Чемпіон світу з хокею
Дмитро ХРИСТИЧ
Цей форвард - найяскравіша зірка українського хокею за всю його історію. В 1990 році 21-річний українець став чемпіоном світу і переміг на Іграх Доброї Волі в складі збірної СРСР. Після цього відправився підкоряти НХЛ. У найсильнішій хокейній лізі світу вихованець київського "Сокола" відіграв 12 сезонів, причому двічі виходив на лід у матчах "Усіх зірок НХЛ". Завершив кар'єру Христич у магнітогорському "Металурзі". Нині працює в тренерському штабі збірної України.
Стрибок за океан
- Дмитре, вашому послужному списку в НХЛ позаздрить багато хто. Чи спілкуєтеся ви із зоряними екс-одноклубниками - Уейном Гретцкі, Яромиром Ягром, Петером Бондрою?
- Із Гретцкі в "Лос-Анджелесі" спільно провів не так багато часу - в одній трійці ми зіграли приблизно сорок матчів. Мені більше запам'яталася гра зі знаменитим хокеїстом у гольф. Гольф-клуб розташовувався неподалік від будинку Уейна, і після гри він запросив нас у гості. На той час будівництво його особняка тільки завершувалося. Тепер у мене, крім хокею, два улюблених види спорту - футбол і гольф.
- А от з Петером Бондрою, який народився поблизу Луцька і перші три роки свого життя прожив в Україні, ви в Америці подружилися. Причина у слов'янському менталітеті?
- Очевидно, так. До речі, після переїзду в Словаччину Петер довго не міг одержати паспорт цієї країни. У молодіжну збірну Чехословаччини його не викликали, тому що він мав радянське свідоцтво про народження. До "молодіжки" Союзу не запрошували, тому що жив у Чехословаччині. Так що його зірка цілком могла й не зійти. Петерові допоміг випадок: під час матчу внутрішнього чемпіонату реактивного форварда запримітив один з американських скаутів. Лише тоді спортсмену швидко оформили паспорт і він вилетів за океан.
- Коли ви в 1990 р. переїхали за океан, курс молодого бійця у "Вашингтон Кепіталз" проходили?
- Уникнути цього не вдалося. На одній з перших загальнокомандних вечірок пожартували наді мною, Петером Бондрою і Михайлом Татариновим. Уже наприкінці вечірки, коли всі розслабилися, один із жартівників заліз під стіл і щедро намастив наше взуття кетчупом. Окрім нас, "ощасливили" масажиста та генерального менеджера клубу. На мені тоді були кросівки з матерії - можна уявити мій стан.
У кожного гравця персональний рахунок
- Поговорімо про серйозніші речі. Податки в США вразили в саме серце?
- Лише рік застав, коли вони були ще помірними - приблизно 30%. Потім їх підвищили. 38% від зарплати потрібно було віддавати в скарбницю держави. Ще 7-10% - у скарбницю штату, на території якого розташована команда. Плюс 20 доларів у день вираховували в касу профспілки гравців.
- Куди йшли профспілкові внески?
- Накопичувалися на персональних рахунках хокеїстів. Коли закінчився термін мого контракту, мені їх повернули. Щоправда, довелося заплатити податок. Система проста: коли ти вносиш гроші, ця сума вираховується з витрат. А коли повертаєш, за них потрібно заплатити. Чесно кажучи, за 12 сезонів у НХЛ у всіх нюансах податкового законодавства США і Канади до кінця так і не розібрався.
Приміром, коли грали виїзні матчі, невеликий відсоток від зарплати перераховували на користь штату, де проводилася зустріч. Практично в кожного гравця ліги є юрист, який досконало знає заокеанську податкову систему. Пам'ятаю, мені доводилося підписувати рахунок на 10-12 сторінках - так багато назбиралося відрахувань.
- Сезон у НХЛ триває трохи більше півроку. А зарплата нараховується за 12 місяців?
- Угода передбачає виплату грошей за шість із лишком місяців, під час яких проходить першість. Навіть якщо контракт підписується на п'ять років, однаково зарплата нараховується тільки протягом ігрового періоду. За цей час хокеїст має забезпечити себе на час, що залишився.
- У вашій заокеанській кар'єрі було два арбітражні суди, коли ви подавали на свого роботодавця - "Бостон Брюінз", вимагаючи збільшити зарплату. Тоді в 1998 р. у вашій угоді вже фігурувала цифра зі шістьма нулями?
- Так, у мене саме закінчився мільйонний контракт із клубом. Я вважав, що заслуговую на два мільйони доларів за наступний рік, - попередній сезон відіграв на високому рівні. "Бостон" був згодний розщедритися лише на 1300000. Довелося подавати в арбітражний суд, який виніс рішення на мою користь - клуб виплатив мені 1 800 000 доларів.
- Ставлення босів після судового розгляду до вас не змінилося?
- Аніскільки. Всі ці суди пояснювалися одним простим і містким словом "бізнес". Клуб зацікавлений платити своєму працівникові якнайменше. Мета хокеїста - вибити якнайбільше грошей з роботодавця. А от власне судовий розгляд згадую дотепер. Там тебе спочатку піднімають до небес, а потім опускають на грішну землю. Виступає адвокат хокеїста - ти немов літаєш у хмарах. З подивом дізнаєшся, що ти чи не кращий гравець ліги. Коли після перерви слово надають юристові клубу, все міняється кардинальним чином. Мимоволі сам себе запитуєш: "Якщо вони про мене такої думки, навіщо я взагалі за них виступаю?"
- Суддя, який ухвалює остаточне рішення, розуміється на хокеї?
- Анітрохи. У нього є дані про зарплату інших гравців ліги зі схожою статистикою. І є гнучка шкала. Часто судді зупинялися на чомусь середньому між вимогами клубу і гравця. У бейсбольному арбітражному суді все набагато жорсткіше - там немає шкали, рішення ухвалюється тільки на користь однієї чи другої сторони.
- Чи можна вплинути на суддю?
- Не думаю. По-перше, його призначають в останню мить. А по-друге, служитель Феміди спирається тільки на аналіз фактів: порівняльну статистику та інші подібні речі.
Наступна зупинка - чемпіонат світу
- Кар'єру гравця ви завершили у 2004 році. А в листопаді минулого року стали одним з асистентів нового головного тренера національної збірної України Дейва Льюїса. Що можете розказати про цього канадського фахівця?
- У Льюїса величезний досвід роботи на найвищому рівні. Колишній наставник нашої дружини білорус Михайло Захаров, під керівництвом якого мінська "Юність" нещодавно виграла престижний Континентальний кубок, надзвичайно високо оцінює його професійні якості. Водночас канадець не зациклюється лише на своїх знаннях, а й постійно радиться зі своїми помічниками. Суворо регламентованого розмежування обов'язків у тренерському штабі не існує. Навіть Юрій Шундров, у якого найвужча спеціалізація - робота з воротарями, може обговорювати гру захисників, за підготовку яких відповідає М. Захаров. Тренерський штаб - та сама команда, в якій має бути ідеально відпрацьована взаємодія.
- Чи вистачить у головної команди країни часу, аби як слід підготуватися до головного випробування сезону -квітневого чемпіонату світу в першому дивізіоні?
- Як завжди, часу бракує. Провідні вітчизняні хокеїсти грають у складі своїх клубів, до того ж, не завжди вони змагаються в найсильніших лігах Старого Світу. Плануємо провести кілька навчально-тренувальних зборів і турнірів, під час яких матимемо змогу відпрацювати нові тактичні варіанти ведення гри. (Один з них триває цими днями в Норвегії - УК). Спеціалісти чудово розуміють: гучні успіхи формуються на базовій платформі, а вона в нашій країні залишає бажати кращого.
- Які висновки зробив тренерський штаб після домашнього етапу Євротуру?
- На старті ми переконливо обіграли команду Румунії - 8:0. Набагато напруженішим вийшов наступний поєдинок з поляками, але перемогли ми по праву. Звання головного фаворита нашого квартету підтвердив Казахстан. Майже всі провідні виконавці цієї збірної виступають у надзвичайно сильній за складом російській Континентальній лізі. Але будемо сподіватися на реванш весною нинішнього року...
ДОСЬЄ "УК"
Дмитро ХРИСТИЧ народився 23 липня 1969 р. в Києві. Виступав за київський "Сокіл", "Вашингтон Кепіталз", "Лос-Анджелес Кінгз", "Бостон Брюінз", "Торонто Мейпл Лівз", магнітогорський "Металург".
Чемпіон світу 1990 р. у складі збірної СРСР, чемпіон Європи-1987 серед юнаків (U-18), чемпіон світу-1989 серед молоді (U-20). Срібний призер російської Суперліги у складі магнітогорського "Металурга".
Двічі брав участь у матчах "Усіх зірок НХЛ" (1997, 1999).
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Нині працює в тренерському штабі збірної України.
Святослав РОЗЕНКО
для "Урядового кур'єра"