Рівненське Полісся пахне лісом. У прямому й переносному значеннях: не лише весняною глицею, — її приємний природний запах перебиває інший — щойно зрубаного дерева, яке, здається, просто-таки захлинається сльозами…
То — сировина для пилорам, яких тут — наче грибів після осіннього дощу. Легально працюють лише одиниці, інші — «махрові» підпільники: їхні власники не сплачують податків, працівники отримують гроші в конвертах… Звісно, що документів про походження деревини, яка сюди потрапляє, ніхто не вимагає.
Тому заробити з усіх сил спішать навіть учні: замість школи прямують собі до лісу, та й тягнуть звідти «кругляк» нарівні з дорослими. Здав на пилораму до сусіда колоду — отримав, не відходячи від каси, 50 гривень. Хіба підеш від такої спокуси гризти «граніт науки»? З деревом, виявляється, все значно простіше, ніж із гранітом…
В одному з районів Рівненщини — Володимирецькому — за місяць порушили проти власників незаконних пилорам 45 кримінальних справ. Втім, наші «справедливі» судді рішення винесли лише у 8 з них. І всі – наче під копірку писані: «Сплатити 300 гривень штрафу і повернути власникові обладнання, на якому він працював…» Оце така, з дозволу сказати, «державницька» позиція незалежної гілки влади! Вінець, так би мовити, роботи місцевої влади, правоохоронців та подекуди все ж небайдужої громади! Інакше, як тим, що ліс — справа темна, — таких рішень не пояснити.
Тільки де тоді сільському голові взяти кошти на освітлення вулиць і роботу дитсадків, на ремонт дороги до кладовища? Відповідь на ці запитання можуть дати лише по-справжньому небайдужі громади: де-де, а в селі кожен знає, чим хто дихає і за що живе. Втім, у людей немає альтернативи: були б легальні робочі місця — дивись, і порушників державного кордону з Білоруссю ( а ліси там хороші!) було б значно менше. Словом, незаконні пилорами вкотре оголили проблему, яка давно вже «з бородою».
Але це лише один, так би мовити, сьогоднішній, бік проблеми. А якщо казати про речі більш глобальні, приміром, збереження «зелених легень» для дітей та онуків… Ми на всіх рівнях заявляємо про 850 тис. гектарів лісів на Рівненщині та про 40% лісистості краю: втім, чи відображають ці цифри реальну картину вже сьогодні? У мене особисто вже зараз закрадаються сумніви… Що вже казати про день завтрашній, якщо «лісові справи» підуть такими темпами?
У державі дев’ять відомств та, відповідно, їхніх представництв на місцях контролюють використання та переробку лісу. І у всіх разом не вистачає снаги навести порядок? А може, ключове питання все ж у тому, що ліс — справа темна?
…Цього року жодна з новорічних ялинок не пішла «наліво» — завдяки електронним чипам. Чому б не поширити цю практику на всі українські ліси і в такий спосіб відійти нарешті від горезвісного «людського фактора»? Чи це теж комусь невигідно?