У лісництвах півдня й сходу України з початку року перейшли на один робочий день на тиждень. Так-так, чотири робочих дні на місяць. Це розв’язує руки браконьєрам. А з настанням теплої пори року за такого графіка не будуть проведені роботи з догляду за існуючим лісом, не буде посаджено нових дерев. Не будуть проведені у повному обсязі протипожежні заходи. Це означає, що на повен зріст постає проблема вогняної небезпеки. Небезпеки настільки великої, що пожежі в Олешківських пісках, які Ющенко особисто гасив у білій сорочці, здадуться нам дитячими забавками.
Причина п’ятиразового скорочення робочих годин проста — нічим платити зарплату. У багатих на ліс регіонах держлісгоспи мають прибуток від реалізації зрубаної деревини, у степу ж і лісостепу рубати просто нічого, насадження там не промислові, а захисні. У попередні роки гроші на «зеленого друга» півдня й сходу та лісозахисні заходи в усіх регіонах надавав бюджет. Позаторік, наприклад, на ведення лісового і мисливського господарства, охорону і захист лісів у держлісфонді держбюджетом передбачалося 438 мільйонів гривень. Торік — 396 мільйонів.
.jpg)
Держбюджет-2016 спрямовує на ці потреби аж… 66 мільйонів. Математично грамотні читачі вже порахували, що цільове фінансування лісової галузі зменшилося за рік у шість разів. Але насправді зменшення набагато суттєвіше, і арифметика тут не зарадить.
Детальніше вивчення бюджетного розпису показує, що із цих передбачених мільйонів 63,3 — «витрати споживання». У перекладі на звичну мову це означає, що використати їх можна лише на фінансування бюджетних установ. Бюджетними ж у системі Держлісагентства є лише заповідники й національні природні парки. Я за них страшенно радий, бо вони отримають навіть більше коштів, ніж торік (56,3 мільйона), — правда, якщо не враховувати, що при перерахунку на долари маємо насправді зменшення.
А ось на решту (бюджетна стаття називається «витрати розвитку») залишається 1,7 мільйона гривень. Тоді як торік було 382,7 мільйона. Тож витрати на ведення лісового господарства — посадку нових лісів, відновлення зрубаних, догляд за лісом, протипожежні заходи, ведення обліку, планування тощо — зменшаться у 225 разів!
З одного котла?
Чому так сталося? Це питання варто вивчити під час службового розслідування спеціальної комісії Кабінету Міністрів. А тим часом негайно треба думати над сакраментальним «Що робити?». Держлісагентство звернулося з проханням до Прем’єр-міністра, Мінагрополітики (як головного розпорядника «лісових» коштів), Мінфіну й Комітету ВР з питань екологічної політики про надання 422,6 мільйона гривень. Інформація про це є на сайті Держлісу. Однак про те, скільки грошей просили держлісники до ухвалення головного бюджету країни, на цьому ресурсі немає.
Проте зміни до бюджету (якщо їх затвердить Мінфін і сприйме парламент) будуть ще не скоро. А зарплату треба платити вже вчора. Тому керівники МінАПП й Держлісагенства пропонують багатим лісгоспам позичити грошиків лісгоспам бідним. Поки що — на перший квартал. Це називається «поворотна фінансова допомога». Маневр непростий, виникає купа запитань. Наприклад, чи можна буде погасити борг за допомогою бюджетного фінансування? Перший заступник міністра АПП Ярослав Красносельський проблем тут не бачить. На його думку, коли настане час повертати борг, усі лісгоспи — і бідні, і багаті — з’єднають в єдине лісогосподарське підприємство, у межах якого всі взаєморозрахунки будуть проведені без проблем. Керівники Держлісагенства й МінАПП переконані, що такий суперлісгосп назавжди розв’яже усі проблеми державних лісів: і фінансові, й організаційні.
Добрими намірами...
Ідея створити суперлісгосп й надалі не набридати державі виклянчуваннями коштів на ведення лісового господарства на перший погляд приваблива. Понад це, вона начебто відповідає Коаліційній угоді, п. 5.2 якої передбачає «створення на базі існуючих державних лісогосподарських підприємств єдиної державної лісогосподарської структури, використавши досвід Польщі, Латвії та інших країн з успішним функціонуванням державних лісогосподарських підприємств».
Деталей в Коаліційній угоді не прописано. Але саме в них, як відомо, й ховається диявол. На думку Мінагрополітики й Держлісагентства, об’єднане підприємство має включати всі (це близько 300) лісгоспи і підпорядковуватися Держлісагентству. При цьому агентство твердо планує зберегти повноваження з управління майном і підбору кадрів для єдиного лісового підприємства.
Натомість опоненти Держлісагентства категорично проти ліквідації держлісгоспів як самостійних господарських одиниць. Вони пропонують створити об’єднання, до якого лісгоспи увійдуть як повноправні члени зі збереженням своєї самостійності. Головне — це об’єднання має бути незалежним від впливу чиновників, а контролювати його слід Наглядовій раді, яку сформує міністр АПП. Керівника об’єднання має призначати Кабмін через відкритий конкурс. І цей керівник, а не чиновники з Держлісагентсва, мусить повною мірою відповідати за управління довіреним йому державним майном та за підбір і розстановку кадрів.
Скорий поспіх — людям посміх
Профспілки, науковці, ветерани лісівничої справи висловилися проти розпочатої Держлісгоспом фактичної монополізації галузі. Деякі навіть заявили: мовляв, це перший крок до банкрутства і подальшої приватизації як майна лісових підприємств, так і (що набагато небезпечніше) самих лісів.
Чернігівська облрада на своїй сесії 18 грудня 2016 року ухвалила звернення до Президента, ВРУ та Кабміну. Визнаючи, що лісове господарство справді потребує системних змін, нинішню реформу облрада оцінює негативно. Зазначаючи зокрема, що вона спричинить погіршення соціально-економічного стану в регіонах, де основне джерело доходів — лісове господарство і деревообробна промисловість.
Надмірна квапливість, брак прозорості процесу змушують неабияк непокоїтися й міжнародних фахівців. Зокрема експерт програми FLEG II Михайло Попков зазначає, що існує чимало ризиків у разі поспіхом проведеної реформи. Так, витрати на ліквідацію існуючих 300 державних лісових підприємств і злиття їх у «мегалісгосп» (вихідна допомога скороченим співробітникам, компенсація відпусток, виплата боргів тощо) становитимуть близько 1,5 мільярда гривень. А загалом потенційні витрати на таке перетворення потребуватимуть 2,5—3 мільярдів гривень. Мільярди, які на сьогодні ніде узяти. Також не відомо, чи буде той «мегалісгосп» життєздатний з урахуванням того, що ставку рентної плати за спеціальне використання лісу збільшено з нового року на 26,5% (це означає, що за користування лісовими ресурсами люди заплатять удвічі більше). До того ж, Попков прогнозує додаткове зменшення доходів лісопідприємств через мораторій на експорт кругляку та (хоч як це парадоксально) наведення ладу на митниці.
Керівництво Держлісгоспу не погоджується з цими розрахунками, але жодних економічних викладок, жодних прорахунків свого варіанта реформи не показує. Також досі ніхто не бачив ні проекту статутних документів «мегалісгоспу», ні порядку передачі йому земель, ні правового механізму перерозподілу коштів між підрозділами цього монстра, ні порядку організації реалізації ним деревини тощо.
Експерти застерігають, що фінансові й організаційні ризики за умови поспішного, непродуманого, закритого способу реформування обернуться колапсом, втратою не лише керованості, а й кадрів, погіршенням стану лісів. Але процес і надалі рухається тими самими темпами і тим самим курсом. Голова Держлісагентства Олександр Ковальчук заявив, що бере на себе політичну відповідальність за обраний агентством і міністерством шлях реформи галузі. Ярослав Краснопольський запевнив, що цю відповідальність готовий розділити і міністр АПП Олексій Павленко.
Це додає честі цим політикам. Але від того, що хтось заплатить своєю кар’єрою за невиправні помилки, втіхи мало. Знищити ліс можна за рік. Ростити ж його треба 80 років, на що йде життя трьох поколінь.