ІНІЦІАТИВА
А тепер ми й самі з… вусами
Нові клопоти в луганських господинь: під час піка заготівлі ягід полуницю можна було купити по 10 гривень за кілограм. Як тут не зварити варення? Щоправда, цього літа спокусливі ціни трималися лише кілька днів. Але місцеві аграрії обіцяють за певних умов не просто повторити, а розвинути успіх. Що ж це за умови?
Елітні сорти дають хороший урожай. Фото надані прес-службою Новоайдарської райдержадміністрації
Під «феном» суховіїв
Земля полуничних полів Новоайдарського товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська ініціативна група» в поліетиленовій упаковці — під час зростання ягідка не повинна забруднитися, та й бур’янам мульчування не дає можливостей поширення. Технологія не звична для тутешніх місць, та й сама справа — вирощування ягід — призабута.
— Рік тому ми з товаришами промоніторили ринок і зрозуміли, що в Україні гостра нестача ягід. Споживання полуниці — всього 15% від необхідного, та ще половина з того, що є в наявності, імпортована, — розповідає співзасновник підприємства Станіслав Карпенко.
Полуничне поле в перший сезон дало врожай десь близько 60% потенціалу. Смачно плодоносять акуратно впаковані грядки тут усього три-чотири тижні, весь інший час протягом року довелося вести підживлення рослин, прокладати обладнання для краплинного зрошення, аналізувати склад грунту. У сумчан вибрали чотири сорти для себе, неремонтантних. Чому?
— У нас умови «фена» — суховії. Спека, вітер, сонце. І тієї води, що ми даємо під корінь, часто не вистачає — вітер її висушує, вона просто не встигає дійти до листя. Спека блокує розвиток плоду. У підсумку ми отримуємо з ремонтантних сортів урожай як зі звичайних. Витрати великі, а віддача практично ніяка. Звичайний сорт дає навіть більший урожай, — пояснює головний агроном Віктор Царевський.
Інвестори новоайдарського поля не кажуть, скільки коштів знадобилося, щоб перетворити на чистий ягідник 2 гектари колишніх порожніх земель. Гроші — українські. А технології — запозичені. І навіть спосіб збирання — не те, що було колись у радгоспах та колгоспах, коли до міста добиралася ягода, що вже пустила сік. Один місцевий умілець, побувавши на заробітках у Голландії, запам’ятав пристрій тамтешніх візків для збору врожаю. І такі ж змайстрував для новоайдарців. Знай наших!
— На майбутній рік плануємо збільшити поле вдвічі, — зізнається співзасновник ягідного підприємства Станіслав Карпенко. — Але це залежить від того, чи вистачить коштів.
Інвестори знають про державну програму відшкодування витрат на ягідники. Однак, за їхніми словами, кількість паперів, які треба зібрати, щоб довести своє право на отримання грошей, така величезна, що нині не під силу навіть їм, бізнесменам.
Голова облдержадміністрації Володимир Пристюк особисто переконався в тому, що врожаї вже сьогодні щедрі.
Заспокойте інвестора!
То що потрібно перш за все полуничному полю? На думку директора Луганської філії НДІ експертизи сортів рослин Григорія Кравченка, близькість водойми, лінії електроенергії та дороги із твердим покриттям. Якщо поле буде в глушині — логістика вийде дорогою, та й перевіз навіть у морозильних камерах може зіпсувати врожай — культура ніжна.
— Але найскладніше питання для того, хто зважився вкласти гроші в ягідник, усе ж таки проблеми із землею, — каже Григорій Кравченко.
За його словами, у нашій зоні більше лужні грунти, а для полуниці потрібні кислі. Тож ті, хто вирішив створювати ягідники промислового масштабу, привозять добрива, закисляють грунти. Для цього треба викласти чимало грошей. Та головним залишається право на землю.
— Уся земля в нас розпайована. Люди вже здали свої наділи у фермерські господарства або великі сільгосппідприємства. А тепер триває реформування, очікується, що землю можна буде продавати. Кожен, хто має державний акт на землю, має право продати свій наділ будь-кому, — розмірковує фахівець. — І це стримує інвестора. Він хоче знати, що на орендованій землі можна буде працювати десятки років, адже вкладено великі інвестиції.
Втім, сьогодні число охочих облаштувати ягідники промислового масштабу на Луганщині зростає і вже перевалило за півтора десятка. З’являються потужні господарства: в Станично-Луганському районі в оренду для організації ягідника промислового масштабу 49 гектарів землі передано польському інвестору. Сьогодні тут уже висаджено ягоди привезених сортів на 6 гектарах, і до осені додасться ще майже стільки само. Технології вирощування новітні.
І вже постає інша проблема — для «полуничників» потрібен постійний ринок збуту. Потенційний покупець (дослідження ринку показали, що ягоди бажали б придбати й росіяни, і араби) вимагає «обсягів» від 10 тисяч тонн. Маленьке виробництво (урожай з 1—2 гектарів) у такому сенсі не рентабельне. Тому треба створювати виробничі групи, аби забезпечити максимальне зближення тих, хто займається полуничним бізнесом. Саме у такій справі представники обласної влади можуть допомогти аграріям, і вже розпочали цю роботу.