Володарка чорного пояса з карате
Ксенія
ШАПОШНИКОВА
Згадуючи героїню відомого телесеріалу, друзі жартома називають її принцесою-воїном. Але статурою Ксенія на неї зовсім не схожа - їй більше пасує роль учасниці конкурсів краси. Ніколи не подумаєш, що ця невисока дівчинка з тендітними руками може на рівних змагатися з потужними каратистами.
- Спостерігаючи за вашим тренуванням, диву даєшся, як може людина так змінюватися? Ви просто згусток енергії...
- Так у цьому і полягає мистецтво карате. Дехто чомусь сприймає його як один із видів спорту. Тим часом це велика наука - вміння підпорядкувати всі свої почуття, тіло й розум, сконцентрувати сили в один клубок, спрямувавши їх для виконання поставленої мети. Кіокушин карате - ціла філософія. У перекладі з японської кіокушинкай означає "спілка шукачів абсолютної істини". Це швидше життєвий шлях, ніж спорт, метою якого є максимальний розвиток духовних та фізичних можливостей людини. Найвища мета карате - не просто фізична досконалість, а розвиток найкращих якостей людини в цілому. Система вимог кіокушин карате - одна з найсуворіших. Колір пояса означає глибину освоєння карате. Білий символізує чистоту й незнання, помаранчевий - народження, блакитний - колір неба при сході сонця, жовтий - схід сонця, зелений - квітку, яка розпускається, коричневий - зрілість, чорний - мудрість.
- Отож у ваші 24 роки вас можна без перебільшення назвати мудрою? Тим паче, що ви досі єдина в області володарка чорного пояса.
- Пояс я завоювала кілька місяців тому під час тренувальних зборів у Бродах, куди з'їхалися інструктори з усієї країни. Там проходила атестація, до якої допустили лише шістьох чоловіків і мене. Проводив збори президент Всесвітньої федерації карате Яшіказу Коі. Він зазначив, що я маю найкращий технічний рівень в Україні і запросив на турніри в Японію. Нещодавно у Львові мені вручили іменний чорний пояс, який прибув із далекої Країни Сонця, що сходить.
Йшла до цього протягом одинадцяти років -самовдосконалювалася, виховувала характер і дисципліну. Адже, щоб досягнути висот мистецтва карате, треба постійно працювати над собою. Приміром, для присудження третього дана, необхідно витримати 30 двохвилинних контактних поєдинків. А це, самі розумієте, зовсім не просто.
Пригадую, як дев'ятнадцятирічною сама без тренерів і рекомендацій поїхала на збори, які проводив віце-президент федерації Олександр Гусейнов. Дякуючи йому, мене допустили до атестації. Претендувала на коричневий пояс, виступила дуже вдало. Олександр і зараз підтримує нашу дитячу команду, ми їздимо на збори на море, за що йому дуже вдячні.
- Ксеню, як ви захопилися карате?
- Скажу відверто, у Корсунь-Шевченківській
гімназії, де навчалася, фізкультура не була моїм улюбленим предметом. Та й
спортсмени мене не дуже захоплювали. Якось випадково потрапила на тренування з
карате, де займалася моя подруга. Мені було тоді 13 років. Полюбила це бойове
мистецтво з першого погляду. Як не дивно, мама мене підтримала, сказала, що мою
надлишкову енергію треба реалізовувати. Думаю, спортивні гени передалися мені
від тата, Олександра Сергійовича, який помер два роки тому. Він був майстром
спорту з плавання, з часом захопився підводним спортом. Його ж залучила до
спорту сестра - заслужений тренер з плавання Валерія Озерова.
Після гімназії, вже маючи зелений пояс з карате, спробувала вступити до Академії МВС. Не вийшло. Пішла працювати продавцем у магазині одягу. Продовжувала тренуватися й одночасно передавати своє вміння меншим. Згодом вступила до Черкаського національного університету на заочне навчання. Зараз закінчую магістратуру Навчально-наукового інституту фізичної культури, спорту і здоров'я. Пощастило: разом із заслуженим майстром спорту, паралімпійцем, навчаємося коштом держави.
- А свого першого тренера не забуваєте?
- Починала займатися у Євгена Клименка. Хоч і не було постійного місця для занять, нас це не хвилювало: нерідко тренувалися на свіжому повітрі. Приходили новачки, тренер показував, як їх навчити. У карате завжди так: старший передає своє вміння новачкам, починати можна з будь-якого віку. Можливо, тому я й звикла до тренерської роботи.
Тепер продовжую справу, яку розпочав колись у Корсуні працівник військкомату Володимир Михальов, заснувавши обласну дитячу громадську організацію кіокушин карате. Зараз працюю тренером в ДЮСШ з трьома групами юних спортсменів різного віку.
Приємно, що для багатьох вихованців цей вид спорту став важливою частиною життя. Приміром, Інна Микитенко, Віталій Гуралевич і Олег Мащенко нині навчаються у Львівському держуніверситеті фізичної культури, де вже п'ять років існує факультет кіокушин карате. Упевнена, кожному з моїх вихованців, яких було близько тисячі, у житті дуже знадобляться ці навички.
І нехай хтось захоплюється східними єдиноборствами зі спортивного інтересу. Все одно він частково чи повністю приймає мудру японську філософію самовдосконалення.
Владислав КИРЕЙ
ДOСЬЄ "УК"
Ксенія ШAПOШНИКOВA. Народилася 1986 року. Майстер спорту України, суддя міжнародної категорії. Володарка золотої медалі відкритого чемпіонату України 2010 року з кіокушин карате.
Працює тренером-викладачем Корсунь-Шевченківської дитячо-юнацької спортивної школи. Заочно навчається в магістратурі Навчально-наукового інституту фізичної культури, спорту і здоров'я Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.