Нинішній рік виявися складним для українських садоводів. Приморозки у травні послабили імунітет фруктових дерев до грибкових хвороб, а засоби догляду за садом значно подорожчали. А коли настав час збирати врожай, стало очевидним, що традиційний ринок збуту продукції звузився. Тож як розпорядилися врожаєм визнані лідери в цій галузі нашої держави — господарства корпорації «Вінницясадвинпром»?
РФ не забула смак нашої продукції
Біля контори ТОВ «Міжлісся» покупців зустрічає «дядько» в капелюсі з повним возом смачних яблук: персонаж декоративний, а ось плоди — натуральні, елітних сортів. Можливо, саме такими возами у ХІХ столітті подоляни возили свої яблука на всесвітньо відому тоді біржу в Санкт-Петербурзі, де фрукти користувалися добрим попитом.
Ідею створити живописну картину директор господарства Олег Меркалн запозичив у Австрії, додавши трохи місцевого колориту. Річ у тім, що засновник господарства — австрійська фірма «Пфанер», яка виробляє та відправляє свої соки преміум-класу в багато країн світу. Співпраця обопільно вигідна: це одне з кращих господарств не лише в області, а й в Україні.
Сад у Міжліссі заклали у 1971 році. Втім той перший уже викорчували, проте під багаторічними насадженнями в господарстві зайнято понад півтисячі гектарів. Це ж ліс із фруктових дерев. Проте якщо в лісі на таку площу припадає кілька працівників, то тут — лише постійних у штаті 200, а на період збирання врожаю запрошують ще кілька бригад. Садівничі господарства — найбільші працедавці в аграрному секторі. А щоб платити зарплату працівникам і планово розвивати виробництво, потрібен результат. Тобто не лише забезпечувати догляд за садом, але й продати вирощене. У Міжліссі — лише яблук понад 9 тисяч тонн.
— Ми прогнозували, що буде важкий рік для реалізації продукції. Внутрішній ринок зазнав змін, остерігалися й того, що поляки, оскільки російський ринок їм перекрили, кинуть усе на наш. Певна напруга зі збутом справді відчутна, однак попит є, — зауважив Олег Меркалн.
В часи СРСР у період збору врожаю звідси щодня відправляли залізницею в Росію кілька вагонів яблук. За незалежної України основними споживачами стали жителі Донецької та Луганської областей. Постачали частину й в інші індустріальні центри держави, а також у курортний Крим. Тепер на Донбасі і в Криму ніби не до яблук. Проте в середині жовтня з господарства відправили в супермаркети Донецька три машини вітамінної продукції: тамтешні підприємці запевнили, що приїдуть ще. Кілька машин це мало — порівняно з колишніми обсягами, але головне, що зв’язок зберегли.
Справжньою несподіванкою для місцевих садоводів було побачити у дворі господарства російські рефрижератори. Торік Росія не взяла у них жодного кілограма. В Інтернеті повідомляли, що цього року вона опустила шлагбаум українським яблукам. Та, вочевидь, своєї садівничої продукції в неї не вистачає, а смак українських яблук росіяни добре знають. Тож господарство реалізувало в Москві, причому за хорошою ціною, осінні яблука сорту слава переможцю, а нещодавно відвантажило одну машину пізніх сортів аж за Урал.
Сортову продукцію садоводи Міжлісся постачали й на інші ринки. Несортову — здали на сік. А три тисячі тонн пізніх сортів яблук заклали на зберігання у фруктосховище. Керівник господарства сподівається, що взимку на них попит буде.
Якість стимулює
Раніше з Міжлісся екологічно чисті яблука відправляли в Австрію на біосік, яким тамтешня фірма покращує якість соків з інших країн. Та цього року в їхньому райцентрі Бар, до якого від села лише 7 кілометрів, встановили новітню лінію і тепер там виробляють концентрат біосоку. Це вигідніше, ніж возити яблука на переробку за кордон.
Зауважимо, що в період збирання врожаю на цей завод з господарства щодня відвантажували близько 150 тонн яблук. У планах на наступний рік — виготовляти на районному підприємстві натуральний біосік і відправляти його за кордон. Звідси запитання: якщо добра якість українського соку сприяє залученню нових технологій і створенню робочих місць, то чому б нашому яблуку не котитися на європейський ринок?
На сік ідуть фрукти старих садів сортів бойкен, джонатан, кальвіль сніговий тощо, які мають менший попит на ринку, а також — падалишні. Щороку в господарстві корчують два квартали старого саду і стільки ж садять інтенсивного сучасних сортів — джонаголд і його клони, голден делісеш, фуджі, глостер, гала, чемпіон тощо. Побачивши в молодому саду ці яблука, мимоволі подумав, що ними з великим задоволенням смакував би навіть вибагливий європейський споживач.
— Наше яблуко славиться збалансованістю кислот, амінокислот, сухих речовин, проте воно не піде в Європу, бо там своїх вистачає. Цього року в Польщі, яка їх вирощує вдвічі більше, ніж Україна, була проблема вивільнити фруктосховища від минулорічного врожаю під новий. Напевне, у грудні, коли буде знято мито, польські яблука прийдуть на український ринок. А з упровадженням режиму вільної торгівлі надходитимуть і з інших країн. Конкуренція зросте. Нам потрібно підбирати нові сорти, перебудовувати свідомість працівників і підприємств. Якість продукції — це питання номер один, і потреба в ній має стимулювати виробників, — зауважив Олег Меркалн.
Справді, у нашій країні ще помітна різниця між садами, як, власне, і з забезпеченням догляду за ними. Упродовж останніх років молодих інтенсивних садів багато посадили у Вінницькій та Чернівецькій областях, а ось у східних регіонах та навіть у деяких центральних їх мало. Між тим українці споживають фруктів та овочів менше від рекомендованої норми. Або таке: в Європі вже ставлять на стіл сік, а ми — ще вживаємо газовану воду. Звісно, проблеми зумовлені низькою купівельною спроможністю нашого населення. Та колись ми таки станемо заможними. А заможний, як відомо, купує не дешевше, а краще. Необхідно тепер дбати, щоб те краще в нашому домі було українським.
КОМПЕТЕНТНО
Перше місце за валовим збором
Анатолій СЕМЕНЮК,
генеральний директор
корпорації «Вінницясадвинпром»:
— Попри весняні приморозки перед цвітінням садів і в його період, врожай отримали добрий — майже 150 тисяч тонн. Вінниччина знову посяде перше місце в державі з валового збору, врожайності й, переконаний, з якості продукції. На жаль, у цьому році такого попиту, як був торік, немає.
Практично «випали» з ринку реалізації Донецька і Луганська області, Крим, а також Росія і Казахстан. У попередні роки туди ми відправляли багато продукції, а нині майже не возимо. На вітчизняний ринок відпускаємо яблука за ціною меншою, ніж торік.
Водночас зросла ціна пально-мастильних матеріалів, а засоби догляду за садами подорожчали вдвічі, що значно збільшило витрати господарств. У фруктосховища, обладнані холодильними установками, ми заклали понад 50 тисяч тонн зимових сортів яблук. Думаю, на них буде попит. А нестандартну продукцію (компанія «Яблуневий дар» ще за минулорічні яблука заборгувала нашим господарствам понад 15 мільйонів гривень) реалізували лише давнім партнерам — вінницьким переробним підприємствам. Порівняно з минулим роком ціна на несортові яблука теж упала, однак продали їх з прибутком, хоча й мінімальним. Господарства корпорації і надалі саджатимуть молоді сади, розвиватимуть галузь, щоб забезпечувати споживачів якісною вітамінною продукцією.
ПОГЛЯД ЕКСПЕРТА
Нам «світить» експорт лише в СНД
Ігор ОСТАПЧУК,
експерт аграрних ринків
Українського клубу
аграрного бізнесу:
— На запитання, чи експортуватимуть без проблем і перешкод наші яблука в країни ЄС, можна ствердно відповісти: ні. Річ у тім, що європейську спільноту та Росію до першої половини 2014 року забезпечувала цими плодами Польща. Як відомо, РФ відмовилася від імпорту польської продукції. Відтепер ця країна постачатиме яблука в держави європейської спільноти, а нашій продукції там просто не буде місця.
Тому нам потрібно ретельно вивчати наш внутрішній ринок, а також можливості збуту вітчизняної продукції в інших країнах. Щодо першого, то хочу зазначити: останнім часом українські споживачі зацікавилися сортами яблук так званої елітної селекції. Це — дорога продукція, і донедавна вона практично вся йшла на експорт. Сподіватимемося, що і надалі такі яблука, попри великі економічні труднощі, які спіткали і нашу державу, і кожну родину, все більше і більше знаходитимуть внутрішнього покупця.
Проте таке може статися лише за умови інвестування у селекцію нових сортів. Утім новий 2015 рік для науковців та виробників яблучної продукції буде дуже складним, і сподіватися як на нові наукові досягнення, так і на збільшення внутрішнього споживання яблук взагалі не можна. Додайте ще можливі несприятливі погодні умови, які очікують наступного року.
Що стосується відкриття нових ринків збуту в інших країнах, то зазначу, що нині це можливо лише в СНД. Саме ці країни розташовані недалеко від України, тому витрати на логістику й транспортування яблучної продукції будуть невеликі.