Ліквідувати «копанки», в яких незаконно видобувають вугілля, чи бодай зменшити їхню кількість попередніми роками намагався не один керівник шахтарського краю. Інша річ, що це протистояння трохи нагадувало битву із казковим Змієм, у якого замість однієї відрубаної голови миттєво виростала інша. Адже ні для кого не секрет, що після показового закриття кількох нелегальних шахт, неподалік починали працювали такі ж, і видобуток вугілля тільки збільшувався. Проте навіть добре знаючи про невтішний досвід попередників, новий голова Донецької обласної державної адміністрації Сергій Тарута також наважився кинути виклик незаконному пограбуванню надр. Програму своїх подальших дій регіональна влада поки не оприлюднила, та вже пообіцяла дуже жорстко боротися з гірниками-нелегалами та їх?ньою «кришею».
Як здолати змія
А боротися є з ким, адже зараз у Донецькій області відомо про 160 об’єктів незаконного вуглевидобутку. Причому паливо рубають не тільки у примітивних «норах» дідівським обушком — працюють 43 кар’єри, де видобуток ведуть відкритим способом і потужною технікою.
У минулому році нелегали, за різними даними, незаконно видобули 5—6 мільйонів тонн вугілля, яке успішно збували споживачам за меншими цінами. Певна річ, легальні шахти, які із заповненими складами постійно шукають, куди збувати паливо, не витримують такої конкуренції. Причини відносної дешевизни палива з «нір» відомі — відсутність елементарних правил безпеки та соціального захисту гірників-нелегалів. Зважаючи на це, закономірно, що кількість загиблих і травмованих різко збільшується. Тільки за офіційними даними, у 2012 році у «копанках» загинули 4 особи, а у 2013-му — уже 10, проте є всі підстави вважати ці цифри заниженими. А ще окрім відвертого пограбування надр нелегальні шахти створюють низку екологічних проблем, оскільки залишають за собою землю, не придатну для ведення тут сільськогосподарських робіт.
Узявшись за одну із пекучих і наболілих проблем краю, Сергій Тарута пообіцяв особисто контролювати хід непростого протистояння. Іноді навіть згори, звідки оті «копанки» видно, немов на долоні. «У мене є власний вертоліт, і я власним коштом здійснюватиму польоти разом із керівниками правоохоронних органів та представниками місцевої влади, аби відслідковувати, як змінюється картина», — запевнив голова Донецької ОДА.
Підпільним шахтарям пропонують вийти з «тіні»
Вплинути на небажану ситуацію обласна влада намагатиметься одночасно і батогом і пряником, даруйте — бульдозером і легалізацією. Тобто «дірки» не тільки ліквідують, загорнувши їх землею, а й спробують легалізувати незаконний видобуток і перетворити підпільні шахти на малі приватні підприємства. Досі подібні спроби не мали особливого успіху, бо бізнесмени — власники «нір» і невибагливої «рабсили» — не квапилися виходити з «тіні». Але тепер їх знову поставили перед вибором.
«Відводимо строк один місяць для того, щоб усі подали документи, хто відповідає цим критеріям, — повідомив голова Донецької облдержадміністрації. — Ті, хто захоче узаконити свою діяльність, стануть нашими союзниками, і ми максимально цьому сприятимемо».
А ось ті нелегальні шахти, які впродовж відведеного терміну проігнорують пропозиції стосовно легалізації своєї роботи, ліквідують. Щоправда, існує важлива перешкода на цьому шляху — недосконале законодавство щодо притягнення до відповідальності організаторів незаконного підземного промислу. А тому очільники Донеччини мають намір звернутися до Верховної Ради з пропозиціями про посилення відповідальності персон, які поки що абсолютно безкарно вдаються до пограбування надр.
Чим увінчається новий наступ на досі безсмертні «копанки», покаже час. Але, поза всяким сумнівом, урешті-решт пора припинити таку зухвалу практику. Проте є й чимало нюансів. Приміром, правоохоронці та представники влади на місцях запевняють: щойно в регіоні починається чергова кампанія проти нелегальних шахтарів, як одразу погіршується криміногенна ситуація у тих населених пунктах, де людей на певний час позбавляють можливості заробити на хліб. Тож змушені люди лізти у «копанки» у Сніжнянському, Авмросіївському чи Шахтарському районах не тільки через відсутність можливості працевлаштуватися на законних засадах. Проте керівники державних шахт на згаданих територіях запевняють, що вони хоч зараз готові взяти на роботу гірників, але таких, які бажають тут працювати, не так уже й багато. «А що я там забув? — запитанням на запитання на правах анонімності відповідає один із гірників, який має досвід роботи на державному вугільному підприємстві та у «копанці». — Звісно, на «нормальній» шахті йде стаж, гарантують медогляд, спецодяг, охорону праці, але існує і дисципліна та бюрократія під час прийому на роботу або ж звільнення. А у «норі» все набагато простіше. Та й заробіток мене влаштовує: за тиждень, якщо все нормально, можна отримати як за місяць на тій же легальній роботі».
Отож, погодьтеся, щоб змінити психологію «розбалуваних» за попередні роки нелегалів, доведеться, мабуть, докласти не менше зусиль, ніж для фізичної ліквідації «копанок» чи перетворення їх на легальні приватні підприємства.