Ситуація, в якій опинилися члени садівничого товариства «Бджілка» в Дарницькому районі столиці, нагадала старий анекдот. Аби заробити трохи грошей для своєї громади, циганська бригада найнялася пофарбувати пароплав. Як і годиться, уклали з керівництвом порту угоду і скріпили її своїми підписами. За якийсь час кличуть портовиків: приймайте роботу. Ті, прибувши на місце, виявляють, що судно пофарбоване лише з одного боку. «У чому річ?» — питають. «А подивіться в угоду, — відповідають малярі, — там же ясно записано, що цигани з одного боку, а керівництво порту — з другого»...
СТ «Бджілка» осіло на землях, виділених міською владою, понад 50 років тому. Жителі низки його вулиць могли потрапити на свої ділянки тільки дорогою, що проходить східним краєм товариства. Цю дорогу проклали вони самі за власні кошти, так-сяк замостивши вирівняну грунтівку бетонними плитами. Проте під час будівництва масиву «Осокорки» по ній пішла важка техніка і зруйнувала покриття.
Правління СТ порушувало питання про відновлення дороги. І ось навесні цього року справа зрушила з місця. У порівняно короткий строк підправили колишню трасу, засипали її щебенем і закатали асфальтом. Здавалося б, усе гаразд. Та вигукувати «ура» у «Бджілці» не стали. Новою дорогою помчали автомобілі, а рух нею ніяк не регулюється. Дехто мчить так, наче збирається ось-ось відірватися від землі. А чого ж? Адже немає жодних знаків обмеження швидкості, як і дорожньої розмітки. Ніхто не зважає, що з поперечних вулиць будь-якої миті можуть вибігти діти. Немає вздовж дороги хоч якогось тротуару. А нею до своїх дач, прилеглих до них озер простують від станції метро «Осокорки» тисячі тих, хто не розжився на автомобіль. Тож ідуть просто асфальтовим полотном, наражаючись на небезпеку потрапити під колеса. Траса не освітлюється, і в темну пору доби автівки осліплюють фарами одна одну і пішоходів. Як свідчать постійні мешканці дач, нещасні випадки вже траплялись. На щастя, без найгірших наслідків. А що буде, коли настане зима із снігом і ожеледицею?
Свою стурбованість правління СТ донесло до Київської міськдержадміністрації. Як здебільшого буває, питання спустили до нижчих інстанцій. З дарницької міліції відповіли, що відповідно до закону, «державтоінспекція міста не виступає замовником по впровадженню та експлуатації технічних засобів регулювання дорожнього руху». Це, мовляв, компетенція транспортників. А ось реакція Головного управління транспорту і зв’язку КМДА і нагадала згаданий анекдот. Зазначаючи, що нова дорога «істотно покращить сполучення жителів Дарницького району», транспортники визнають, що вона не добудована, й пропонують оригінальний вихід із скрутної ситуації. «Впровадження технічних засобів регулювання дорожнього руху (ТЗРДР) на дорозі, — йдеться в листі, адресованому голові правління садівничого товариства, — можливе за умови, що СТ «Бджілка» виступить замовником з розробки проектно-кошторисної документації та фінансування робіт по виготовленню та встановленню ТЗРДР».
У листі є вказівка на те, що замовник прокладання дороги — Дарницька райдержадміністрація. Тож виходить, виконавши половину роботи, вона перейняла роль циганської бригади. Але ж вона називається державною. Чи може держава терпіти на своїй території експлуатацію об’єкта, потенційно небезпечного для своїх громадян?