Історія українського війська багата на традиції, які передаються з покоління в покоління. Через свої багатства й незахищеність Україна чи не найчастіше з-поміж інших європейських країн зазнавала спустошливих нападів і завоювань. Тому ми зобов’язані дбати про свою армію та патріотів, які служать у ній. «Урядовий кур’єр» знайшов цікаві факти про українських воїнів-захисників різних епох.
У XV столітті в середній течії Дніпра та Дону на Дикому Полі — кордоні між Річчю Посполитою та Кримським ханством почала створюватися нова військова формація — козаки. У першій половині XVI століття вони освоїли простори нижче Дніпровських порогів — так званий Низ і почали будувати козацькі укріплення — січі.
На зламі 1540—1550-х років козаки заснували могутню фортецю на Дніпровському острові Томаківка (поблизу сучасного Марганця Дніпропетровської області). Вважається, що це була перша в історії України козацька твердиня.
Феномен козацтва полягав у принципово новій системі устрою та повній мілітаризації повсякденного життя. Для козацького війська був характерним демократичний устрій. Організаційні та політичні питання вирішували на раді, яка поділялася на повну, військову, генеральну, старшинську, чорну. Командування здійснювали військові старшини різних ступенів. На чолі війська стояв гетьман, який мав повну адміністративну владу, брав активну участь у законодавчій діяльності та судах. Щоправда, приймаючи важливі для козацтва рішення, гетьман враховував думку генеральної та старшинських рад.
У козацькому війську була жорстка дисципліна. Суворе покарання чекало за такі злочини: вбивство, бійки, невиконання обов’язків. На смерть могли покарати козака за пияцтво під час походу. Найтяжчим злочином вважали зраду козацтва і батьківщини.
У запорожців дуже добре працювали розвідувальна та сторожова служби. Було створено систему оповіщення із сигналізацією — такий собі прообраз світлового телеграфа. У разі небезпеки сигнали послідовно передавали до козацького війська.
Цікаво, що козаки спритно вели розвідку навіть у ворожому тилу.
Козаки постійно воювали з турецьким султаном, кримським ханом, шляхетською Польщею. Їхнє вміння воювати вражало європейців, тому багато хто з монархів не відмовлявся від їхніх послуг. Постійне військове протистояння з Турецькою державою та Кримським ханством виробили характерну для козаків військову тактику: проти турків вони воювали за допомогою військового флоту і використовували легкі та маневрені вітрильні кораблі чайки, що мали на борту легке артилерійське озброєння.
Козаки ніколи не знали панщини, кріпацтва, адже були вільними людьми. Вважалося, що їхній єдиний обов’язок — захист південних кордонів. У 1775 році Запорізьку Січ було зруйновано за наказом імператриці Катерини II.
Залізна бригада українців
ВИБІР. У Першу світову війну українці увійшли розділеними між двома імперіями — Російською й Австро-Угорською. Внаслідок цього вони опинилися по різні боки окопів: у царській армії воювало до чотирьох з половиною мільйонів українців, в Австро-Угорській — приблизно 300 тисяч.
Першим українським формуванням став легіон Українських січових стрільців (УСС). Тоді чисельність легіону становила 2500 бійців з Галичини та Поділля.
Січові стрільці показали себе в битвах за карпатські перевали — завдяки їм російська армія так і не змогла прорватися через Карпати в Угорщину. З весни 1915 року вони були відомі в австрійській армії як «Залізна бригада».
Згодом завдяки вишколу та загартованості вони стали найбоєздатнішим підрозділом Перших визвольних змагань.
Напруги не витримала Російська імперія. Лютнева революція у Петербурзі запустила державотворчі процеси в Україні. Після проголошення у червні 1917 року автономії УНР у складі Росії розпочалося створення армії. Центральна Рада, вважаючи пріоритетом дотримання ідеалів «революційної демократії» перед обороною державності, зволікала із системним створенням боєздатних підрозділів. Тому створення національної армії взяли на себе фахові військові, часто це були колишні офіцери царської армії та поінформовані громадські активісти, серед яких Павло Скоропадський, Петро Болбочан, Іван Липа та інші.
Чисельність армії УНР у різний час налічувала від 15 до 100 тисяч вояків. Вона використовувала елементи спорядження та озброєння різноманітних європейських армій, наприклад так звану каску Адріана, яку використовували французи. Проте розробляли та впроваджували власну уніформу, звання та знаки розрізнення.
У Галичині та Буковині після падіння Австро-Угорської імперії 1 листопада 1918 року утворилася Західноукраїнська Народна Республіка.
Невдовзі було ухвалено закон про обов’язкову військову службу, що стало рушієм організації власних збройних сил — Української галицької армії (УГА). 22 січня 1919 року відбулось об’єднання обох українських республік, відповідно було об’єднано й армію.
Після воєнних і політичних поразок Україну знову було розділено між кількома державами. Проте боротьба тривала. У 1919 році на підконтрольній радянській владі території створено Холодноярську республіку із власними військовими підрозділами, які налічували понад 15 тисяч бійців. За давньою українською традицією вони іменували себе козаками.
Секретні матеріали світового обману
МАНЕВРИ. Початку Другої світової війни передувала реалізація секретного протоколу до пакту Молотова — Ріббентропа від 23 серпня 1939 року. Під час переговорів у Москві Ріббентроп поінформував Сталіна, що Гітлер планує напасти на Польщу 1 вересня 1939 року.
Як і Першу світову війну, Другу Німеччина розпочала з обманних маневрів: увечері 31 серпня 1939 року група перевдягнутих у польську форму есесівців захопила будинок радіостанції прикордонного з Польщею міста Глейвіц та інсценувала напад на німецьку територію. Есесівці зробили кілька пострілів «на мікрофон» і польською мовою повідомили, що настав час війни Польщі проти Німеччини. Це інсценування гітлерівці використали як привід для вторгнення в Польщу.
.jpg)
Особливістю Другої світової війни були масові мобільні підрозділи з потужними танковими силами, що використовували тактику «глибоких операцій» із залученням усіх родів військ. Незважаючи на катастрофічні невдачі першого періоду війни, радянська армія ціною втрати мільйонів життів стримала наступ німецьких військ і завдяки військовій допомозі союзників перейшла до рішучих наступальних дій.
28 жовтня 1944 року завдяки успіху Східно-Карпатської наступальної операції від нацистів було визволено всю територію України. Доки мільйони українців у складі чотирьох українських фронтів продовжували наступ, у тилу війська НКВС розгорнули масштабну антипартизанську боротьбу. Українська Повстанська Армія була однією з найбільших партизанських формацій Європи. Дані стосовно максимальної чисельності УПА дуже різняться: від 35—40 тисяч бійців у дослідженнях багатьох сучасних українських істориків до 200 тисяч — за оцінками істориків радянських.
Попри контрверсії в оцінці дій УПА, головною метою її діяльності була боротьба за незалежність України. Їй довелося воювати на два фронти — проти німецьких окупантів та радянських військ, переважно каральних загонів НКВС.
УПА використовувала класичну партизансько-повстанську тактику, оперуючи невеликими загонами в тилу супротивника й уникаючи великих військових зіткнень. В умовах браку власного виробництва амуніції та озброєння українські повстанці були змушені здобувати все в боях.
Добірку підготувала Ірина ПОЛІЩУК,
«Урядовий кур’єр»