У Верховну Раду було внесено два законопроекти про окуповану територію. Це законопроект №4473-1 про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України від 19 березня 2014 року від партії «Батьківщина» (внесений Сергієм Соболєвим) і законопроект від групи депутатів «УДАР Віталія Кличка».
«На жаль, за основу було прийнято гірший законопроект пана Соболєва, який містить дуже небезпечне положення про те, що в’їзд українців на територію Криму може здійснюватися лише за наявності віз і певних дозволів. Якщо документ буде ухвалено в такій редакції, ми не матимемо шансів на повернення Криму», — про це заявила директор з питань зовнішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Олена Захарова в Києві на прес-конференції «Окупація і економіка країни: актуальні загрози».
За її словами, нині у Криму залишаються 30% лояльних до України громадян, тому головне завдання — не втратити зв’язку з ними і наростити підтримку проукраїнських настроїв. Це має бути враховано у законопроектах щодо Криму.
Законодавці, будьте зваженими!
Хоч законотворці посилаються на досвід інших країн, наприклад, закон Грузії щодо окупованих територій, там заборона в’їзду на територію Північної Осетії та Абхазії стосується лише іноземних громадян, а не громадян Грузії. «Більш того, в 2010 році у Грузії було ухвалено державну стратегію щодо окупованих територій з назвою «Залучення шляхом співпраці». Вона передбачає найширші зв’язки Грузії із жителями її анексованих територій», — зазначає Олена Захарова.
До законопроекту №4473-1 з осторогою ставиться і бізнес-товариство. «Зокрема його вважають дуже жорстким і таким, що значною мірою унеможливлює ведення господарської діяльності в Криму. Очевидно, владі потрібно вести діалог із бізнес-середовищем», — солідарний із колегою директор економічного департаменту МЦПД Василь Поворозник.
Експерти хоч і вітають ініціативу депутатів, проте вважають, що розробляти законопроекти про окуповану територію треба на державному рівні, а вносити їх повинен уряд.
Стурбованість тим, що цей законопроект можуть ухвалити за пришвидшеною процедурою без проведення необхідних консультацій, висловило і Агентство ООН у справах біженців. Там вважають, що передбачені документом обмеження економічної діяльності та кримінальна відповідальність поставлять жителів Криму перед вкрай складною дилемою: залишитися й порушувати українське законодавство або виїхати, покинувши домівки, родини та громади. Закони не повинні змушувати людей приймати такі непрості рішення.
Наслідки анексії
Згідно з дослідженням МЦПД, Крим економічно й технічно дуже залежить від України, при цьому зворотна залежність мінімальна. Тож прямі економічні втрати Криму будуть значно істотнішими, ніж втрати України.
Так, кримська частка в українському експорті та імпорті становить усього 1,5—1,6%. Водночас питома вага його АПК у створенні національного ВВП протягом 2001—2012 років становила в середньому 3,6—3,7% попри те, що населення Криму — лише 4,3% населення України. Розмір дотацій півострова сягав 40% сукупного його бюджету. Також виникає запитання, за якою ціною продаватимуть у Крим воду та електроенергію, з огляду на те, що АРК забезпечує власні потреби в цих ресурсах лише на 20%. До речі, російські експерти оцінюють розмір необхідних Криму дотацій у 3 мільярди доларів на рік.
Для України основний прямий економічний наслідок анексії Криму — втрата чорноморських родовищ газу (на кінець 2013 року Україна розробила всього 4% їхньої загальної потужності) та ймовірне погіршення стану в енергетичному секторі. До мінусів належать націоналізація українських підприємств та втрата кримських морських портів (це близько 10% загальних портових потужностей). Водночас непрямі економічні втрати, за оцінкою експертів МДЦП, можуть мати значно більший обсяг, ніж прямі. Основне запитання: як розвиватимуться відносини зі стратегічним торговельним партнером і агресором водночас — Росією? Торік до РФ експортували 24% українських товарів.
Мінімізація економічних наслідків втрати Криму значною мірою лежить у політичній площині і залежить від здатності нашого уряду домовитися з Росією. Інакше на карті світу так і залишиться ще одна невизнана територія.