ПРОБЛЕМА
Нинішня система шкільної освіти навантажує 11-класників настільки, що дехто з них не витримує заданого темпу й закидає навчання
Вислів Конфуція «Не дай вам Боже жити в часи змін» відомий випускникам-2012 не з чужих вуст. Від початку, а тоді ми першими пішли у дванадцятирічну школу, випробовували на собі всілякі освітянські новації. З того, що запам’яталося, — постійний брак потрібних підручників та незрозуміла програма навчання. А в старшій школі нам повідомили, що 12-річка відміняється, тож протягом останнього року навчання доведеться засвоїти мало не дворічну програму. Та ще й на місяць раніше, з огляду на футбольне Євро.
Сім уроків у школі, додаткові заняття з репетитором чи на курсах — ось уже й шоста вечора, а про відпочинок не варто й мріяти. Треба одразу розгрібати гору домашнього завдання, аби хоча б о дванадцятій лягти спати. А коли потрібно виконувати додаткові завдання, читати по півроману чи писати твір (а іноді й усе одразу), нещасні шість годин сну зменшуються удвічі. А тепер помножте це на п’ять днів, і ви отримаєте приблизну картину життя нинішнього сумлінного 11-класника.
.jpg)
На думку психологів, пік навантаження на школярів припаде на час ЗНО. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
На межі зриву
Один мій знайомий, якого чи не з першого дня в школі вчителі вважали зразковим учнем і претендентом на медаль, несподівано для всіх закинув навчання. Віднедавна байдуже ставиться до більшості предметів та часто пропускає школу. Хлопець пояснює це тим, що через великі обсяги навчального матеріалу й постійну завантаженість був на межі нервового зриву. Тому вирішив відкинути школу на другий план і зосередитися на підготовці до ЗНО. Я й по собі знаю: коли сидиш за уроками до першої ночі та виконуєш численні безглузді завдання, хочеться не просто розревітися…
То в чому причина цієї ситуації? На перший погляд здається, що все через неправильний розподіл часу. А насправді — завантажені учні через недоліки програми. Замість того, щоб поглиблювати знання з вибраних предметів, сумлінним доводиться тягнути все й одразу. Хоч у старших класах є поділ на профілі, не сподівайтеся, що, обравши філологічний, ви приділятимете більше уваги вивченню мов. Я, учениця 11-го класу філологічного профілю, маю лише три години на тиждень української мови, півтори — історії України, зате чотири години математики.
І це при тому, що нас розподілили у класи, де вивченню окремих предметів мало надаватися значно більше часу, ніж решті. Обіцяли навіть вільне відвідування в другому семестрі випускного класу (ішлося ще тоді про 12-річну школу). Потім, як завжди, в останній момент усе змінили, нашвидкуруч переписали шкільну програму. Поділ на профілі став такою собі умовністю, а на плечі старшокласників ліг тягар усіх предметів — як важливих для подальшого навчання, так і зовсім не потрібних.
Тут вже від обов’язку нікуди не дінешся. Треба встигнути й шкільну програму засвоїти, і знайти час на додаткову підготовку до ЗНО. Щоб отримати нормальний атестат (а тепер його середній бал впливає на вступ), треба завалити себе купою завдань і на цілий рік забути про елементарний відпочинок. Не дивно, що деякі не витримують такого тиску й просто закидають навчання вже під кінець першої чверті.
Кожен кулик своє хвалить
Якби не середній бал атестата, то можна було б знехтувати деякими предметами на користь потрібних вступникові до вишу. Натомість маємо величезні обсяги домашнього завдання й тиск з боку вчителів. Складається враження, що кожен з них ставить собі за мету якнайбільше завантажити учнів постійними контрольними та самостійними роботами й купою домашнього завдання. Деякі, вважаючи шкільну програму недостатньою (чи свій предмет занадто особливим), навіть полюбляють додаткові завдання на додачу до звичайної «домашки». Хочеш «десятку» — доведи, що ти її заслужив, зроби кільканадцять завдань. І їх, звичайно ж, не обходить той факт, що це не профільний предмет, що учневі доведеться витратити кілька годин часу на щось таке, що в житті не знадобиться.
Кожен вчитель чи викладач уважає свій предмет найважливішим — це ні для кого не секрет. Але якщо одні, усвідомлюючи завантаженість старшокласників, намагаються йти назустріч і зменшують обсяги домашніх завдань, то інші з головою завалюють уроками. Тож десь за місяць від початку навчального року нічна наука та хронічне недосипання стали звичними.
Відповідно до санітарно-гігієнічних норм, обсяг домашніх завдань старшокласника не повинен перевищувати половину зробленого під час уроку. А це означає, що учень має витрачати на підготовку одного предмета не більше 20 — 25 хвилин, а на виконання всіх завдань — приблизно 3-4 години. Насправді готуватися до наступного дня нерідко доводиться по п’ять, а то й більше годин. Коли врахувати, що повертаєшся зі школи близько четвертої, хоча б півтори години витрачаєш на відпочинок, близько двох — на додаткові курсові заняття чи самостійну підготовку до тестів, то на домашнє завдання має відводитися не більше трьох годин. Це аби на сон залишилося хоча б вісім. І я вже навіть не згадую про хобі та різноманітні уподобання.
Усе життя не повинне обертатися лише довкола шкільної програми. Діти мають духовно та культурно розвиватися, але, на жаль, наша система освіти ігнорує цю потребу, спресовуючи учнівський час в один неперервний урок. І з нього школяру, який намагатиметься все засвоїти, вийти без моральної травми досить важко. Потрібно або плюнути на атестат та зосередитися на обраних предметах ЗНО, або, зціпивши зуби, намагатися засвоїти цілу купу непотрібної інформації, весь час побоюючись з’їхати з глузду.
ДУМКИ УЧНІВ
Ольга ОБУХОВСЬКА,
учениця 11 класу гімназії «Троєщина»:
«У мене багато часу займає підготовка до ЗНО. Я збираюся складати три предмети, тож майже кожного дня намагаюся виділити по кілька годин на підготовку. Часто одразу після школи доводиться бігти на додаткові заняття. Повертаюся пізно ввечері й починаю робити уроки. Домашнього завдання завжди дуже багато, так що іноді сиджу до ночі, а все одно не встигаю повністю зробити. Я займаюся музикою, але практично не маю часу на це, бо постійно вчуся. З ранку до вечора, кожен день — лише школа».
Маргарита АВІЛОВА,
учениця 11 класу Київської середньої загальноосвітньої школи №9:
«У мене зовсім не вистачає часу на себе та друзів. Постійно дуже багато домашнього завдання. Кожен учитель задає так, ніби потрібно готувати тільки його предмет. А виконувати всі уроки я просто фізично не встигаю. Але найголовніша проблема для мене — це те, що не маю достатньо часу на сон, тому часто приходжу зі школи абсолютно виснажена і одразу засинаю».
Михайло КУКАЛО,
учень 11 класу гімназії «Києво-Могилянський колегіум»:
«В одинадцятому класі, звичайно, важче навчатися, ніж у попередніх. Насамперед це пов’язано з підготовкою до тестів, які ми будемо складати. Домашнє завдання, підготовчі курси, хатня робота та багато іншого звалюється нам на голову, але щоб усюди встигати, треба просто все планувати вчасно. Особисто мені часу вистачає на все і навіть трохи залишається на хобі».
ДУМКА ФАХІВЦЯ
Навантаження на школярів зросло удвічі
Наталія КУЗЬМЕНКО,
шкільний психолог:
— Навчальне навантаження нині постійно зростає і часто змінює свої обсяги. Воно характеризується складністю та новизною інформації, обмеженням часу. Додамо до цього й зміну кількості та якості джерел інформації. Все це разом зумовлює підвищені вимоги до учнів і може зашкодити їхньому здоров’ю.
Перевантаження інформацією супроводжує дітей протягом усього навчання в школі. Свого апогею воно досягає тоді, коли майбутні випускники виконують тести зовнішнього незалежного оцінювання.
20—40% негативних впливів, що зумовлюють погіршення здоров’я сучасної дитини, пов’язані з дією шкільних чинників ризику, серед яких найважливіші такі:
— інтенсифікація навчального процесу (з одного боку, збільшується кількість навчальних годин з окремих предметів, а з другого — зменшується кількість годин з інших дисциплін при збереженні, а то й збільшенні обсягу навчального матеріалу);
— нераціональна організація навчального процесу (велике навантаження порушує режим, є причиною скорочення сну, відпочинку);
— неграмотність батьків у питанні охорони та зміцнення здоров’я дітей (організації позашкільного часу часто немає зовсім, бо батьки в більшості випадків працюють до вечора. Діти, крім домашніх завдань, отримують додаткове навантаження у вигляді теле-, відео-, комп’ютерної інформації. Вони пізно лягають спати — десятигодинний сон, рекомендований школярам, відсутній практично в усіх сім’ях. А прогулянки на свіжому повітрі здійснюються переважно у вихідні).
Упродовж останніх років тижневе навантаження на школярів збільшилося майже вдвічі. Разом із підготовкою домашніх завдань робочий день учня в початковій школі становить 9 — 10 годин, в основній — 10—12, у старшій —13—15 годин.
Під впливом стресових чинників інформації відбувається перезбудження нервової системи людини, що з часом призводить до її енергетичного виснаження. В науковій літературі цей стан отримав назву «емоційне вигоряння». В особи, враженої вигорянням, відбуваються постійні зміни. Людина часто запізнюється, втрачає творчі підходи до розв’язання проблем, довше працює, але не так результативно, не має концентрації уваги. Є й порушення здоров’я — поганий сон, стомлюваність та виснаженість, погіршення імунітету.
Поза сумнівом, аби уникнути таких наслідків, школярам та батькам потрібно навчитися контролювати темп життя. Наприклад, чергувати періоди напруження з періодами розслаблення. А освітянській системі потрібні зміни: в умовах інформаційного суспільства слід ширше у школах використовувати можливості просторово-образного способу пізнання з одночасним обмеженням логічно-раціональної діяльності.