуком. Зв’язок з його бойовим підрозділом було втрачено ще 3 грудня 2022-го. Пів року невимовного болю та пошуків, коли Олексія вважали зниклим безвісти, здалися родині вічністю. Та днями повідомили: в одному з тіл, які ворог повернув в Україну через обмін ще 30 січня, збіглися дані експертизи ДНК. Тепер Олексій назавжди в небесному батальйоні.

«Але так, як у цьому разі, буває не завжди. За статистикою, 60—65% тих, кого певний час вважають зниклими безвісти, перебувають у полоні. Тому не втомлююся просити всіх, хто нині шукає рідних: не втрачайте надії, вона є», — каже регіональна координаторка уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, на Рівненщині депутат Рівненської міської ради Олена Хотенко.

Олена Хотенко та Олег Котенко обговорюють проблемні питання з першим заступником голови Рівненської ОВА Сергієм Подоліним ( у центрі). Фото надав автор

Не робіть рідним ведмежу послугу

Торік до неї як до депутата звернулися родичі зниклих безвісти, тож почала розбиратися в непростій і новій для себе темі, з’ясовувати деталі. Їздила до уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Олега Котенка, співпрацювала з Рівненською ОВА. І таки допомогла людям. Далі спрацював ефект сарафанного радіо, і до неї стали звертатися родичі інших захисників.

Так війна наблизилася до цієї тендітної й водночас сильної та незламної жінки. Напружена робота замість цілком закономірної втоми пробуджує в ній справедливу злість. Але в тім і річ, що вона не має права давати волю емоціям: тут потрібні холодна голова і гострий розум. Інакше як заспокоїш украй розтривожених матерів, дружин, дітей? Що їм порадиш?

«Була в нас така ситуація. Оскільки про воїна не мали інформації 14 днів, зареєстрували його як зниклого безвісти. А за певний час на полі бою його підрозділу знайшли руку. Дані експертизи ДНК збіглися з материнськими. Так наш захисник перейшов до категорії загиблих, а мама поховала останки. Та за кілька місяців знайомі показали їй російський телеграм-канал, і вона побачила свого сина в полоні… без руки. На жаль, поки що наш герой не повернувся. Але надія є, вона й тримає на цій землі маму. Та й ми всі наближаємо цю мить і з нетерпінням чекаємо на нього», — розповідає пані Олена.

Наголошує: хоч би як важко було родичам захисників, котрих вважають зниклими безвісти, не слід поширювати інформацію про них у соціальних мережах. По-перше, ризикуєте натрапити на шахраїв, які можуть скористатися вашим горем. Ось і цими днями в Рівному засудили трьох в’язнів колонії, які виманили гроші в 12 людей, що розшукували зниклих безвісти рідних через відкриті групи в соцмережах. Кому війна, а кому, як бачимо, нажива.

По-друге, можете зробити ведмежу послугу рідним, адже вороги активно відстежують усю нашу інформацію.

Інколи ж буває навпаки. Родичі навіть не знають, де служить чоловік чи син, тож не мають ні відомостей про частину, ні контактів командирів. Звісно, це дуже ускладнює пошуки.

Тому порада така: не поширювати інформацію, а звертатися лише до офіційних структур. І звісно ж, вести самостійний пошук, скажімо, через російські телеграм-канали. Для цього наші матері об’єднуються в закриті групи. Це й буде активне мовчання, необхідне в таких ситуаціях.

Уміти чекати

Хоч би як складно було, треба вміти чекати, бо у війни жорстокі й непередбачувані закони. Приміром, ДНК-експертиза може тривати й 120 днів, як у ситуації з Олексієм Романчуком. На службове розслідування у військовій частині теж потрібен час — спробуйте дістатися на поле бою під обстрілами. А без документально підтвердженого розслідування не можна рухатися далі в пошуку. Документи з бойових частин до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки надходять польовою поштою.

«Фіксуємо всі звернення на нашу багатоканальну гарячу лінію з питань зниклих безвісти. Її номер 068-116-50-09. І одразу ж координуємо дії родичів, пояснюємо, які документи слід подати, допомагаємо їх оформити, консультуємо в подальших кроках. І просто підтримуємо морально. На кожного зниклого безвісти формуємо електронну особову справу з відповідним порядковим номером. І нарешті заносимо прізвище до єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти, який запрацював в Україні із 2 травня. Витяг із нього дає право на отримання посвідчення члена сім’ї зниклого безвісти. І якщо раніше для оформлення пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який зник безвісти, Пенсійний фонд вимагав рішення суду (а це затягувало процес), то тепер реєстр вирішує колізію. У цій непростій і здебільшого не публічній роботі маємо певний поступ», — каже Олена Хотенко.

Однак потрібної для справи публічності не уникають. Нещодавно на зустріч із родичами зниклих безвісти воїнів 61 батальйону 104 бригади тероборони до Рівного приїздив уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Олег Котенко. Обговорення проблемних питань, синхронізація міжвідомчої роботи, врешті можливість подивитися одне одному в очі — все це прискорює непростий пошук наших рідних. Нині зниклих безвісти за особливих обставин в Україні військових та цивільних щонайменше 23 тисячі, повідомив уповноважений. Віримо, що всі вони повернуться на рідну землю. І не припиняємо пошуку. А оскільки активні бойові дії тривають, на жаль, зростає й кількість зниклих безвісти.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua