Минулої п’ятниці ми на весь світ чітко нагадали свою позицію: державна мова в Україні нині є фактом національної безпеки. Тож усі громадяни нашої країни, зокрема й представники національних меншин, повинні навчатися українською. Про це йдеться у статті 7 нового Закону «Про освіту», який 5 вересня ухвалив парламент.
Саме так звана мовна стаття спричинила критику з боку окремих країн, зокрема Угорщини, Румунії, Молдови та ін. Тож за дорученням Прем’єр-міністра керівники Міністерства закордонних справ та Міністерства освіти і науки зустрілися з главами дипломатичних місій 11 держав і пояснили особливості нового закону. Урядовці наголосили, що документ не звужує, а навпаки розширює освітні можливості для представників національних меншин.
ЗНО викриває проблему
За даними Міносвіти і науки, в Україні навчається майже 400 тисяч дітей нацменшин у 735 навчальних закладах. З них найбільше — російською мовою (майже 356 тисяч учнів), 2693 — молдовською, 1785 — польською. Майже 16 тисяч дітей румунської та стільки само угорської громад здобувають знання рідною мовою. У МОН наголошують, що в цих школах навчання здійснюють виключно мовою нацменшин, а українську вивчають як окремий предмет — на нього відведено всього дві години на тиждень.
Зрозуміло, чому учні цих шкіл не володіють українською і, складаючи зовнішнє незалежне оцінювання (три предмети зараховують як державну підсумкову атестацію), демонструють невтішні результати. Як наслідок, не можуть з настільки низькими балами не те що конкурувати з іншими абітурієнтами, а навіть подати документи до будь-якого українського вишу. «Аналіз результатів незалежного тестування свідчить, що випускники шкіл з мовою нацменшин мають значно менший доступ до вищої освіти, — зазначає міністр освіти і науки Лілія Гриневич. — Наведу кілька фактів. За оцінкою Українського центру оцінювання якості освіти, в 2016 році понад 36% випускників Закарпаття склали тестування з української мови і літератури з результатом від 1 до 3 балів за 12-бальною шкалою. В одному з районів, де компактно проживає угорська громада, 75% тамтешніх випускників шкіл теж за знання державної мови отримали від 1 до 3 балів. Також результати ЗНО свідчать, що понад 60% школярів з угорської й румунської громад складали тести з математики та історії України однією з мов цих меншин, але не подолали порога «склав/не склав» з тестування з української мови. А ті, хто подолав цей поріг, мали занизький рівень для того, щоб продовжити навчання в українських університетах».
У підсумку, закінчивши школу, скажімо, румунською чи угорською, молодь залишається ізольованою в своєму ж регіоні і часто навіть не виїжджає за межі села, району. Інколи, здобувши середню освіту рідною (!) мовою за рахунок України, такі випускники їдуть вступати до університетів на історичну батьківщину. Тож у МОН переконані: на кожному етапі навчання учні мають поступово вивчати дедалі більшу кількість предметів саме державною мовою. Лише тоді зможуть володіти українською на рівні.
«На цьому історичному етапі розвитку нашої держави і з огляду на обмеження освітніх прав учнів з національних меншин, які спостерігаємо за результатами ЗНО, запроваджуємо розширення використання державної мови в системі освіти України, — наголошує профільний міністр. — Тому стаття 7 нового закону передбачає, що мовою навчання у вітчизняних державних і комунальних навчальних закладах є українська».
У новому законі прописано, що повністю рідною мовою учні навчаються на етапі дошкільної й початкової освіти, водночас починають вивчати й державну мову. І лише з п’ятого класу школярі з нацменшин вивчатимуть усі предмети українською, а рідну мову — як окремий предмет. Понад те, школярам неслов’янських мовних груп дозволять вивчати кілька предметів рідною мовою. Водночас запровадять і двомовне навчання (його вже успішно апробували в частині шкіл нацменшин) — коли учень навчається українською, але термінологію паралельно вивчає ще й рідною мовою.
«Нам дуже прикра гостра реакція наших країн-сусідів, зокрема Угорщини, — зазначає Лілія Гриневич. — Адже насправді новий закон розширить освітні можливості для юних представників нацменшин — відкриє дорогу до українських вишів, а також дасть змогу влаштуватися на роботу в органи місцевого самоврядування, де знання української — абсолютна необхідність».
Жодної школи для українців?
Українцям дивно спостерігати негативну реакцію сусідніх країн (звісно, за винятком однієї). Чи відомо вам, скільки в Польщі, Угорщині, Румунії, Молдові, Ізраїлі українських шкіл? Відповідь вражає. Жодної! «У жодній з цих країн немає школи з навчанням усіх предметів українською мовою, — запевняє Лілія Гриневич. — Зазвичай її вивчають як окремий предмет. Усі предмети українські школярі за кордоном вивчають державною мовою тієї країни, а не рідною».
Вікіпедія підтверджує: «Україна є однією з небагатьох держав, де представникам нацменшин надано можливість здобувати повну середню освіту з усіх предметів рідною мовою». Телефоную скайпом до рідних в Канаду й Австралію і цікавлюсь, чи навчаються там українці за державний кошт. «Ні, для наших дітей створено недільні школи, які функціонують виключно за рахунок української громади», — звучить однакова відповідь з різних куточків планети. Тож шановні країни-партнери, можливо, варто створити відповідні умови для наших громадян й у ваших державах? У чому ж причина?
Карти — на стіл!
Як кажуть, стежте за руками! Знаєте, як у театрі: у напівтемряві захоплюєшся грою ляльок і часом забуваєш, що насправді ними хтось маніпулює. Ніде правди діти, мовна стаття новоухваленого закону про освіту вмить зірвала маски з тих, хто так чи інакше позирає в бік Кремля. «Позиція наших країн-сусідів різна: здебільшого це спровоковано політичною боротьбою всередині їхніх країн, — зауважують в профільному міністерстві. — Тож нині ми повинні дивитися на закон про освіту з точки зору захисту інтересів українських громадян, зокрема тих, які походять з національних меншин. Адже не можна далі йти у напрямку створення територій, де діти взагалі не володіють державною мовою».
І справді, відмотаймо історію й поглянемо на рускоязичні Донбас і Крим, де десятиліттями цілеспрямовано проводили політику іншої держави. Яка доля спіткала ці регіони? Нині їх топче нога російського окупанта, який не зупиниться ні перед знищенням мирного населення, ні перед закриттям українськомовних шкіл. У кожної країни є власна державна політика, спрямована на захист національної безпеки. У нинішніх умовах жорстокої гібридної війни для України мова перетворюється на інструмент національної безпеки. Адже занадто довго — впродовж окупації радянською владою і не тільки — українці потерпали від зовнішнього втручання у власні інтереси.
Тож якщо хтось не в змозі (читай — не бажає) вивчити державну мову країни, де живе, він відверто не поважає її народ, культуру, історію. Вочевидь, уже хтось каже: «у мєня єсть свой язик, ні к чєму мнє мова». Відповідаю тією самою правдивою гуморескою: «і сказав мудрий дід: — Цим пишатися не слід, бо якраз така біда в моєї корови: має, бідна, язика і не знає мови». Тому, шановні homo sapiens, вивчайте мову Шевченка. Як кажуть, немає нічого неможливого для людини з інтелектом.
ЦІКАВО ЗНАТИ
В Україні живуть представники понад 100 націй. Найчисленніші з них росіяни (17%), білоруси (0,6%), молдовани (0,5%), болгари (0,4%), поляки (0,4%), угорці (0,3%), румуни (0,3%) та ін.
За даними МОН, у країні діють 1880 шкіл з російською мовою навчання, 94 — з румунською, 69 — з угорською, 12 — кримськотатарською, 4 — польською, 9 — молдовською, а також 2242 школи з двома і більше мовами викладання.
Насамкінець. З мовного питання консенсусу досягнуто: Україна погодилася надати відповідну статтю на експертизу до Ради Європи — щоб іноземні партнери переконалися: вона не порушує міжнародних зобов’язань, які взяла на себе. «Ми домовилися про те, що готові працювати у спільній робочій групі, проводити двосторонні консультації з країнами-партнерами з приводу імплементації мовної статті. Я переконана: закон достатньо збалансований, і нам не можна більше відтягувати реформу освіти», — додає міністр освіти і науки.
Тож сподіваємося, процедура експертизи не відтермінує підписання освітянського закону Президентом. А поки що Україна вустами урядовців наголосила: і надалі дотримуватиметься міжнародних гарантій у забезпеченні прав представників нацменшин, одначе непохитно провадитиме власну національну політику, зокрема й у питанні державної мови.