ПРОГРЕС
У Книжкової палати України імені Івана Федорова — новий етап розвитку
Микола СЕНЧЕНКО,
директор Державної наукової установи
«Книжкова палата України імені Івана Федорова»,
для «Урядового кур’єра»
Історія Книжкової палати України пов’язана зі знаковими іменами: Володимира Винниченка, який як голова Директорії Української Народної Республіки затвердив закон про її утворення в Києві 24 січня 1919 року; професора Івана Огієнка, тодішнього міністра Народньої Освіти, підпис якого — під пояснювальною запискою до законопроекту.
У цих друкованих раритетів у Книжковій палаті України з'являються електронні двійники. Фото з архіву редакції
До Києва повернулася через 67 років
Установі, призначеній «для регістрації всієї друкарської продукції на Україні, наукового її систематизування та для обміну книжками з иншими книжними інституціями...», було над чим працювати. Ось лише деякі цифри: 1917-го в Україні з’явилось 78 видавництв, а наступного року їх стало 104. Свою продукцію пропонували 280 провінційних і 130 київських друкарень. У столиці 50 видавництв випустили 1600 найменувань книжок, тут виходило 40 періодичних видань, а ще 45 — в інших регіонах України.
Уряд дбав не лише про нарощення вітчизняної друкованої продукції, а й про її збереження для наступних поколінь. Попри складне фінансове становище молодої країни, Рада Народних Міністрів знайшла можливість «асигнувати з коштів Державної Скарбниці 50.000 крб (п’ятдесят тисяч карбованців)… на початкові видатки, зв’язані з організацією Головної Книжної Палати».
Через зміни урядів, громадянську війну в Україні Головна Книжна Палата зазнавала різних організаційних експериментів. 1920 року столицею України став Харків, і тоді у грудні при Всеукраїнському державному видавництві створено Центральний бібліографічний відділ, тимчасовий статут якого 31 серпня 1921 року затвердила Колегія Наркомосу. Постановою Ради Народних Комісарів України «Про організацію Української Книжкової Палати і про забезпечення головних книгосхованок всіма виданнями республіки» від 27 червня 1922 року Центральний Бібліографічний Відділ перетворено в Українську Книжкову Палату в Харкові.
До Києва вона повернулася через 67 років. У 1989-му для Книжкової палати України побудували нове приміщення, і її співробітники перевозили туди фонди Державного архіву друку аж по 2002 рік.
Тривалий час поза опікою держави
Нині державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» — хранитель друкованої спадщини українського народу, лоцман в океані книжок і брошур, газет і журналів, листівок і плакатів, а їх майже 14 млн одиниць зберігання — переживає новий етап розвитку. Але вона тривалий час була поза опікою держави, а її унікальний фонд Державного архіву друку, єдиний і найповніший в Україні, кинутий напризволяще. Не надавали коштів на ремонт фасаду, покрівлі, приміщень. Державний архів друку після підписання Україною Кіотського протоколу залишився без систем пожежогасіння і кондиціювання повітря, через що порушується режим зберігання друкованої продукції, збільшується ризик втрати частини фонду. А в Державному архіві друку зберігаються єдиний в Україні фонд забороненої літератури (20 тис. примірників), унікальний фонд газет 1930-х років, плакати, листівки та інша друкована продукція, що чекає дослідника історії українського народу ХХ століття.
Особлива тривога в колективі Книжкової палати — через брак системи автоматичного пожежогасіння. Багато її співробітників знають про пожежу 24 травня 1964 року, коли було підпалено фонди Центральної наукової бібліотеки АН України. Вогонь знищив значну частину рідкісних книжок, манускриптів, архівних матеріалів, зокрема архіви Б. Д. Грінченка, Центральної Ради України, комплекти «Киевской старины». Пожежа тривала кілька днів. Фонди постраждали не так від вогню, як від води.
У незалежній Україні Книжкова палата взялася за наукові дослідження, які до 1991 року проводила Всесоюзна книжкова палата в Москві. З переведенням Книжкової палати України з Харкова до Києва новий колектив бібліографів, книгознавців, архівістів, редакторів, аналітиків, видавців та інших фахівців формувався нелегко. Особливо за зростання кількості видавництв і обсягів документів для опрацювання на тлі хронічного браку коштів, що значно ускладнювало роботу і гальмувало впровадження нових технологій.
У таких умовах відбувалося становлення центру національної бібліографії і підвищення рівня наукових розробок. І цілком закономірним було розпорядження Кабінету Міністрів, підписане 10 грудня 2003 року Прем’єр-міністром Віктором Януковичем, яким надано Книжковій палаті України статус державної наукової установи. Це розпорядження відновило історичну справедливість: Книжкова палата тривалий час виконувала функції наукової установи, проте фінансувалась як звичайна культурна, хоч більшість аналогічних установ у різних країнах світу мають статус наукових. З’явилася змога трохи зменшити плинність кадрів, продовжити їхню підготовку, ширше розгорнути наукові дослідження і розпочати формування творчого працездатного високопрофесійного колективу.
Але статус наукової установи не змінив ставлення до матеріально-технічного забезпечення Книжкової палати. Мізерні кошти надавали тільки на оплату праці співробітникам. Придбання комп’ютерів і програмного забезпечення, розрахунки за використану енергію, опалення здійснювали за кошти, зароблені колективом Книжкової палати України. Звернення до депутатського корпусу і попередніх урядів не дали жодного результату.
Наснага позитивних змін
Позитивні зміни настали після розмови директора Книжкової палати з Прем’єр-міністром України М. Азаровим під час відкриття книжкової виставки-ярмарку в Українському домі торік у травні й завдяки послідовній підтримці дій дирекції головою Верховної Ради В. Литвиним.
Відвідати Книжкову палату України запросили заступника міністра фінансів С. Рибака, який ознайомився з фондами Державного архіву друку і доповів про стан справ М. Азарову. І на 2012 рік було виділено кошти на модернізацію систем пожежогасіння і кондиціювання повітря, а також на проектні роботи, пов’язані з будівництвом нового книгосховища, оскільки резерви нинішнього вичерпуються.
Нині вже демонтують стару систему пожежогасіння і встановлюють нову автоматичну, розпочинається тендерна процедура із визначення організацій, які монтуватимуть систему кондиціювання повітря та проектуватимуть будівництво нового корпусу. Маємо надію, що друкована спадщина України збережеться для наступних поколінь.
Минулі роки, попри труднощі, були плідними для Книжкової палати. Створивши, завдяки співпраці з Міжнародним фондом «Відродження», локальну комп’ютерну мережу і забезпечивши доступ до власних інформаційних ресурсів, змогли перейти на нові інформаційні технології опрацювання документів. Функ?ціонує і постійно актуалізується електронний каталог «Книги за роки незалежної України». Книжки і брошури шукаємо в автоматичному режимі за багатьма параметрами (автор, назва, видавництво, рік і місце видання, Міжнародний стандартний номер книжки (ISBN) тощо).
На базі локальної комп’ютерної мережі, що налічує 77 робочих місць, створено автоматизовану систему «Видавнича діяльність України», до якої входять автоматизована система «Статистика друку» з інформацією про кількісні показники, які узагальнюють результати видавничої діяльності на всій території України та в окремих її регіонах. Із 1996 року виходить щомісячний науково-практичний журнал «Вісник Книжкової палати». Уперше в історії України впроваджено в бібліотеки українськомовну Універсальну десяткову класифікацію і Міжнародну систему стандартної нумерації книжкових видань з надання видавництвам Міжнародного стандартного номера книги (ISBN).
Книжкова палата України як державна наукова установа у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності, згідно із Законом України «Про видавничу справу» (ст. 27) забезпечує повний статистичний облік, комплектування та збереження всієї друкованої продукції, виданої у країні, проводить книгознавчі та бібліографічні дослідження; вивчає й аналізує процеси у книговидавничій справі та книгорозповсюдженні; здійснює науково об∂рунтовані висновки, надає рекомендації та пропозиції щодо тематики державного замовлення; видає бібліографічні покажчики та довідники; розробляє та обгрунтовує прогнози розвитку видавничої й бібліографічної справи.
Колектив Книжкової палати ініціював розроблення Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека — XXI», працює над проектом національно-культурної програми «Пам’ять України», яка передбачатиме переведення в електронну форму рукописних, друкованих, кіно-, фото-, фонодокументів, звукозаписів, цифрове фотографування музейних колекцій тощо, створення веб-порталу «Пам’ять України» і поступове наповнення його електронною інформацією про Україну: її історію, археологічні знахідки, архітектуру, видатні пам’ятки, замки та фортеці, документальні па?м’ятки (рукописну і друковану спадщину), мистецтво, спорт, видатних діячів тощо.
Та за роки незалежності не побудовано жодного приміщення для вітчизняних бібліотек, музеїв, архівів. Маємо надію, що будівництво нового книгосховища Книжкової палати України покладе початок зведенню й інших об’єктів культурної сфери, а також ремонту та реставрації тих, що існують.