Книжка вийшла у видавництві «Генеза». Її зовнішній вигляд справді привертає увагу. Перші сторінки кожного з трьох розділів книжки («Сльоза на смальті споришу», «На орбітах пелюсток», «Кути спіралі») мають власне оригінальне оформлення. Крім того, художній редактор Юлія Ясінська та комп’ютерний дизайнер Наталія Корсун творчо попрацювали й над окремими сторінками збірки. Але художнє оформлення книги є зовнішнім відображенням її внутрішнього наповнення. То про що ж ця поетична збірка?
Насамперед привертає увагу форма віршів — ронделі (від французького слово rondo — круглий). Це вірш, який складається з 13 рядків. До того ж перші два рядки повинні повторитися як сьомий і восьмий, а перший ще раз має прозвучати в кінці вірша як висновок.
У передньому слові до книжки її автор член-кореспондент Міжнародної кадрової академії Микола Боровко, розмірковуючи про доволі рідкісну у світовій літературі віршовану форму, доводить, що цей жанр має українське коріння. Зародився він, як стверджує автор, від української пісні з приспівом саме завдяки вихідцям з місцевості, де нині розташована Україна. Ось як про це розмірковує сам поет: «Складовою частиною молитви, генетичного коду — пісні є повтор, рефрен, приспів. Цей феномен нашого народу і понесла світами челядь, яка пішла в далеку Францію разом з Анною Ярославівною, королевою».
Досліджуючи історію ронделя, Микола Боровко зазначає, що першим, хто «спромігся осягнути мелодійність» української пісні і записав ці мелодії, був придворний хорист і композитор Адам де ля Аль (1240—1287). Він записав 36 одноголосих пісень і 16 творів, що за серцевину мають коло (rondell). «Та найбільшим організатором круглої форми вірша рондо був Есташ Дешан (1346—1406)». Поет «залишив близько 1200 балад, він вичленував з рондо його особливу форму — рондель», — стверджує Микола Боровко.
Серед сучасних українських майстрів слова ронделі зрідка зустрічаються у творчості Павла Тичини. А для Миколи Боровка рондель став основним способом його художнього мислення і вираження думки. Одного разу спробувавши віршувати у формі кола, він так захопився цим жанром, що нині належить до когорти найавторитетніших ронделістів світу, адже чимало віршів поета перекладено багатьма мовами. А сам він активно працює над підготовкою антології світового ронделя.
Книжка «На подвір’ї Всесвіту» — це сконцентровані і водночас наповнені глибоким змістом сокровенні думки і про рідне подвір’я самого поета, і про сплетене з легенд всеукраїнське подвір’я нашого роду, і про подвір’я планети Земля у значенні космічного безмежжя.
У віршах Миколи Боровка дихання давно минулих часів тісно переплітається із сучасністю. Тут і постаті всесвітньо відомих князів Володимира Великого та Володимира Мономаха, і мідійського царя Кіаксара, і дядини Софії — простої жінки з рідного села поета.
У творчих пошуках Микола Боровко торкається думкою найрізноманітніших тем, не оминає найгостріших кутів суспільного буття. У його віршах і пейзажі рідної землі, і непростий світ людських взаємин, і одвічний бій добра та зла, і патріотизм, і суперечності українського державотворення.
«На подвір'ї Всесвіту» навіть у тих віршах, де інколи пробиваються мінорні звуки, все-таки переважає позитив. До оптимізму і впевненості у світлий прийдешній день закликає поет і кожного з нас:
Любіть життя,
яке воно не є.
Ніхто із нас його
не перепише.
Цілуйте світ своїх
травневих вишень,
Спивайте мед,
який кохання п’є.
Володимир ТАТАРЕНКО
для «Урядового кур’єра»