За традицією, кожне свято в Україні відзначають келихом доброго вина, надто коли йдеться про улюблений усіма Новий рік. Важливо, аби вино було справді добре.
На жаль, у нас і досі панує упереджене ставлення до вітчизняного і надмірна повага до імпортного вина. Аби зруйнувати ці хибні стереотипи і довести, що продукція наших виноробів не поступається найкращим світовим зразкам, корпорація «Укрвинпром» провела незвичний захід — передноворічну дегустацію українських вин за участі найкращого сомельє України лауреатки міжнародних конкурсів Марини Ревкової.
Те, що туди пощастило потрапити кореспондентові «УК», — знак поваги до нашого видання. Адже серед запрошених були радник з питань сільського господарства Посольства Франції в Україні Лоран Деньйо, представники виноробів, аграрної науки, Асоціації сомельє України та головний спеціаліст відділу розвитку садівництва та виноградарства Міністерства аграрної політики України Сергій Ченуша.
Під час короткої вступної частини генеральний директор корпорації «Укрвинпром» Володимир Кучеренко наголосив, що Україна входить до двадцятки провідних виноробних країн у світі. Аби не окупація Криму, увійшли б до десятка. Він розповів про здобутки очолюваної ним організації 2021 року. Це підписання угод з Міністерством розвитку економіки та Міністерством аграрної політики про співпрацю у царині розвитку виноградарства та виноробства, популяризації українського вина.
А далі захід проводили так, як ведеться у професійних дегустаторів: у залі сенсорного аналізу, в окремих кабінках для кожного, з дотриманням усіх належних процедур. Цього разу метою дегустації було не обрати найкращих, а довести, що з-поміж легальних, ліцензованих українських виноробів поганих нема.
Щодо упередженості наших співвітчизників до українського вина Марина Ревкова з гумором зауважила: у нас часто п’ють не вино, а етикетку. Тобто що гучніша назва, то престижніше, не так важливо, що там насправді у пляшках. Натомість пані сомельє зазначила, що деяка продукція українських виноробів, представлена на дегустації, нагадала дуже дорогі, престижні імпортні вина, тоді як їхні українські аналоги можна придбати у звичайних супермаркетах за доступними цінами.
Ще одне цікаве спостереження пані Ревкової. Вона зазвичай працює у дорогих ресторанах, і там наші грошовиті співвітчизники, як правило, вимагають вино чиє завгодно, лише не українське. А іноземці заради цікавості просять скуштувати саме українське і завжди задоволені.
Володимир Кучеренко на доказ того самого розповів цікавий спогад: знаний іноземний винороб в українському ресторані покуштував нашого коньяку і був так вражений, що, попри ресторанну націнку, придбав цілу пляшку, аби вдома пригостити колег.
Зауважимо, що пані Ревкова, говорячи про імпортні вина, мала на увазі сортові, ті, що продають в елітних салонах і дорогих ресторанах. А той імпорт, який можна придбати у звичайних наших крамницях, переважно не вина, а так звані винні напої: певний відсоток найдешевшого вина намішано із фруктовими концентратами, ароматизаторами, спиртом і ще невідомо з чим («УК» від 18 вересня 2021 року). То як можна їх порівнювати зі справжніми натуральними винами вітчизняних виробників?
І ще: українські винороби давно борються, щоб натуральні (не кріплені) виноградні вина вважати не спиртним напоєм, а харчовим продуктом, як в усьому цивілізованому світі. Перший крок у цьому напрямі вже зроблено: закон 5600 скасовує обов’язкові акцизні марки на натуральні «тихі» вина.
Щоправда, це не позбавляє необхідності сплачувати акцизний податок, але хоч немає потреби купувати марку, наклеювати та ще й платити штраф, коли її пошкоджено чи криво наліплено. Що ж до розміру акцизу, то порівняння з іншими країнами не на нашу користь. У нас акциз, скажімо, на ігристі вина ушестеро більший, ніж у Франції, у деяких інших країнах — нульовий. Тож винороби наполягають на рівних умовах із закордонними, як написано в угоді з ЄС.