…У найвіддаленішому закутку Рівненської центральної міської лікарні притулилася непримітна на перший погляд триповерхова споруда. Це її інфекційне відділення. Тепер усе, що тут відбувається, у прискіпливому фокусі суспільної уваги. І, судячи з перебігу епідемічної ситуації, так триватиме ще довго.

Завідувачка відділення Галина Максимчук, троє лікарів-ординаторів, медсестри, лаборанти та санітарки у посиленому режимі працюють уже понад три місяці. За цей час, кажуть, звикли і до уваги ЗМІ, й до роботи на виснаження — втягнулись. Судіть самі: в захисній амуніції вони перебувають до 5—6 годин на добу! В ці спекотні дні, зізнаються, то особливо нестерпно. До того ж (і це болить їм найбільше) навантаження зростає щодня.

Сьогодні всі 60 ліжок інфекційки заповнені: причому 90 відсотків пацієнтів киснезалежні. Уявляєте? Додайте 85 хворих на коронавірус, які перебувають в інших відділеннях, — разом майже пів сотні!

«Наша лікарня — базовий заклад у лікуванні COVID-19 і працює не лише на Рівне, а й на південні райони області. Ситуації бувають різні, адже такий виклик маємо вперше. Але, як бачите, справляємося, — хоч часто на межі власних сил та можливостей», — каже головний лікар кандидат медичних наук, заслужений лікар України Євген Кучерук.

Помирає кожний десятий...

Напередодні Дня Конституції (з трьома небезпечними для зростання захворюваності вихідними) рівненські медики поширили відеозвернення до земляків. «Лікарня переповнена, практично кожен десятий наш пацієнт помирає», — авторитетно, але без паніки повідомив Євген Кучерук. І зовсім не для залякування. А для того, щоб принаймні уникнути одночасного надпотужного навантаження: бо тоді точно опиняться поза межею і сил, і можливостей!

«Цей вірус швидко мутує. І якщо спочатку мутація була начебто сприятливою для нас, то тепер стала більш агресивною, — каже Галина Максимчук. — Вірус дуже б’є по легенях, хоча пацієнти надходять до нас здебільшого без запізнень, вчасно отримують тромболітичну терапію. Абсолютна більшість із них старші 65, хоча є кілька молодших. Тобто, вірус найбільш небезпечний для людей, які нажили захворювання, як-от бронхіальну астму чи хронічні хвороби легень. У того, хто має діабет, коронавірус пришвидшує гіперглікемію, тобто перепад цукру. А якщо в людини порушення ритму на тлі серцевої недостатності, то дуже важко оцінити сатурацію — рівень кисню в крові. До речі, кисень у нашому відділенні завжди був централізований, а нині завдяки благодійникам його розвели по всьому корпусу — тож життєдайного в прямому значенні Н2О стало значно більше. Але все одно рятуємо киснезалежних пацієнтів, які, на жаль, прибувають» — розповідає завідувачка відділення Галина Максимчук.

— А як же сонце, тепло, на які всі так чекали з надією, що й вірус відступить?

— І ми чекали. Та, як бачимо, марно: коронавірус не боїться навіть високих доз ультрафіолету. Намагаємося вивести певну закономірність, адже постійно проводимо ще й клінічні дослідження. Але поки що не можемо. Інколи навіть люди з хронічними серцево-судинними захворюваннями та в поважному віці видужують доволі швидко. І навпаки: значно молодші не можуть його здолати! Тому, вочевидь, свою роль тут відіграє особливість легеневої тканини кожного. Водночас люди виписуються зі значним відсотком ураження легень, із фіброзними змінами в них. А це може стати навіть причиною інвалідності для тих, хто перехворів. Ми ж бо ще не знаємо, як поводитиметься легенева тканина в посткоронавірусному періоді: з таким зустрілися вперше… А на ефективну вакцину особисто в мене сподівань поки що мало: дуже вже стрімка в цього вірусу мутація.

…але одужують навіть у 92 роки!

…Та й у цих дуже вже сірих буднях рівненські медики знаходять віддушини для себе і для нас. Наводять приклад своєї колеги — 83-річної(!) фельдшерки швидкої допомоги, яка вилікувалася від вірусу і вже в строю. Або ж двох інших сильних жінок — 92-річної Тетяни Гойчук та її 66-річної доньки, які теж подолали хворобу. Мама так і сказала: «Я сюди прийшла своїми ногами, то й додому піду на своїх», — і рішуче відсунула вбік візок, на якому її вивезли!

«Ми помітили: якщо люди позитивно налаштовані до життя загалом і до медиків зокрема, вони видужують значно швидше. І перебіг хвороби в них легший. От маємо в палаті двох чоловіків. Рекомендуєш їм те, що й усім: частіше лежіть на животі, щоб легені «роздихувались», більше пийте води. Один усе виконує і дякує за будь-яку пораду. Інший постійно бурчить, йому все заважає, він усіх звинувачує. Першого без ускладнень виписуємо додому, другого доводиться переводити на кисень. Тобто, емоційні, психологічні аспекти надто важливі», — ділиться спостереженнями Галина Максимчук.

— А ви самі де берете сили? Яку мотивацію для себе шукаєте?

— Бачите, ми трошки краще знаємо, що таке інфекція в житті, та, відповідно, дезінфекція. Давно привчили до відповідних правил і свої родини. Саме в них і черпаємо мотивацію жити й допомагати землякам. Хоча проблеми теж були: у мене двоє дітей-школярів і мама після інсульту. А ти щодня повертаєшся додому… Інколи вже самі в себе шукаємо симптоми коронавірусу: до речі, хронічна втома, яку відчуваємо, — один із них. Утім, упасти в депресію не дозволяє робочий ритм та результати тестів: ми часто проходимо ПЛР-діагностику та ІФА-тестування. Багато п’ємо рідини, в тому числі сольових розчинів: адже дезінфектори, якими посилено обробляють все, дуже сушать слизові.

Базову терапію для хворих на коронавірус у Рівненській центральній міській лікарні забезпечують. А ось допоміжні препарати комплексної терапії, які підвищують імунітет чи, приміром, ліки для супутніх захворювань пацієнти, зрозуміло, купують самі.

На запитання, чи отримують обіцяні доплати, медики рівненської інфекційки в один голос відповідають: так. Причому уточнюють, з перших днів: Рівнерада, не чекаючи субвенції з держбюджету, одразу надала на це кошти.

Галина Максимчук наголошує: люди, на жаль, вірять тим, хто розповсюджує неправдиву інформацію або відверті фейки в соціальних мережах. І навпаки: закидають камінням медиків, які знають ситуацію зсередини. Може, тому часто сприймають ситуацію, наче війну на сході України: вона є, але нас це не стосується. Ще й як стосується! Ось чому така безцінна сьогодні інформація з першоджерел. Така як проєкт рівненського фотохудожника Олександра Харвата «Так виглядає мужнє милосердя». За день роботи з камерою в центральній міській лікарні він зафіксував те, що промовисто говорить без слів: очі медиків та їхні непідробні емоції. І представив у вигляді виставки в одному з торговельно-розважальних центрів Рівного та мініфільму з однойменною назвою. Тому раджу: перш ніж заперечувати все і вся, просто погляньте на фото.

…Коли залишала лікарню, швидка знову привезла двох пацієнтів: коронавірусний конвеєр не знає вихідних і свят. Тому самозаспокоєння на кшталт: «Усе в руках Господніх» — точно не варіант: на Бога надійся, а сам бережися. Маска, дистанція, дезінфектор — ось три наші головні помічники. Люди, будьмо пильними!

ПРЯМА МОВА

Галина КУЛЬЧИНСЬКА,
заступник Рівненського міського голови:

— Днями я попросилася зайти до реанімаційного відділення інфекційки, де перебувають найтяжчі пацієнти. Пів години, які пробула там у повній амуніції, переконали: медики роблять для нас неймовірне! Ефект сауни відчуваєш одразу: піт ллється прямісінько у твоє взуття, а ти не можеш це зняти, бо тут — найвища концентрація вірусу! Тим, хто дозволяє собі розмірковувати, що, мовляв, їх хтось лякає, скажу: зробіть так, як я. І ви кардинально зміните свою думку.

ДО РЕЧІ

Рівненщина стабільно в трійці антилідерів в Україні щодо кількості захворювань на коронавірус. Загалом на 30 червня маємо 3 тисячі 742 випадки, 70 із них летальні. У Рівненській міській лікарні вже 163 пацієнти з коронавірусом. Спекотні ж вихідні, яких лікарі боялися найбільше, вочевидь, іще принесуть свої гіркі плоди.