Український електорат уже начебто не здивувати жодними вибриками рекламістів, готових буквально зі шкури вилізти у прагненні переконати виборців, що саме рекламована ними партія — найкраща. Однак новітній «креатив», що недавно з’явився на вулицях Житомира, не лише спантеличує, а й шокує. На плакатах за підписом обласної організації шанованого громадського об’єднання, представленого фракцією у Верховній Раді, зробили напис, що «волонтерство — це модно».
Тим самим патріотичний рух, який став покликанням, справою честі, суспільним обов’язком для десятків тисяч наших співвітчизників, прирівняли до носіння міні-спідниць, поїдання попкорну чи користування дорогими цяцьками, мода на які то виникає, то минає.
Мимоволі спадає на думку, що наступним кроком може стати поява рекламних щитів з написом «Вмерти за Батьківщину — це модно» та перетворення стилю мілітарі на останній писк модних тусовок у нічних клубах.
Хтось скаже, що автор перебільшує, а дурість окремих «просунутих» іміджмейкерів не треба узагальнювати з рівнем серйозної суспільної проблеми. На жаль, ми давно живемо за умов цілеспрямованої підміни пріоритетів — у Житомирі, який нічим не вирізняється серед інших українських міст, безліч тому підтверджень.
За часів Януковича, коли було «модно» передавати культові споруди виключно церкві Московського патріархату з її нечисленними парафіянами, в обласному центрі фактично викинули на вулицю Музей природи, унікальні колекції якого зі скелетом мамонта включно збирали понад сто років. При цьому житомирян запевнили, що замість пристосованої під музейний заклад колишньої церковної будівлі вже за рік постане спеціалізована споруда з найсучаснішими «наворотами» для лекційної і наукової роботи, в яку перевезуть експонати.
Зайве пояснювати, що обіцянки виявились блефом. Зараз є лише фундамент. Та найстрашніше, що вчорашні затяті атеїсти, які з подачі голови облдержадміністрації проголосували за сумнівне рішення, принесли в жертву моді не лише музей, а фактично людські життя, бо Житомирщині набагато потрібніше було розпочати спорудження онкодиспансера, будівництво якого не спинило б навіть нинішнє бюджетне безгрошів’я.
Не менш кричущий приклад — уже хронічні нарікання на відсутність належного рівня музичних інструментів для проведення у Житомирі Міжнародних конкурсів імені Ріхтера, століття з дня народження якого світ вшановує цього року. Звісно, галузь культури навіть за кращих часів фінансували за залишковим принципом. Та невже так складно підказати бізнесменам, які бажають продемонструвати свої статки, що замість спорудження помпезного пам’ятника морозиву й аналогічних «архітектурних пам’яток» доцільніше придбати хоча б один концертний рояль?
Утім, знову йдеться про моду та підміну пріоритетів, бо нікого не турбує, що на батьківщині Лесі Українки і Максима Рильського, у місті, де жив і працював Олександр Довженко, досі немає монументів, до яких житомиряни могли б прийти вшанувати імена цих видатних особистостей нашої історії і культури. Зате останній очільник Житомирської ОДА часів Януковича навіть уже вибив із обласного бюджету чималі кошти на встановлення у центрі Житомира пам’ятника одному із колишніх голів облвиконкому — людині справді заслуженій, однак далеко не рівня Лесі Українки.
Саме про запобігання моді на дурість йдеться нині. Доки не покінчимо з нею, ми приречені на кружляння довкола того самого розбитого корита нездійснених мрій і сподівань на створення справді модерної Української держави, гідної на рівних увійти до об’єднаної Європи.
PS Уже згадуване громадське об’єднання днями продемонструвало новий «креатив»: уздовж проїжджої частини однієї із центральних вилиць Житомира вишикувались молоді хлопці, які тримали на древках абсолютно тотожні справжнім дорожні знаки з обмеженням швидкості до 40 кілометрів за годину. Спантеличеним водіям пояснювали, що це не обов’язковий для виконання тимчасовий знак, який має пріоритет над стаціонарно встановленими, а всього-на-всього флешмоб, хоч поряд з активістами стояли патрульні автомобілі ДАІ. Ніхто навіть не замислився, що центральна вулиця у годину пік і написані кров’ю жертв ДТП Правила дорожнього руху вимагають уваги і поваги, а не сумнівного креативу.