ДОПОМОГА
На Волині завдяки проекту ЄС з’явилась унікальна установка-амфібія
Чверть століття тому із групою однодумців я перетнув Волинську область від найпівденнішого населеного пункту — міста Берестечка — до найпівнічнішого — села Ветли. Маршрут проклали річками, а йшли на байдарках.
Перша частина двадцятиденного маршруту — річкою Стир — була найменш цікавою. Вразила хіба що велика кількість сміття.
Зате друга — річками Стохід та Прип’ять — стала справжнім потрясінням. Найперше через густі зарості водяної рослинності. Стохід мала тоді на диво чисту воду і багато русел. Пригадую: пливеш, а вони все роздвоюються! Ти обираєш ширше, але і воно теж незабаром розтікається в болотній рослинності. Виходиш із байдарки і штовхаєш її назад…
Річки стають болотом
Нині ситуація із заростанням річок, що забезпечують водність Дніпра, стала ще гострішою. Причина — природні процеси і… місцевий браконьєрський промисел риби з побудовою гаток поперек річок. І хоч працівники створеного шість років тому на площі майже 40 тисяч га Національного природного парку «Прип’ять—Стохід» ціною чималих зусиль сотню цих загорож таки ліквідували, проблема звуження русел залишилася. Там, де стояли «язи», через заростання очеретом, водяним різаком алоеподібним, елодеєю, рогозом тощо, утворилися звужені місця. Біг повеневих і паводкових вод уповільнився. Замість кількох місяців вони нині стали затримуватися на заплаві по півроку, а то й більше. Гниття рослинності погіршує якість води, а її високий рівень призводить до підтоплення населених пунктів.
Звісно, приїжджим приємно спостерігати незайману природу. Місцеві заплави та розливи завширшки до десятка кілометрів просто рвуть дахи в багатьох відпочивальників з Євросоюзу, які приїжджають сюди спостерігати за рідкісними птахами, знайомитися зі своєрідним музеєм етнографії просто неба — селом Сваловичі.
— Щоб захистити райцентр — селище Любешів та село Люб’язь, які особливо страждали від високої води, – Кабмін уперше за роки незалежності надав чималі кошти на спорудження гребель та двох насосних станцій, — розповів голова райдержадміністрації Василь Корець. — Тож цієї весни, попри тривожні очікування, поліщуки відчули полегшення. На захищених греблями територіях вода не топила підвали, вбиральні, городи.
Та проблема потужних повеней у місцевості, куди фактично сходять талі й дощові води з половини області, залишилася. Звісно, її можна було б розв’язати за прикладом Рівненській області. Тут на річках вдосталь погуляв драглай, який поглибив і спрямував водотоки, взяв їх у лещата гребель. Але у Любешівському районі цього робити не можна. Адже в такому разі докорінно змінилися б водний режим, умови розмноження риби, птахів, інших тварин. А цього на території національного парку допустити не можна. Оскільки саме з розвитком у майбутньому екологічного туризму та рекреації пов’язує свої надії на створення нових робочих місць місцеве населення.
Чи ласуватиме худоба різаком?
На проблему звернули увагу й керівники проекту ЄС «Включення питань змін клімату в управління вразливими екосистемами: природно-заповідні території Полісся. Україна».
— Основна мета нашого проекту — сприяти збереженню і відновленню вразливих до змін клімату екосистем. Зокрема в центрі уваги — вологі луки, заплавні ліси, торфовища, вересові поля, — розповіла його керівник Юнона Веденіна. — Виконавці: асоціація «VERSEAU Dеveloppament» (Франція), Піренейський парк, Українське товариство охорони птахів.
На території області його впроваджують третій рік. За цей час гідрологи, ботаніки, орнітологи й інші фахівці вивчали проблемні питання парку, а також вели пошук найоптимальніших шляхів їх розв’язання. Найкращим варіантом боротьби із заростанням визнали використання сучасної шведської установки «TRUXOR».
Недавно в рамках екологічно-просвітницьких заходів «Українське Полісся: діяти, щоб зберегти!» в мальовничому урочищі «Біля дуба», що на березі Стоходу біля села Заріка, за участі заступника міністра екології та природних ресурсів Олександра Сушка, заступника голови облдержадміністрації Віталія Карпюка ключі від амфібії передали волинянам.
— Ця придбана Шведським агентством з розвитку міжнародної співпраці (SIDA) багатофункціональна машина коштує майже 900 тисяч гривень. Її розроблено для роботи на водно-болотних угіддях. Надійний мотор забезпечує пересування водою із швидкістю до вісімдесяти метрів за хвилину. Спеціальна жатка опускається під воду на метр. Зрізані рослини комбайн вивозить із русла і складає на березі, — розповів інспектор з охорони природи Василь Михалик. — «TRUXOR» не ушкоджує поверхні боліт та берегів, адже пересувається на широких гумових гусеницях.
— Ми залучили фахівців, щоб вони обрахували економічну доцільність виготовлення із зібраної рослинності кормів. Адже на Поліссі здавна різак алоеподібний використовували для годування свиней, а ряску згодовували птиці, — доповнює Юнона Веденіна. — Якщо вдасться знайти способи переробки рослинності й вони будуть економічно доцільними, можна буде створити нові робочі місця, а парк отримає додаткові кошти.
— Звісно, наївно було б думати, що робота одного комбайна «TRUXOR» розв’яже всі проблеми. Але в ході роботи з плавучою «швидкою допомогою» буде напрацьовано технологію та методику розчистки, — прокоментував подію директор НПП «Прип’ять — Стохід» Олександр Слащук.
ДУМКА
«TRUXOR» — як скальпель
Віктор НЕТІШНИЙ,
еколог
Загат в НПП «Прип’ять — Стохід» немає вже майже п’ять років. Але й нині ніхто не сперечається щодо їхньої негативної ролі в минулому в прискоренні заростання річки. Боротися із заростаннями нелегко. Для того, щоб хоча б видаляти надлишок рослинності у критичних точках (а їх майже два десятки, розкиданих на 50 кілометрів) комбайну доведеться працювати ледь не щодня. Тож витрати на пальне будуть чималі.
Ще одна причина заростання — істотне зменшення водності річки з середини 1950-х років. Тут вплинуло і перекидання стоку в Дніпро-Бузький канал, і меліорація. Останні два сторіччя судновий хід Прип’яттю чистили, бо існувало пароплавне сполучення і ходили баржі. Тобто «чистоту» (в сенсі незарослість вищою водною рослинністю основних проток) підтримували.
Загалом процес заростання рівнинної річки природний. Торфовища в заплаві — свідчення того, що вже не одне русло пережило таке природне перетворення (тобто зникло). Наприклад,озеро Рогізне — яскравий приклад природного перетворення озера на болото. І якщо ми збираємося відтермінувати заростання Прип’яті, то мусимо бути готовими витратити значну кількість ресурсів. Треба подумати, чи це справді потрібно. Абсолютно погоджуюся з автором щодо ролі драглая. Драглай для природних водойм — це хірургічна операція за допомогою сокири. «TRUXOR» більше відповідає ролі скальпеля. Та і його треба застосовувати обережно. Тому що у травні й на початку червня, коли видалення вищої водної рослинності найефективніше, його проводити не можна через гніздовий період. А в липні видаляти й утилізувати біомаси доведеться в рази більше. Проект закінчується, а пошук найкращих рішень триває.