ПРОЕКТИ
В Донецькій області роблять чергову спробу використовувати породні відвали
у безпечних і корисних цілях
Згадую давнішній випадок із журналістської практики. Із столиці зателефонувала колега і стурбовано попрохала терміново зробити інформацію в номер. Привід? У Донецькій області горять більш як 300 териконів — ця «новина» з’явилася того ранку на стрічці повідомлень одного інформаційного агентства…
Певна річ, жителям шахтарського краю не потрібно зайвий раз пояснювати, що шахтний терикон горить зовсім інакше, ніж скирта соломи, купа сміття або свічка, і до подібного явища тут здавна ставляться з олімпійським спокоєм. Хоча той процес горіння, який відбувається всередині ще не згаслих породних відвалів, таки можна вважати аномальним явищем, бо за температури понад 1000 градусів навіть утворюються не відомі науці сполуки й мінерали. Деякі фахівці запевняють, що подібні новоутворення характерні для… метеоритів. А дехто порівнює похмурі гірничі піраміди зі сплячими вулканами, які іноді мають здатність прокидатися.
Головне — безпека території
Розповідають, одними з перших червону вогняну стіну, що враз посунула на сонне шахтарське селище, того пізнього вечора помітили підлітки, які були в той час на вулиці. Але викликані пожежники вже не могли підібратися ближче: в гарячій лаві, що розповзлася вулицею, дворами та городами, миттю згоріли скати автомобілів відповідної служби. Та й рятувати у палаючих і зруйнованих будинках вже було нікого, бо розплавлена порода сповзла з терикона, знесла на своєму шляху все в радіусі 240 метрів і поховала найближчі оселі разом із людьми. А безпосередньо на териконі, згадують уцілілі очевидці, утворився отвір, звідки, немов із жерла вулкана, з гуркотом вивергався гарячий стовп попелу, пилу та пари. На найближчій шахті враз загуділа тривожна сирена, яку використовували в надзвичайних ситуаціях, тому всім здалося, що почалася війна. Певне, навіть у воєнні роки селище не зазнавало таких руйнувань і жертв: у своїх будинках під гарячою лавою живцем згоріло понад 60 осіб. Деяких із них потім не вдалося впізнати. А багатьох, свідчили медики, які наступного дня працювали на місці трагедії, знаходили під шаром попелу в «позі боксера» — нещасні, серед яких чимало дітей, намагалися закривати руками обличчя…
Ця техногенна катастрофа сталася 10 червня 1966 року в Димитрові, де пізно ввечері несподівано прокинувся старий терикон. Фахівці потім назвали ймовірну причину трагедії: через затяжні дощі з відвалу сповзла багатотонна брила породи. А відкритий отвір, куди потрапила вода, через різку зміну температури фактично перетворився на жерло вулкана. Після потужного вибуху найближчі до терикону будинки та їх мешканці, які вже вклалися спати, були приреченими.
Свій лихий норов трохи раніше показав терикон шахти «Трудовська» у Петровському районі Донецька. Оскільки поряд не було будинків, людських жертв вдалося уникнути. А після трагедії в Димитрові від породних відвалів вирішили триматися подалі: почали активне відселення людей із 100—300-метрових зон, небезпечних для життя. Втім, не секрет, що і в наші дні в таких зонах досі мешкають люди — понад 35 тисяч донеччан. Перетворення териконів у безпечні території залишається проблемою з проблем майже з початку видобутку в регіоні вугілля.
Чергове відкриття Німеччини?
Нині в Донецькій області, за підрахунками фахівців, скупчилося 640 териконів. І хоча дві третини з них уже не експлуатують, усі вони без винятку істотно забруднюють довкілля, викидають у повітря велику кількість пилу та різноманітних токсичних сполук: чадний газ, сірководень, діоксиди сірки та азоту й іншу гидоту. Приміром, поблизу рукотворних промислових гір концентрація сірководню перевищує норму в середньому вдвічі, а пилу в чотири рази. Окрім загрози довкіллю, терикони муляють очі з іншої не менш поважної причини: вони фактично «гуляють», бо займають величезні площі — часто безпосередньо в населених пунктах. Взявшись за освоєння цієї «цілини», в Донбасі намагаються орієнтуватися ще й на закордонний досвід, яким вирішили поділитися німецькі партнери. Генеральне консульство Федеративної Республіки Німеччини в Донецьку навіть зініціювало проведення в шахтарській столиці «круглого столу», де йшлося про ймовірне озеленення тутешніх териконів. «Ми готові розповісти, як можна використовувати терикони, які існують екологічні та технічні вимоги для цього. Із задоволенням поділимося з вами цим досвідом, — запевняє генеральний консул Німеччини в Донецьку Клаус Ціллікенс. — У нашій країні ця тема вже закрита, а ось у Донецькій області питання використання породних відвалів залишається відкритим».
Присутні тут представник Лаузицької та Середньонімецької гірничої компанії Йорг Шленштедт та керівник департаменту планування навколишнього середовища міста Котбус Міхаель Шмідт справді запропонували донеччанам власне бачення вирішення проблеми рукотворних гір. Адже закордонні партнери вже навчилися перетворювати терикони на об’єкти індустріальної культури, ландшафтні парки й місця відпочинку. Чого вартий тільки хрестоматійний приклад Рурського регіону, де на породних відвалах створили унікальну зону для відпочинку та занять спортом? А окремі терикони навіть зуміли перетворити на витвори мистецтва, завдяки чому Рур у 2012 році був визнаний культурною столицею Європи. Озеленення — один із способів використання рукотворних гір у «мирних цілях» і, виявляється, він навіть дешевший, ніж ліквідація відвалу та розташування на цьому місці якогось іншого об’єкта. Наприклад, у Донецьку виношують намір вивезти один із териконів і збудувати тут житло, однак вартість цього проекту — понад 200 мільйонів гривень. А відповідно до німецького досвіду, озеленення одного гектара породного відвалу коштуватиме 5—6 тисяч євро.
На практиці існує не один спосіб озеленення. Його вибір залежить від того, чим вкритий терикон та з яких матеріалів він складається. «Якщо небезпечних речовин тут немає, тоді наносити додатковий пласт не обов’язково, — розповідає Йорг Шленштедт. — У такому разі ми просто використовуємо рослини, типові для конкретного регіону і здатні адаптуватися до погодних умов».
Нові технології для рукотворних гір
Серед дерев, які можуть у майбутньому шелестіти на донецьких териконах, цього разу німецькі та українські спеціалісти найчастіше називали дуб різних видів. Утім, не дубом єдиним, адже науковці Донецького ботанічного саду НАН України під час спеціальних досліджень підібрали 110 видів рослин, які можуть прижитися на тутешніх породних відвалах. Причому подібні роботи в Донецьку розпочали ще в 1965 році: ретельно вивчали характеристики та «самопочуття» териконів, їхню імовірність самозапалювання та стійкість до ерозії. Загалом, за минулі роки вдалося розробити проекти рекультивації більш як 100 рукотворних гір, на багатьох з яких дерева справді непогано прижилися. Тобто озеленення для донеччан — аж ніяк не відкриття Америки, точніше Німеччини, де цим зараз займаються набагато успішніше. Інша річ, що через поважні причини — брак фінансування — нині похвалитися і справді нічим. «У 2007 році був затверджений стандарт з біологічної рекультивації породних відвалів і є багато розроблених і перевірених методик природоохоронного плану, — розповідає старший науковий співробітник відділу фітоекології Донецького ботанічного саду Сергій Жуков. — Проте, на превеликий жаль, держава не приділяє належної уваги цим важливим питанням. Не буду голослівним: у 2013 році нашому закладу зменшили фінансування на 30 відсотків. Та й замовлень від вугільників на озеленення зараз значно менше: у 80-х роках щороку рекультивували 5—6 великих териконів, а нині це поодинокі невеликі відвали».
Окрім озеленення в Донецьку, вже не раз вдавалися до вивезення териконів за межі міста. Приміром, нещодавно один із відвалів ліквідували під час будівництва міжнародного аеропорту під час підготовки до Євро-2012. На місці ще одного виріс сучасний супермаркет. Попри існуючий місцевий досвід «освоєння» териконів, за словами начальника головного управління базових галузей, енергетики та енергоефективності Донецької облдержадміністрації Ігоря Низова, донеччани не проти використовувати й «підказки» з-за кордону. «Рурський регіон Німеччини — це аналог Донеччини, і варто скористатися можливістю отримати унікальний досвід і перенести його на свою територію, — вважає він. — Перед нами відкриваються великі перспективи, бо йдеться не тільки про озеленення териконів та адаптацію їх під місця відпочинку, а й про перероблення породних відвалів для отримання вугілля чи будівельних матеріалів. Адже нові технології та напрацювання дають змогу впоратися з цією «спадщиною». Хоча для того, аби наші ландшафтні парки на териконах стали схожими на рурські, повинні пройти не місяці, а роки».
Якось не полінувався й порахував — з північного вікна квартири видно 14 старих териконів. На маківку одного з них зробили сходження. На цю експедицію наважилися з поважної причини: напередодні Євро-2012 з’явилися балачки, що цей відвал або взагалі вивезуть звідси, або облаштують на верхівці кафе чи оглядовий майданчик для іноземних туристів, оскільки звідси «Донбас Арена» — немов на долоні. Футбольна першість давно минула, а терикон, на якому зелені — як кіт наплакав, стовбичить незайманим досі. Сюди й зараз навідуються: зрідка поодинокі любителі екзотики і завжди — вітер, який невтомно продовжує видувати й розносити довкола пил і не тільки.
ПРЯМА МОВА
Олександр ЛУК’ЯНЧЕНКО,
Донецький міський голова:
— На озеленення торік, думаю, витратили 200 тисяч гривень — це в ліпшому випадку. Та й зовсім не всі відвали придатні для озеленення. Приміром, на території міста є такі, які, на жаль, ще не охололи. Як ми будемо щось висаджувати на териконі, в якому всередині горить порода? Тут навіть кактуси рости не будуть. Тому, вирішуючи цю проблему, потрібно обирати золоту середину. Наш варіант такий: там, де терикон уже охолов, справді можна висаджувати, наприклад, саджанці акації. Щодо вивезення, то в наших планах — ліквідація породного відвалу на вулиці Молодих шахтарів, де можна збудувати мікрорайон доступного житла. Сьогодні вже існує такий проект. Потрібно вивезти терикон, засипати його в кар’єрах уздовж об’їзної дороги в Ясинуватському районі і рекультивувати землю. Це коштуватиме приблизно 212 мільйонів гривень.