БЕЗ ЗВОЛІКАНЬ
У профільному міністерстві впевнені в ефективності запропонованих змін
Поза сумнівом, до початку медичної реформи країна прийшла морально налаштованою — ні в пацієнтів, ні в медиків не залишилося сумнівів: без змін не обійтися, галузь треба терміново лікувати. Та надалі, як зазвичай буває за тих чи тих починань, першу скрипку перебрав на себе … страх. А раптом буде гірше, піде щось не так, не справдяться сподівання, звільнять, розформують — список застережень можна продовжувати.
У профільному міністерстві про непрості настрої в суспільстві й серед колег знають. Тому намагаються терпляче роз’яснювати свою позицію різній аудиторії, де журналісти, зрозуміло, серед найбажаніших слухачів. Черговий крок у цьому напрямку — започаткування роботи прес-клубу, в першому засіданні якого взяли участь міністр охорони здоров’я Олександр Аніщенко, його заступник Олександр Толстанов, начальник управління Національної академії медичних наук Василь Лазоришинець та представник ВООЗ в Україні Ігор Поканевич.
Принцип вільного вибору лікаря зберігається
Передусім поділюся інформацією з тими, хто вбачає в реформаторських діях спонтанність або чергову косметичну акцію: підготовка до змін почалася задовго до її офіційного старту. «Те, що створено законодавче підгрунтя у вигляді двох ухвалених законів, за якими нині працюють чотири пілотні регіони, — Вінницька, Донецька, Дніпропетровська області, місто Київ, — заслуга не тільки нової команди, а й наших попередників», — сказав журналістам міністр охорони здоров’я О. Аніщенко.
Така передбачливість виявилася слушною. «Дуже добре, що одразу не в усій Україні почали, є змога одразу вносити корективи, які підказує практика, виправляти помилки», — прокоментував нинішню ситуацію міністр. Як же без них, коли нинішня «охорона здоров’я», яка зазвичай переймається лише діагностуванням хвороби і подальшим вузьким її лікуванням, настільки зашкарубла в своїй нелогічності, що навіть зрушити її з місця було не так-то й просто. Щоправда, тут ми не оригінальні, адже ідеальної медичної системи не має жодна країна. Навіть ті, кому ми по-доброму заздримо, йшли до своїх успіхів через тривалий процес реформування, зазначив представник ВООЗ в Україні Ігор Поканевич.
Тим часом схема, яку пропонують реформатори, доволі проста й зрозуміла. Насамперед слід чітко розмежувати три рівні медичної допомоги: первинну, вторинну спеціалізовану і третинну високоспеціалізовану. Причому центр ваги, як це робиться в усіх розвинутих країнах, має переміститися в основу — найнижчу ланку, яка віднині перебиратиме на себе найбільшу кількість звернень пацієнтів, дбаючи передусім про збереження їхнього здоров’я.
Первинна ланка має перебрати на себе найбільшу кількість звернень пацієнтів. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Як зазначають посадовці, мережа закладів первинної медичної допомоги в пілотних регіонах повинна запрацювати до кінця цього року. Однак це, як кажуть, матеріальний бік справи. Найбільше коментарів журналісти почули після того, як одна з колег поцікавилася, який вигляд матиме для пересічного пацієнта первинна допомога: «Мої батьки живуть у Дніпровському районі столиці, який теж начебто пілотний, але поки що змін немає. Як вони дізнаються, що в них буде сімейний лікар, і що робити, коли цей фахівець їх не влаштовуватиме?»
— У Києві також створюють мережу амбулаторій, причому для зручності жителів — переважно на перших поверхах багатоквартирних будинків. Хоч, погодьтеся, кияни все-таки перебувають у привілейованому становищі — їм набагато простіше отримати будь-яку медичну допомогу, аніж жителям інших регіонів, — зазначає О. Аніщенко. — Значно складніше вибудувати систему лікар—пацієнт, яка ефективно працює лише тоді, коли грунтується на довірі. Загалом у нас ніколи не було кріпосного права — пацієнт завжди мав змогу звернутися саме до «свого» лікаря, обраного чи то з власного досвіду, чи за порадою знайомих.
Принцип вільного вибору ми хочемо зберегти. Щоб узаконити це правило, нині проводиться опитування жителів. Якщо вони хочуть обслуговуватися в амбулаторії не за місцем проживання, досить написати заяву. Власне, для того й потрібні пілотні проекти, щоб врахувати такі нюанси. Адже змінюватиметься й форма оплати праці лікаря. Вона залежатиме не тільки від перебування на робочому місці, а й від кількості людей, які до нього звернулися. Особливих змін не помітно ще й тому, що протягом кількох років на первинному рівні працюватимуть і дільничні лікарі, й лікарі загальної практики, і лікарі-педіатри.
— Чому нині більшість громадян одразу звертається до високоспеціалізованої допомоги? — долучається до розмови заступник міністра Олександр Толстанов. — Через пізню діагностику. Тому ми шукаємо найоптимальніші варіанти для того, щоб візит до лікаря не забирав у пацієнтів багато часу і нервів. Саме лікар первинної ланки має вести своїх підопічних по життю, підказувати, як уникнути захворювання. Ось головна мета створення первинної допомоги — зберегти здоров’я, а лікувати буде кому на другому і третьому рівнях.
До речі, хоч найбільшого впливу реформ нині зазнає первинний і вторинний рівень, певні позитивні зрушення відбуваються й на третинному — висококваліфікованому. Скажімо, відомо, що установи Національної академії медичних наук мають найкращі клінічні бази, де надається медична допомога пацієнтам з найбільш складною патологією. Тим часом, за статистикою, в столичних закладах такого рівня переважно лікуються кияни — від 25 до 90% .
— Це те, про що казав міністр охорони здоров’я, — для столичних жителів медична допомога будь-якого рівня доступніша, ніж пацієнтам з районів чи сіл, — зазначає начальник управління Національної академії медичних наук Василь Лазоришинець. — Тож нещодавно ухвалено важливе рішення: віднині кожна область має свою квоту в закладах АМН, тобто для всіх жителів країни створено рівні можливості за бюджетні кошти одержати висококваліфіковану допомогу. Щодо первинної медико-санітарної допомоги, то наша роль тут хоч і маленька, але важлива — підвищувати кваліфікацію фахівців, які йдуть працювати сімейними лікарями.
Оплата праці медика — найболючіше питання
Не залишилося поза увагою учасників прес-клубу і найболючіше для медиків питання оплати праці. Адже вона напряму пов’язана з багатьма процесами, від яких потерпає галузь, в тому числі й з відтоком кадрів. Скажімо, в сусідній Росії зарплату лікаря цьогоріч підвищили до 1200 доларів. Тож не дивно, що значна кількість медиків Луганської, Сумської, Харківської областей заробляють собі на життя гастарбайтерством. Тим часом тільки на первинній ланці в нас бракує 6 тис. медиків, а загалом називають цифру в кілька десятків тисяч. За оцінкою міністра, «в системі охорони здоров’я працює багато висококласних фахівців, які обрали цю галузь, щоб справді допомагати людям». І продовжив: «Та чи створені для них умови, щоб вони могли реалізувати свій потенціал»? До цього риторичного запитання додам таке: чи може це зробити молодий лікар, маючи зарплату 900 грн?
На жаль, поки що про одночасне пристойне підвищення зарплат не йдеться — додаткового фінансування потребує структурна перебудова пілотних проектів. У бюджеті на наступний рік закладено кошти на придбання обладнання, автомобілів для первинної допомоги тощо. Але зміни в оплаті праці теж відбудуться. Так, міністерство розробило проект постанови Кабміну щодо умов оплати праці працівників первинної ланки. Такий механізм передбачає, що зарплата лікаря складатиметься з двох частин — тарифна ставка плюс надбавка за обсяг та якість виконаної роботи. Це має зацікавити їх в результатах своєї праці.
Адміністративні кордони не матимуть значення
Чи витримуватиме реформа заданий темп, покаже час. Адже графік, за яким звіряють свої дії в медичному відомстві, розписаний не тільки по роках, а навіть по місяцях.
Міністр зазначив, що ще два важливих законопроекти про особливості діяльності лікувальних закладів і щодо створення служби екстреної меддопомоги перебувають на розгляді Верховної Ради. І пообіцяв, що наприкінці цього, максимум на початку наступного року нардепи їх ухвалять. Бо зволікати з цим рішенням не вийде — в 2013 році вся Україна спробує свої сили в тому, чим нині займаються пілотні регіони, — створюватиме службу екстреної допомоги. Зокрема, для того, щоб «швидка» приїжджала вчасно, визнано за доцільне розміщувати пункти базування там, звідки надходить найбільше викликів, — такий аналіз проводиться. Але найголовніший чинник у наданні невідкладної допомоги — принцип єдиного медичного простору. Після реформи адміністративні кордони в області не матимуть значення. «Швидка» приїде з того пункту, який найближче до хворого, а це оперативно вирішить диспетчерська.
Такі «порушення кордонів» уможливила зміна фінансування системи охорони здоров’я. Так, за бюджетами міст і районів закріплена первинна допомога. Натомість інші утворення, в тому числі й екстрена допомога, переходять під протекторат казни області — це значно розширює можливості пацієнтів одержати медичну допомогу з різних джерел.
Не матиме значення, в якому районі області живе людина, — її приймуть в будь-якому госпітальному окрузі — до кінця наступного року такі об’єднання повинні створити в пілотних регіонах. До них увійдуть у видозміненому вигляді стаціонарні служби. Скажімо, колишні поліклініки перетворяться на консультаційно-діагностичні центри, а лікарні перепрофілюють за напрямками — інтенсивного надання медичної допомоги, планового, реабілітаційного.
— Є сподівання, — сказав міністр, — що наприкінці 2013 року вже можна буде підбити підсумки роботи пілотних проектів, а в наступному році реформа стартує в усій Україні. Зрозуміло, що мої колеги в інших областях, образно кажучи, не спатимуть ці два роки. Заплановано, що в 2012 році, взявши за зразок пілотні регіони, всі області створюватимуть центри первинної меддопомоги.
ВАЖЛИВО
Спочатку було слово
— Чи те, про що ми зараз говоримо, розуміють в областях? — таким було запитання кореспондента «УК» до міністра.
— Це одне з найважливіших завдань міністерства як центрального органу виконавчої влади, — відповів Олександр Аніщенко. — Ми маємо переконати колег, місцеву владу, населення в правильності зроблених кроків. Найперше — керівники медичних закладів повинні зрозуміти смисл реформи, щоб донести його до своїх колег. А отже, заспокоїти їх — ні про кого не забудуть, усі медики знайдуть своє місце в реформованій медицині. У нас не вистачає лікарів. Зате справді багато ліжко-місць, але це не означає, що ми негайно почнемо їх скорочувати — для цього потрібно зробити докладний аналіз — є попит чи немає.
Я більш ніж упевнений, коли пацієнти починають скаржитися, це, як правило, недоробки наших колег. Адже нині тільки в 4 регіонах щось активно робиться, але десь уже почали якісь незрозумілі скорочення — не треба з водою вихлюпувати дитину, все повинно прораховуватися. Тому нині ми для колег напрацьовуємо роз’яснення, а буваючи в регіонах, обов’язково зустрічаємося з керівництвом областей, посадовцями всіх рівнів, щоб ще раз наголосити: це не кампанія. Тож наберімося терпіння і побачимо, що буде через рік-півтора.