Ще донедавна в законодавстві не було такого поняття, як домашнє насильство, а трактували його як «сімейну сварку». Такі дії розглядали як хуліганство. Стаття 126-1, якою було доповнено Кримінальний кодекс України в новій редакції, чинна вже понад рік. У законі з’явився термін «домашнє насильство», а законодавча база ще формується. Із 2019 року закон про протидію домашньому насильству чітко визначає, що таке насильство, які його форми, як боротися з цим злом та кого наділено повноваженнями для його припинення. 

Нові часи, старі стереотипи

Тоді на рівні держави вирішили створити спеціалізовані бригади реагування на такі факти. Спочатку Національна поліція в тестовому режимі в кожному обласному центрі створила мобільні групи. Зазвичай такі групи формували з досвідчених дільничних інспекторів — людей, які мають досвід у розгляді звернень, і патрульних з досвідом роботи на викликах, що краще вміють працювати по гарячих слідах.

Як розповів керівник сектору протидії домашньому насильству Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області Микола Скляр, у Черкасах така об’єднана мобільна група в тестовому режимі почала працювати й реагувати на вияви домашнього насильства з вересня 2019 року, а з початку 2021-го 12 фахівців уже діють на повну силу у складі сектору протидії домашньому насильству. Як повідомив правоохоронець, основна проблема нині — засилля стереотипів: «Згадайте приказку: жінка не бита — що коса не клепана. Історично були в нашій історії складні часи, коли чоловік мав забезпечити родину, і це було надважливо. Роль жінки зводилася до побуту. Нині такого розподілу немає — змінилися часи й люди, суспільство загалом, позиції чоловіка й жінки вирівнялися і стали паритетними. Але архаїчні стереотипи залишилися. Щоб краще зрозуміти, згадаймо, скільки жінок живуть із партнером, якого й на дух не переносять. Тим часом розлучення вони вважають неможливим, бо ними керують умовності: «А що люди скажуть?», «Мені за тридцять, кому я потрібна».

Терпіти кривду —  це ненормально

Найперша проблема — психологічна: найважче довести людині, особливо особі, яка постраждала від насильства, що терпіти знущання — це ненормально, переконаний Микола Скляр.

«Зазвичай це не разова акція, — розповідає він. — Чоловік напився, дружина забрала дітей, кілька днів пересиділа в мами, а потім і чоловік протверезів. Ніби все налагодилося, але ж це триватиме й надалі. Проблема в тім, що для багатьох жінок це, на жаль, стало звичним».

Законом визначено, на кого розповсюджуються родинні зв’язки, й коло це досить широке. Законодавці відійшли від стандартної моделі й визначили, що родина — це не лише ті, хто зв’язаний штампом у паспорті чи кровним спорідненням, а й люди, які ведуть спільний побут, пов’язаний зі взаємними обов’язками (сюди належать колишні чоловік і дружина). Тож і правоохоронцям розширили поле для діяльності. У Черкасах за минулий рік зареєстровано 2748 таких звернень, складено 336 протоколів, з них повторно — 48. Усього спрямовано до суду вісім кримінальних справ.

Завдання згаданого сектору — не просто розглянути звернення, а й супроводжувати людину й родину до вирішення питання. Тривожнішим тут стає сигнал повторних звернень.

Домашні чвари  чи насильство?

«Роз’яснюємо людям: якщо під час сварки пошук істини відбувається на рівних, хай навіть звучать взаємні образи, це ще не насильство, — уточнює правоохоронець. — Але якщо чоловік, розуміючи власну фізичну чи іншу перевагу, починає шантажувати чи інакше впливати, наприклад, погрожуючи розправою, й це викликає побоювання жінки за власне життя — це вже насильство. Є психологічне насильство — контроль, приниження, образи, погрози, щоб підкорити. Яскравий приклад, коли чоловік практикує тотальний контроль над дружиною: де була, що робила, з ким? Внаслідок таких дій жертва втрачає власну волю, кожне її рішення спричинятиме конфлікт. Якось було, що чоловік побив жінку за те, що вона йому невчасно подала каву.

Типовий приклад: чоловік інсулінозалежний і зловживає алкоголем. А випивши, звинувачує у всіх бідах співмешканку. Вона викликає поліцію й просить: «Зробіть йому що-небудь». Запитую: «Ви втомилися? Збирайте речі й поживіть окремо. Чому, терплячи знущання, ви не розійшлися?» Відповідає: «Бо обвінчалися». Для цієї людини це аргумент, аби день у день терпіти знущання. Приїзд поліції та певний час, протягом якого жінка прожила у кризовому центрі, очевидно, вплинули на ситуацію, вона більше не зверталася по допомогу».

Є й зворотний бік медалі: брат із сестрою успадкували батьківську квартиру, і брат у коридорі постійно ставить велосипед, сестрі це не подобається, й вона заявляє про домашнє насильство. У таких ситуаціях поліцейські роз’яснюють права й алгоритм для вирішення спору.

Як довести, що було знущання

Чоловік прожив із дружиною майже тридцять років. Дізнавшись, що вона ще в молоді роки зрадила, вирішив розлучитися. Але спільно нажитого за цей час майна виявилося чимало. Найтяжче було розподіляти будинок. Чоловік, щоб тиснути на жертву (змусити її прийняти вигідне для нього рішення), міг на цілий день увімкнути в будинку інфразвук (писк) в аудіосистемі.

— Як жертва може довести такі дії?

— Якщо отримуємо сигнал про домашнє насильство, приїжджаємо, отримуємо від учасників конфлікту письмові заяви, пояснення, — розповідає Микола Скляр. —  Якщо ж бачимо ознаки насильства, складаємо адміністративний протокол, який далі надходить у суд. Ми документуємо подію, яка має такі ознаки. Іноді відео з наших нагрудних камер фігурує як доказ у суді. Рішення про наявність чи відсутність домашнього насильства ухвалює суддя. Та закон дає нам право кожну особу, на яку складено адмінпротокол, ставити на профілактичний облік. Це дає змогу періодично приїжджати додому до такої особи, перевіряти, як вона живе. Якщо ж суд виправдовує особу, знімаємо її з обліку, якщо ж провину доведено, порушник сплачує за перший такий випадок 170 гривень штрафу та рік перебуває на обліку. Якщо він ще протягом цього часу тричі вчиняє насильство, є підстава порушити кримінальну справу.

— Чи звертаються до вас щодо насильства з боку жінок чоловіки?

— Таких випадків торік було 26. Чоловік в одній із ситуацій записав на диктофон, як дружина починала сварку, що перейшла в конфлікт. Коли дружина зрозуміла, що не може досягнути мети в конфлікті, вона викликала поліцію, мовляв, мене чоловік ображає, погрожує й принижує. Чоловік дає нам диктофонний запис — послухайте. У схожій ситуації жінка змушена була заплатити штраф 850 гривень за хибний виклик поліції, коли чоловік показав відео, де у дріб’язковому конфлікті він не поступився власною позицією, а жінка, попиваючи чай, зателефонувала на 102, розповідаючи, як чоловік її б’є.

Коли жертва — мати

Особи, які вчиняють насильство, майже ніколи не відчувають опору. Як розповів правоохоронець, за час, який працює в поліції (з 2016 року), склав на одну з таких осіб 12 протоколів. Підсумок — нараховували штрафи, а він і далі пив та ображав матір, яка, мабуть, ті штрафи за нього й платила. Уже новий підрозділ поліції також їздив у цю родину на виклики. Мати телефонує правоохоронцям, просить вплинути на нього, але...

Очевидно, тут варто працювати психологові  — і не з винуватцем, а саме з потерпілою. Нове законодавство дає змогу на підставі системності вчинення правопорушень відкривати кримінальну справу. До того ж, право відкликання заяви потерпілою стороною у злочинах, пов’язаних з домашнім насильством, не працює. Дві сторони можуть помиритися лише в суді. У цьому разі так і сталося: на засіданні мати помирилася із сином, а через день знову звернулася до поліції. Лише залучивши адвоката, який обстояв позицію матері, кривдникові присудили адміністративний арешт. Зрештою ця особа була змушена відсидіти 15 діб в ізоляторі тимчасового тримання. Також він отримав громадські роботи за другим рішенням суду в кримінальній справі. Суд ухвалив ще й обмежувальний припис — ним кривдникові було заборонено вчиняти певні дії, зокрема наближатися до місця проживання конкретної особи. Ця норма чинна із 2019 року. Термінові приписи (до десяти днів) може застосовувати й поліція, якщо є потреба одразу ж запобігти повторному злочину. Таких приписів за минулий рік черкаські поліцейські виписали більш як 100.

Домашнім насильством, окрім поліції, займаються центри соціальних служб, служби у справах дітей, департамент соціальної політики та інші. Усі вони приймають звернення й у міру повноважень допомагають людям.

Одержати безоплатну правову чи  соціальну допомогу в тій чи іншій формі людина може в кожній громаді області. А в Черкасах діє кризовий центр для жінок. Це безпечний простір, де можна кілька місяців прожити безплатно. Цей час потрібен, щоб жертва насильства змогла тверезо, без тиску оцінити ситуацію. Свої поради та консультації нададуть психолог і юрист. 

Думка експерта

— Сімейне насильство раніше дуже приховували, а тепер про нього не лише говорять, а й діють: законодавець додав кримінальну відповідальність за такий злочин, — прокоментувала експерт черкаського НДЕКЦ Юлія Халявка. — Дедалі більше жінок звертаються в соціальні служби і до правоохоронців.

Фахівець розповіла, що експерти зазвичай долучаються вже на етапі розслідування — вони мають отримати матеріали справи.

— З набуттям чинності закону про запобігання та протидію домашньому насильству, що визначає осіб, яких можуть визнати потерпілими в даній ситуації (подружжя, мати, батько або діти, внуки, баба, дід чи особи, які спільно проживають однією сім’єю, тощо), почастішали звернення щодо виконання психологічних експертиз. Є чотири різновиди виявів домашнього насильства: економічне, психологічне, сексуальне, фізичне, але особливої уваги під час наших досліджень потребує вивчення особливостей психологічного насильства.

Психологічне — це така форма насильства, що відображається у словесних образах, приниженні честі та гідності, залякуванні, звинуваченні, погрозах убивства чи в застосуванні фізичної сили, у зневазі як особистості, в погрозах відібрати дітей тощо.

Під час виконання судово-психологічної експертизи ми вирішуємо, чи ситуація здійснення домашнього насильства психотравмуюча для потерпілої особи та чи відбулися зміни в емоційному стані, які перешкоджали активному соціальному функціонуванню особи й чи виникли вони внаслідок насилля в сім’ї. Для відповіді на поставлені питання обов’язково потрібна зустріч із потерпілою особою для проведення бесіди та психодіагностичного обстеження, а також для дослідження потрібні матеріали справи.

ПОРАДИ ВІД ПРАВООХОРОНЦІВ

Коли і як звертатися по допомогу?

• Вам нав’язують певні обов’язки, ви протестуєте й починається конфлікт — є привід замислитися й проаналізувати. Якщо чоловік на справедливе зауваження може вдарити, якщо, використовуючи свою фізичну перевагу, чоловік примушує жінку до виконання певних обов’язків, це вже точно домашнє насильство.
• Ще один привід задуматися — надмірний контроль з боку одного з подружжя. Якщо хоч би раз чоловік штовхнув, схопив за руку чи одяг під час суперечки — це теж певний маркер. Від розбитого посуду до реальної загрози життю насправді не так далеко.
• Для тих, хто зрозумів, що це біда, радимо домовитися з родичами, застосувати кодове слово чи фразу, наприклад: «Купи сіль». Родичі зможуть таємно подзвонити правоохоронцям.
• Якщо відчуваєте, що стаєте жертвою домашнього насильства, важливо документувати події, наприклад, вести аудіозапис телефонних дзвінків чи ввімкнути диктофон, але робити це варто недемонстративно. Так фахівці зможуть зрозуміти контекст.