Проблеми вітчизняного ринку нафтопродуктів (йдеться про тіньову складову його роботи) розв’язують повільно. Не меншає нарікань і на якість пального. Експерти постійно звертають увагу уряду на ці проблеми, та віз, як мовиться, і нині там. Приблизно 90 тисяч тонн бензину (за перший квартал), за розрахунками спеціалістів «Консалтингової групи А-95», реалізовували за тіньовими схемами.
«Споживання бензину за перші три місяці 2015 року становило 510 тисяч тонн. Водночас постачання—виробництво й імпорт цього виду пального становили 420 тисяч тонн. А це значить, що майже 20% ринку взялося взагалі нізвідки», — зауважує директор «Консалтингової групи А-95» Сергій Куюн. Він пояснює, що цей вакуум був заповнений бензином кустарного виробництва, контрабандою й іншою не облікованою продукцією.
Експерти нагадують, що, зупинивши потік контрабанди, виробництво фальсифікату і вдосконаливши адміністрування податків з пального, держава у рази збільшить надходження до бюджету з ринку нафтопродуктів.
Схема №1: акцизна дірка
З квітня на підприємствах-виробниках нафтопродуктів почали роботу акцизні пости. Їх завдання полягає у відстежуванні постачання сировини й вивозу нафтопродуктів задля повної сплати акцизного збору з пального. Таким чином податківці спробують ліквідувати одну з кількох шпаринок, в які тікають державні гроші з ринку нафтопродуктів.
Згадане започаткування — давно назрілий крок. «В Європі акцизний лічильник стоїть на вході на завод і на виході з нього. На обліку кожен літр пального, адже майже 70% ціни кожного літра припадає на податки», — розповідає голова галузевого Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів Леонід Косянчук. Він додає, що така система працює не тільки на НПЗ, а й на кожній нафтобазі.
У Європі, підкреслює Л. Косянчук, усі операції з пальним перебувають під ретельним наглядом держави, тому що акциз — це великі гроші. «Поліцейський може зупинити будь-який бензовоз і за супровідними документами за допомогою спеціального зчитувача кодів дізнатися, коли й де був сплачений акциз на нафтопродукт, що транспортується», — наводить він приклад.
Схема №2: контрабанда
Але в Україні до таких тонкощів і технологічних нововведень ще далеко. На порядку денному гостро стоїть питання боротьби з контрабандою. За даними народного депутата Андрія Левуса, у південних портах вона буквально процвітає. «Злочинці навіть не намагаються приховувати свої схеми. Значна кількість нафтопродуктів надходить через морські порти Очакова, Ізмаїла, Рені та Кілії, — написав нардеп у своєму блозі. — У цих портах розмитнюють малу частину вантажу, решта йде як транзитна. Фактично ж реалізується весь обсяг».
За даними пана Левуса, пальне (а точніше — його частина) розмитнюють в місті Кілія, потім воно потрапляє в порт Очакова під виглядом внутрішніх переміщень, де товарно-транспортні документи оформлюють уже під усе розмитнене пальне. Отже, під документами на 200—300 тонн вивозять у десять разів більше пального без сплати податків! «На жаль, є підстави вважати, що такі схеми працюють не без підтримки місцевих силовиків, а місцеві бізнесмени стверджують: не обходиться й без підтримки з Києва», — зазначає він.
Схема №3: фальсифікат
Ще одна сфера, де ховаються державні гроші, — фальсифікат. Масштаби цього бізнесу можна уявити за обсягами імпортованих хімічних речовин, які використовують у незаконному виробництві моторних бензинів.
Андрій Левус наводить такі дані: у 2013 році таких речовин було імпортовано 143,173 тисячі тонн, торік — 278,625 тисячі, а лише у першому кварталі поточного року — 60,133 тисячі тонн. Ідеться як про сировину у вигляді газового конденсату або стабільного бензину, так і про октанопідвищуючі присадки.
У ситуації із фальсифікатом прикро те, що не тільки держава не отримує належних податків, а й споживач не одержує якісного пального, адже зробити сучасне пальне в кустарних умовах неможливо.
Схема №4: оборот поза касою
За словами експертів, дуже багато нарікань і на новий паливний податок, який був запроваджений з 1 січня 2015 року, — 5% з роздрібного обороту підакцизних товарів. Ця норма зробила прірву між білим і чорним ринками ще більшою, оскільки сплачують новий податок лише сумлінні платники. Здебільшого ж пальне почали продавати без касових чеків.
Не виконує новий акциз і покладену на нього функцію наповнення місцевих бюджетів. Фахівці зазначають, що, позбувшись старого централізованого фінансування, території так і не отримали нового стабільного джерела надходжень — податку з роздрібного продажу через автозаправні станції. «Як мінімум, ми пропонуємо перераховувати п’ятивідсотковий податок з роздрібу в обласні бюджети з подальшим розподілом за районами, — каже Леонід Косянчук. — Як максимум, для запобігання ухиленню від оподаткування перенести цей акциз із «пістолета» на кордон і на місця виробництва, збільшивши акциз на пальне».
Погляд редакції. Як бачимо, у податківців дуже багато роботи на паливному ринку. До речі, новий голова Державної фіскальної служби Роман Насиров приділяв цьому питанню багато уваги під час головування в профільному комітеті Верховної Ради. Отже, чекатимемо швидких результатів.