Чого чекає малеча під час свят, де головний герой Святий Миколай, один з найшановніших святих? Див та одужання! Миколай здійснює мрії, опікується воїнами, мореплавцями, дітьми, бідними, тими, хто подорожує, хворими. А він не лише дбає, а й справді допомагає. Днями у відділенні онкогематології Миколаївської обласної дитячої лікарні відбулося свято віри в життя. Дітей розважили аніматори, а маленькі пацієнти отримали ті подарунки, які замовляли Святому.

Цілюща терапія

Три роки поспіль бажання тяжко хворих діток здійснюють щирі небайдужі люди. Ще у жовтні діти, що лікуються у відділенні онкогематології Миколаївської обласної дитячої лікарні, пишуть листи Святому Миколаєві. Згодом їх передають в обласний благодійний фонд «Соняшник». Як розповіла очільниця фонду Олена Раткогло, цього року отримали 46 листів від дітей. «Про що просять Святого Миколая? Про різне, — відповідає благодійниця. — Торік у Миколая дитина попросила кошеня. А чи можна у відділення принести того котика? Лікарі дозволили. Дитина була в захваті».

Таких історій у пані Олени чимало. Цей рік виявився вдалим на дорогі подарунки. Виявляється, люди щиро бажають допомогти діточкам, їм на допомогу приходить фонд.

Нині діти найчастіше просять гаджети, малеча чекає на іграшки. А ось Феодосій попросив дитячий електромобіль і отримав його. Хлопець аж ніяк не очікував такого подарунка від Святого Миколая. «Коли я спочатку намагалася спілкуватися із хлопцем, він був відлюдькуватий, не хотів спілкуватися, — згадує Олена Раткогло. — Ні мама, ні рідні не сподівалися, що дитина отримає такий подарунок і матиме шанс на життя. Диво сталося. Феодосій уже активний, йому зробили операцію. Усе буде гаразд!»

Дуже важливо, на думку лікарів і психологів, щоб у дитини була мрія, мета. Пишучи лист, вона заряджається бажанням отримати подарунок, чекає, сподівається. Одна з дарувальниць, що співпрацює із фондом, три роки тому бачила дівчинку у відділенні в дуже важкому стані, через рік — ще з наслідками терапії, а нині вона абсолютно здорова.

Гортаючи листи, можна дізнатися, що 5-річний Ярослав «був слухняним цілий рік, тож хоче від Святого Миколая магічний трек». Отримав посилку вдома. Дівчата бажають отримати ляльки лол. Є дівчинка, яка два роки поспіль просила у Миколая дорогу ляльку — майже 3 тисячі гривень. Торік не змогли придбати, купили лола. А в цьому році лялька є.

За маленьку Катю написала лист її мама: «Пише мама 3-річної дівчинки Катрусі. Вона рухлива й активна. Але через хворобу їй доводиться довго лежати під крапельницями. У 2020 році нам треба буде їхати за кордон на трансплантацію кісткового мозку. Доведеться довго перебувати далеко від рідних. Якщо Святий Миколай зможе подарувати планшет для зв’язку з братами і перегляду мультиків, Катруся буде рада». Звичайно ж, Катруся отримала планшет.

Тимур, у якого стався рецидив, пише: «Прошу в тебе гру «Діксі», і, якщо можна, виконай, будь ласка, мою заповітну мрію — побачити місто Прагу». Святий Миколай подарував сертифікат на туристську поїздку. Звісно, Тимур туди поїде, коли дозволять лікарі.

Олена як онкопсихолог каже, що це дуже гарний терапевтичний момент. У дитини є мета, очікування, тому й одужуватиме швидше. А Мишко, в якого також стався рецидив, у листі спочатку привітав самого покровителя: «Вітаю зі святами, дорогий Святий Миколаю. Бажаю тобі й усій твоїй команді здоров’я і натхнення. На подарунок хочу собі парту зі стільцем, щоб було де робити уроки». Подарунок вже у Мишка вдома.

На жаль, трапляються й трагедії. Цього року дитина, яка написала листа, не дочекалася подарунка. Олена каже, що за сім років, протягом яких фонд опікується відділенням, часто бували трагедії. Пережити їх дуже болісно.

«Ми не ходимо з простягненою рукою»

Обласний благодійний фонд «Соняшник» засновано у 2012 році задля допомоги тяжко хворим дітям Миколаєва та області.

«Коли створювали фонд, не планували допомагати саме онкохворим дітям, — розповідає очільниця Олена. — Але вийшло так, що до нас стали звертатися батьки діток, які перебувають у відділенні онкогематології, і ми зрозуміли, що допомога там вкрай важлива. Добре пам’ятаю, як допомогли першій дитині. Нині вона одужує. Дуже вдячна лікарям і персоналу відділення за те, що прийняли нас помічниками».

Олена разом з однодумцями два рази на тиждень буває у відділенні. Допомагають у роботі студенти, майбутні психологи з Національного університету ім. В. Сухомлинського, які проходять практику. Разом вони надають психологічну допомогу дітям, батькам, навіть персоналу. З пацієнтами відділення граються, проводять арттерапію, налаштовують на одужання.

Політика «Соняшника» полягає в тому, щоб не йти до когось із простягненою рукою — люди самі мають приходити до фонду. Ті, хто допомагає, надсилають гроші адресно, батькам. Для самого фонду це не принципово, головне — допомогти.

За словами Олени, дарувальники до Дня Святого Миколая — звичайні люди, підприємці. Можновладців і бізнесменів з великими зар­платами небагато. Цього року навіть стояли в черзі, щоб отримати листа від дитини. Суспільство змінюється, дедалі більше людей діляться добром, допомагають нужденним, виявляють милосердя. І це вселяє надію й віру в диво.