Сільський зелений туризм — це не тільки організація цікавого й оздоровчого відпочинку, а передовсім робота — постійна або додаткова — для сільських жителів. Цей напрям визначили перспективним у Черкаському обласному центрі зайнятості.
Від бізнес-ідеї до власної справи
Фахівці центрів зайнятості області останнім часом систематично проводять семінари з організації зеленого туризму як напряму підприємницької діяльності. На заходи запрошують і власників приватних осель, які діляться своїм досвідом облаштування й оздоблення садиб, організації заходів, пов’язаних з відпочинком у селі.
— Сільський туризм — вид підприємницької діяльності, у який входить ведення особистого селянського господарства, організація різних форм відпочинку у приватній садибі з широким використанням природного ресурсу, культурного потенціалу регіону. Тому таким господарям обласна служба зайнятості надає допомогу і загалом сприяє створенню мережі сільського зеленого туризму на Черкащині, — зауважив директор обласного центру зайнятості Григорій Дендемарченко.
Дуже приваблює людей з усіх куточків світу, приміром, Звенигородський край, який дав людству Тараса Шевченка. Як розповів директор Звенигородського районного центру зайнятості Леонід Микитенко, нині на території району діє дві садиби в селі Моринці. Перша з’явилася ще 2001 року. Її власниці сестри Віра Чепурна й Лідія Шліхта співпрацюють з районним центром зайнятості, беручи участь у семінарах для новачків.
Туристські шляхи Звенигородщиною завжди традиційно пролягають через Моринці. Це заповідна територія і центр туристського маршруту «Золота підкова Черкащини», тож мандрівники не оминають і зелених садиб, знайомляться з можливостями такого відпочинку, беруть участь у пізнавально-розважальних програмах. Для гостей господині пропонують екскурсії Тарасовими шляхами, кінні, піші й велопрогулянки, спортивні заходи, вивчення петриківського розпису з професійною майстринею, влітку і восени — збирання ягід та грибів, купання у ставках, взимку — катання на лижах і санчатах.
Не менш предметно підходять до розвитку зеленого туризму в Корсунь-Шевченківському районі, який вважається однією з найдавніших заповідних територій України. Тут розташовані численні історичні пам’ятки, протікає мальовнича Рось. Усього на території краю п’ять садиб у селах Карашина, Квітки, Селище, Миколаївка, місті Корсунь-Шевченківський. Перша зелена садиба на території району за сприяння центру зайнятості з’явилася ще 13 років тому. Для відвідувачів і гостей господарі організовують майстер-класи з виготовлення ляльок-мотанок, гобеленів і килимів ручної роботи, забезпечують послугами перекладача, перевізників.
Налагоджено тісну співпрацю власників садиб з місцевою владою та громадським об’єднанням «Відродження та розвиток українського села», які спільно організовують різноманітні просвітницькі заходи, діляться ідеями створення громадою привабливих зелених зон для відпочинку туристів. Серед організаторів акцій — голова обласного осередку Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму Василь Томіленко і його дружина Алла, яка очолює районний осередок спілки.
У мандрівку Холодним Яром
Унікальний куточок Черкащини — Чигиринський край. Тут туристів приймають численні садиби в селах Боровиця, Головківка, Мельники, Буда, Івківці. Господарі екобудинків пропонують своїм гостям різноманітні екскурсії по Холодному Яру, велотури, квести, майстер-класи з молотіння снопів, ткацтва, виготовлення паперу. Та й де ще можна постріляти з лука чи арбалета, повчитися в «Академії картопляних наук» та школі декоративно-ужиткової творчості Art potato?
Серед успішних проектів зеленого туризму, які реалізують за сприяння районного центру зайнятості, — започаткування власної справи колишніми безробітними. Скажімо, Жанна Довгопола створила зелену садибу в селі Медведівка. На обійсті є кухня, де на замовлення господиня готує для гостей національні страви.
Ще один колишній безробітний Сергій Заруба має власну пасіку, понад 10 років займався бджільництвом. Тож йому запропонували перетворити своє захоплення у власну справу. За рахунок наданих державою коштів для відкриття бізнесу він придбав вулики і створив у садибі оздоровчий комплекс з вулико-ліжками. Сергій пропонує туристам продукти бджільництва, проводить майстер-класи з виготовлення фігурних свічок з воску.
Донеччани стали черкащанами
А подружжя Сергія й Ірини Мельників розвиває в селі Боровиця стародавні традиції гончарства. Родина з двома дітьми переїхала сюди з Донеччини через воєнний конфлікт на сході. Одразу звернулися до центру зайнятості, відвідували запропоновані семінари і вирішили відкрити власну справу. Ще до переїзду на Черкащину родина займалася гончарним ремеслом, виготовляючи сувенірні вироби. Історико-культурні надбання Чигиринського краю, самобутність нащадків козаків спричинили великий вплив на подружжя і підштовхнули до продовження улюбленої справи. Родина створила підприємство, а навесні цього року вже працевлаштувала безробітного земляка та отримала від служби зайнятості компенсацію.
Також цього року Сергій взяв участь у конкурсі проектів «Село: кроки до розвитку» і став одним з 10 переможців, отримавши грошовий сертифікат на 40 тисяч гривень. Родина планує розширити виробництво і надалі співпрацювати зі службою зайнятості щодо працевлаштування безробітних.
Насамкінець. Недавно працівники служби зайнятості Черкащини обговорили розвиток сільського зеленого туризму в краї. Кожний місцевий чиновник має зрозуміти, що таке підприємництво — це додаткові гроші й поліпшення інфраструктури, створення робочих місць. Саме місцева влада може клопотати про забезпечення податкових пільг під час одержання державних дотацій (з місцевих бюджетів) особам, які беруть участь у наданні агротуристичних послуг. Напрацьовані стратегії розвитку сільського зеленого туризму потребують чіткого планування на рівні районів та окремих сільських громад. Звертає на себе увагу те, що ще не до кінця вивчено міжнародний попит на послуги зеленого туризму. Збільшенню кількості іноземців не сприяє слабке знання господарями іноземних мов. З огляду на це слід проводити навчання власників агроосель прийомам обслуговування. Це найбільша перешкода виходу сільського зеленого туризму на міжнародний ринок. Важливо також налагоджувати тіснішу співпрацю з турфірмами, які здатні активізувати залучення іноземців у села для короткотривалого відпочинку, ознайомлення їх з традиціями, участі у фестивалях тощо. Але якщо власники агроосель, сільських громад не зроблять зустрічних кроків щодо облаштування житла, забезпечення його санітарно-гігієнічного стандарту, благоустрою села, впорядкування привабливих місць, то успіху ця діяльність не матиме.