"Леонід КОЖАРА: «Питання з перспективою членства України в ЄС вже закрите»"

22 вересня 2011

Заступник голови
Комітету Верховної Ради
у закордонних справах
Леонід КОЖАРА

Знайти спокійне місце для бесіди у барі Європарламенту із романтичною назвою «Квітковий» (хоча єдиний натяк на квіти у барі — килимове покриття яскраво-зеленого кольору із жовтими і червоними плямами, які віддалено нагадують польові квіти) було непросто. І не лише тому, що у дні пленарної сесії тут справді важко з вільними столиками. Річ у тім, що українського депутата раз у раз перепиняли, вітали, обмінювалися з ним враженнями і думками.

— Я тут так часто буваю, що майже всіх знаю особисто, — пояснює заступник голови Комітету Верховної Ради у закордонних справах Леонід КОЖАРА, коли ми нарешті влаштувалися за столиком. — Інколи здається, що можу пройтися  вулицями Страсбурга із заплющеними очима, бо знаю всі вибоїни на його тротуарах.

Ми почали говорити про особливості багатосторонньої дипломатії і про критичну резолюцію щодо України, розмови про яку точилися ще до початку сесії Європарламенту, коли до столика підійшла ефектна жінка у бездоганному чорному платті. У руках вона тримала тацю, на якій були пляшка води, тарілочка з гроном винограду та претцель — традиційний німецький солоний бублик, і запитала дозволу сісти.

— О, пані Ребекко, прошу вас! — запропонував Леонід Олександрович і представив жінку. — Познайомтесь — співголова групи Європарламенту «Зелені» — Вільний європейський альянс»  Ребекка Хармс. А це — українська журналістка, цікавиться у мене: чи правда, що Європарламент погрожує Україні критичною резолюцією?

— Ну, не погрожує, — заперечила з усмішкою фрау Хармс, старанно намазуючи шматочок претцеля маслом. —  Я сказала б, по-дружньому радить.

І хоча спокуса долучити до розмови впливового німецького політика була великою, проте ми вирішили не перебивати ланч фрау Хармс і продовжили свою розмову удвох.

Економічні проблеми Європи, що викликають масові протести у, здавалося б, благополучних країнах, турбують ЄС більше,
ніж ймовірне членство України в Євросоюзі.
Фото з сайту dailyfe.com

Отримаємо чотири свободи

  Леоніде Олександровичу, ось зараз після інтерв’ю ви підете на перше робоче засідання «Євронесту», яке відбувається напередодні саміту «Східного партнерства». Багато хто сподівається, що на цьому саміті у Варшаві ми почуємо остаточну відповідь з приводу того, чи отримає Україна перспективу на членство в ЄС…

— Питання з перспективою членства України в ЄС вже закрите. Переговори щодо політичної частини Угоди про асоціацію давно завершені, і знову чіпати її вже ніхто не буде. Щоправда, були якісь спроби поновити переговори з цього приводу, але сьогодні це не є метою ні ЄС, ані, за великим рахунком, самої України.

Річ у тім, що зараз Євросоюз перебуває у стані непевності. У ході нинішньої сесії Європарламенту в Страсбурзі йшли дебати з приводу кризи єврозони. І питання стоїть дуже гостро: чи виключати з її складу Грецію. Тут ще посипалися  рейтинги найбільших французьких банків, бо вони свого часу чимало вклали у Південну Європу та Балканські країни. Природно, що ЄС намагається не допустити розвалу єврозони, хоча всі розуміють, що дефолт майже неминучий. Ресурси ЄС обмежені, адже економіка решти його країн також не в найліпшому стані. Сьогодні Італія з останніх сил намагається стабілізувати фінансову ситуацію, так само Португалія й Іспанія. Завдання тих країн, в яких економічна криза проявилася найменше, — за рахунок власного добробуту  втримати тих, кому гірше. Все не так просто. Тому на цьому тлі спроба зачепити те, що ми вже досягли з ЄС, з тактичних міркувань може лише нашкодити.

  Тобто згадки в преамбулі щодо перспективи членства України в ЄС не буде?

— Ні, цього не буде. Але ми  говоримо, що Україна наближається до одержання тих чотирьох європейських свобод, які мають країни-члени ЄС. Три свободи лежать в економічній площині: вільне пересування капіталів, послуг і  товарів. Відповідь на це дасть зона вільної торгівлі. А план дій щодо безвізового режиму дасть нам можливість отримати четверту свободу — вільне пересування громадян. Отримавши чотири європейські свободи, ми зможемо сказати, що, не будучи членами ЄС, маємо майже ті самі права і обов’язки, що й держави-члени цієї організації. Ось це для нас зараз найголовніше.

Найскладніше — переклад

— То ми матимемо Угоду про асоціацію з ЄС на час проведення саміту Україна — ЄС у грудні?

— Сьогодні більшість політиків і функціонерів ЄС переконані, що так.

  А ви?

— І я в цьому переконаний. Навіть Європейська народна партія, яка є найбільшою у Європарламенті (хоча сама по собі у ньому більшості не становить) не монолітна у своєму бажанні зашкодити євроінтеграції України. Всередині ЄНП також тривають з цього приводу дискусії, і доволі серйозні. При цьому інші політичні сили Європи вважають, що Україна має одержати Угоду про асоціацію  у грудні. Тобто що мається на увазі «одержати»? У грудні вона отримає політичне схвалення, бо процес уведення угоди в дію займе ще багато часу. Я у своїх друзів в ЄС запитував, яка найбільша проблема може бути на шляху угоди. І вони мені відповідали, що найбільша проблема — перекласти угоду 26 мовами країн-членів ЄС. Це дуже великий документ, і на переклад піде десь півроку.

  А скільки сторінок в угоді?

— Не знаю точно, скільки в останньому варіанті, але йдеться про тисячі сторінок. Потім існує ще інституційна проблема самого ЄС, оскільки з набуттям чинності Лісабонської угоди багато прав і обов’язків перейшло з національних столиць до Брюсселя. Але у грудні, я переконаний, відбудеться, так би мовити, політичне освячення угоди, хоча процес її ратифікації займе певний час.

Усе псують гроші

  Ще не так давно стрімке покращення відносин з Росією аналітики зараховували до безперечних здобутків команди Президента Януковича. Чи згодні ви з тим, що у відносинах Києва і Москви знову починається період похолодання?

— Політичні відносини України  з Росією залишаються відносинами стратегічного партнерства. Сьогодні єдине питання, яке їх потьмарює, має не політичний характер, а комерційний. Проте треба визнавати, що воно справді відбивається на наших відносинах. Але ж ви знаєте, що коли йдеться про гроші, то сторони застосовують різну тактику переговорів.  Тому ми чуємо іноді  не зовсім дипломатичні заяви. Але ж ідеться про відносини не з державою Російська Федерація, а з комерційно-державною компанією «Газпром». Тому ми повинні мати до цього відповідне ставлення. Продавець, природно, хоче встановити більшу ціну, покупець хоче заплатити менше. Я гадаю, що наприкінці цього переговорного процесу ми все-таки вийдемо на взаємно прийнятні, зрозумілі ціни на російський газ. Тому що між стратегічними партнерами не може бути судів, а лише дебати і дискусії. Але, переконаний, рано чи пізно ми завершимо це питання з результатом, прийнятним і для Росії, і для України. На користь цього твердження можна навести хоча б такий аргумент: чим вищою буде ціна на російський газ для України, тим менше вона хотітиме його купувати. Ми просто будемо вимушені переходити на інші енергоджерела, застосовувати інші технології для отримання енергії.

— А як же дискусія про Митний союз? Ви вважаєте, що в Кремлі без образи сприйняли те, що Україна йде в ЄС і приєднуватися до Росії, Білорусі і Казахстану не буде?

— Ми розуміємо бажання наших партнерів не лише Росії, а й Білорусі та Казахстану долучити нас до Митного союзу. Але найбільша проблема полягає у тому, що приєднання до будь-якого існуючого економічного союзу потребує ретельного зважування усіх плюсів і мінусів. До того ж негайне приєднання до Митного союзу означало б перегляд результатів наших багаторічних переговорів з ЄС щодо зони вільної торгівлі. Крім того, ми — члени СОТ. А імпортні тарифи всередині Митного союзу принаймні вдвічі вищі, ніж ті нормативи, які ми узгодили із СОТ для себе. Це означає, що, вступивши до Митного союзу, ми нарвемося на суди, штрафи і санкції країн-членів СОТ. Ми не можемо собі цього дозволити. Але Президент  Янукович запропонував формулу «3+1», яка може означати, що з Митним союзом ми можемо мати таку саму глибоку і розширену зону вільної торгівлі, як і з ЄС.

  Але ж Президент Медведєв заявив, що він не розуміє, що таке  «3+1» чи «3+2», або, мовляв, вступайте або ні…

— Ну що ж, це позиція Росії. Ми розуміємо, що у них зараз розпочався специфічний період — президентська лихоманка, щоправда, так само, як і в нас. Але мені здається, що формула читається просто — три країни-члени Митного союзу і одна Україна, яка співпрацює з цим об’єднанням на інших умовах.

  Тобто ви вважаєте, що це просто дрібні непорозуміння, які істотно не впливають на наші відносини з  Москвою?

— Як я вже сказав, наші відносини мають стратегічний характер. І я вас запевняю: як тільки буде вирішене питання з ціною на газ, усі непорозуміння вляжуться. Ви ж дивіться, в усіх інших галузях співробітництво розвивається успішно. Ми не тільки відновили обсягти двосторонньої торгівлі, а збільшили її. У 2009 році ця цифра становила 15 млрд дол., у 2010 році — 41 млрд дол., а  у цьому році ми сподіваємося дійти до 50 млрд. Для порівняння: обсяги торгівлі  Росії з Китаєм у 2010 році становили близько 60 млрд доларів. Але ж ви врахуйте при цьому розміри Китаю й України.  Тобто говорити про те, що Україна залежить від Росії, неправильно. Росія так само залежить від України. Тож суперечки довкола ціни на газ не повинні мати стратегічних наслідків для українсько-російських відносин. Такі загострення трапляються майже щороку.

Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

 

ДОСЬЄ «УК»

Леонід КОЖАРА. Народився у Полтаві 1963 р., освіту здобув у КНУ ім. Т. Шевченка за спеціальністю «юрист-міжнародник, референт-перекладач англійської мови». Кар’єру почав з посади наукового співробітника київської Вищої партійної школи, працював в апараті Верховної Ради, потім — у службі із закордонних питань Адміністрації Президента. З 1994 по 1997 рр. — перший секретар Посольства України в США. У 2002 році отримав ранг Надзвичайного і Повноважного Посла, був послом України у Швеції, потім заступником Глави Адміністрації Президента з питань зовнішньої політики. Народний депутат України V і VІ скликань.

 

 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua