Шостий рік медики Луганщини працюють у надскладній ситуації. Гостро не вистачає фахівців. Територія області розірвана. Закладів третього рівня медицини в українській частині немає: обласна клінічна лікарня, перинатальний центр з усім новітнім діагностичним обладнанням залишилися на тимчасово не підконтрольній території.

На підконтрольній частині області прописана третина населення, але й на тимчасово окупованій живуть громадяни України — ті, хто не відмовився від нашого громадянства. Вони їдуть на українську Луганщину лікуватися і народжувати. Значно зросло навантаження на всі лікувальні установи, які тут працюють.

Наприклад, кремінській лікарні доводиться обслуговувати додатково 22 тисячі вимушених переселенців, які звертаються по медичну допомогу. Кремінським лікарям довелося потіснитися: на базі цієї клінічної лікарні працюють кафедри хірургії, анестезіології, неврології, онкології в межах договору про взаємодію з медичним університетом, евакуйованим з Луганська. Лікарі надають допомогу жителям усієї області — консультують, оперують. Тут утворилося таке собі лікарняне містечко. Нині, в умовах надзвичайної ситуації та карантину, тут готові за потреби надати 190 ліжко-місць для пацієнтів, що страждатимуть від зараження коронавірусом.

Невже все це доведеться утримувати лише коштом місцевої громади? Чи в межах реформи охорони здоров’я буде знайдено більш прийнятний варіант функціонування лікарської установи?

Осучаснення коштом ДФРР

Нині на некомерційному комунальному підприємстві «Багатопрофільна лікарня Кремінської районної ради» працює багато лікарів — вимушених переселенців із Луганська, фахівців обласного рівня. Студенти державного медичного університету саме тут проходять клінічну практику. Найкращі професори оперують. Умови, поступово створені в тутешній лікарні, дають змогу лікувати найсучаснішими методами.

«Із 2015 року ми розробили і затвердили 16 проєктів, брали участь у багатьох конкурсах, співпрацюючи з інвестиційними та державними фондами, — розповідає генеральний директор НКП «Багатопрофільна лікарня Кремінської районної ради» Лариса Кульбач. — У 2016 році ПРООН нам допомогла відремонтувати дахи двох корпусів і хоспіс. А цього року закінчуємо кілька великих ремонтів у межах дворічного проєкту по лінії ДФРР».

Керівник має чим похвалитися: реалізовано проєкт за кошти ДФРР — один з найбільш вагомих в області, на суму понад 36,2 мільйона гривень. Поліпшено матеріально-технічну базу: протягом останніх трьох років закуплено медичне обладнання за рахунок державного, обласного та районного бюджетів на суму близько 13 мільйонів гривень. Новенькі євровікна виблискують у сонячному світлі. Коридори споруди, збудованої чи не століття тому, здаються ширшими завдяки світлим стінам. На озброєнні в лікарів не тільки комп’ютерний томограф (їх у всій області одиниці), а й лапароскопічна стійка в операційній. Пацієнти з урологічними хворобами їдуть по допомогу в Кремінну з усієї області. Та чи довго так буде?

Стежка з лікарні до служби зайнятості вже є

«Спочатку говорили, що з 1 квітня підуть на реформу лише консультативні поліклініки. Але тепер з’ясовується, що на реформування йдуть і вони, і стаціонари вторинної ланки і наша екстрена допомога», — пояснює Лариса Кульбач.

Що це означає для кремінян? «Ми вже скоротили 49 ставок із 2 березня, і 30 людей звертаються в центр зайнятості. Поки що це стосується некваліфікованих працівників, молодшого персоналу і медсестер, які працювали без навантаження», — каже головний лікар. Але, за її словами, тутешній колектив лякає не сама необхідність змін, а невизначеність перспектив.

«По суті, реформа для нас розпочалася ще 2011 року», — згадує Лариса Кульбач. Тоді закривали невеликі пологові будинки, тож і породіль із Кремінського району на сесії районної ради депутати вирішили переводити у Рубіжне (за кожну платили трансферт). У 2018-му тут було закрито інфекційне відділення, яке також визнали нерентабельним. Цю будівлю передано обласному онкологічному диспансеру, який через бойові дії перемістився у Кремінну і надзвичайно потребував площ для операційних і лікарняних палат.

З 1 листопада 2019 року кремінську лікарню зареєстровано як некомерційне комунальне підприємство. Змінився статут. Тривають трансформації відповідно до вимог Національної служби здоров’я України.

«Але немає жодної плановості в роботі. Як генеральний директор не знаю, скільки буде грошей на зарплату співробітників у квітні, — бідкається Лариса Кульбач. — Нині тримаємося тільки завдяки тому, що районні рада і державна адміністрація надали кошти для забезпечення лікувального закладу».

За словами Лариси Кульбач, з бюджету району оплачують усі комунальні платежі, пально-мастильні матеріали, медикаменти, харчування. Заклад витрачає приблизно 4,5 мільйона гривень протягом року на компослуги, особливо великі витрати на тепло, хоч встановлено котельні, які працюють на альтернативному виді палива — дровах. Загалом протягом року кремінська лікарня потребує до 43 мільйонів гривень. З них 29 мільйонів — на заробітну плату.

Чи такий шлях веде до страхової медицини?

«Ми не хочемо залишитися без роботи. Лікарі намагаються самоудосконалюватися й розвиватися. Лікарня в нас хороша — кількість звернень і потік пацієнтів рік у рік зростають», — стверджує Лариса Кульбач.

За її словами, у штаті нині 64 лікарі та 243 медичні сестри (молодшого персоналу). Укомплектованість лікарями становить 75,6%, і такий високий показник далеко не в кожному районі Луганщини. Укомплектованість медсестрами перевищує 100% — позначається те, що у Кремінній працює один з медичних ліцеїв області. Але...

«Ми були районною лікарнею. Яким буде статус тепер, в умовах адміністративно-територіальної реформи, просто не знаємо, — ділиться тривогами Лариса Кульбач. — Я прихильник страхової медицини. Ознайомилася з роботою колег в Австрії, Іспанії, Польщі, Словаччині та Литві. Певний час працювала в Казахстані в системі страхової медицини. Одне слово, знаю досвід інших і можу порівнювати. Але те, що нині відбувається в Україні, не можна назвати кроком у напрямі страхової медицини».

Чому так? «Тарифи, які пропонує держава, не реальні, — пояснює головний лікар. — Наприклад, прийом лікаря-консультанта в поліклініці, згідно із пропозиціями НСЗУ, коштує 49 гривень. У середньому такий фахівець за день приймає 20 пацієнтів. Це 980 гривень. За місяць (22 робочі дні) — 21 560 гривень. Із цих коштів потрібно сплатити зарплату медсестрі, лікареві, податки, утримання кабінету разом з комунальними послугами та господарськими витратами, зокрема за робоче місце в інформаційній системі. Тобто за таку суму утримувати лікаря і медсестру неможливо».

Де брати додаткові кошти? За словами Лариси Кульбач, ініціатори реформи вважають, що має допомогти місцевий бюджет. «Щоб бюджети таких дотаційних районів, як наш Кремінський, знайшли кошти на такий обсяг медичних послуг, очікувати не варто», — підсумовує головний лікар.

Трудовий колектив некомерційного комунального підприємства «Багатопрофільна лікарня Кремінської районної ради» на загальних зборах ухвалив рішення звернутися до керівництва Луганської обласної державної адміністрації — обласної військово-цивільної адміністрації із проханням роз’яснити перспективи функціонування лікувальних закладів такого рівня оснащеності обладнанням та фаховими кадрами в умовах того, що до числа опорних лікарня не потрапила.

«Перед початком реформи не було проведено аудиту лікувальних установ. Опорні лікарні визначили за доступністю, не враховуючи оснащеності та забезпеченості кадрами. Можна відремонтувати опорну лікарню, витратити мільйони на медичне обладнання, але якщо немає спеціалістів, то послуги не надаватимуть. Триває трансформація системи охорони здоров’я. Ми на етапі укладання договорів з НСЗУ, але світлого майбутнього не бачимо», — підкреслює Лариса Кульбач.

Нові виклики

А тут ще й така проблема, як протидія епідемії коронавірусної хвороби. За словами головного лікаря, в умовах надзвичайної ситуації та карантину тут готові надати 190 ліжко-місць для пацієнтів, що страждатимуть від COVID-19. У лікарні є цілодобові пости, штат лікарів, які здатні надавати допомогу, діагностувати й лікувати. Тут шість реанімаційних ліжок та вісім апаратів штучної вентиляції легенів. І нині закуповують захисні комбінезони, бахіли, рукавички, окуляри та респіратори третього класу, а також дезінфекційні засоби. Але…

«Медики опинилися в ситуації незахищеності. Нині в нас у лікарні є лише захисні маски, які пролежали п’ять років на складі як недоторканний запас (його було створено, коли поширювався пташиний і свинячий грип). Є трохи респіраторів і кілька костюмів. Але це не врятує ситуацію, якщо буде масове надходження хворих. І жодного подарунка від волонтерів поки що лікарня не отримала, — підкреслює Лариса Кульбач. — Та на це й не треба розраховувати. Захисні засоби медики мають отримувати від МОЗ, а не з якихось благодійних фондів. Захисне устаткування, а також тести мають закуповувати за державні гроші. Тож ситуація, яка склалася в охороні здоров’я в Україні, потребує вирішення питань на загальнодержавному рівні».

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»