Головна мета довготермінової реформи Міністерства освіти і науки, яка розпочалася 2018 року, — створити школу, яка даватиме учням не тільки набір знань у різних галузях, а й уміння застосовувати їх у житті. Саме тому серед основних складових програми Нової української школи — новий зміст освіти, що ґрунтується на осмисленому навчанні, створення сучасного освітнього середовища, формування мережі опорних шкіл. Чи готові до цього на Луганщині педагоги і батьки школярів?
Чіткий план на майбутнє
За два роки на базі кремінської школи №4 заплановано створити опорний навчальний заклад. «У лютому святкуємо день народження рідного навчального закладу. Ошатна і простора будівля нової школи створює всі умови для різноманітної діяльності учнів», — розповідає його директор Леонід Новицький про сьогодення та перспективи закладу.
За його словами, школа — експериментальний навчальний заклад регіонального типу, предмет дослідження якого — формування та розвиток здоров’я вихованців засобами оздоровчих технологій.
Тож гордість закладу — передовсім умови для фізичного розвитку учнів: уроки фізкультури, заняття в різноманітних спортивних секціях. Для цього тут є всі умови: просторий спортивний зал, футбольне поле зі штучним покриттям, спортивні майданчики. З 2018 року в школі функціонує тренажерний зал із сучасним обладнанням. Не дивно, що тут працюють учителями фізичної культури чи професійними тренерами 25 спортсменів, які закінчили цю школу.
Директор підкреслює, що саме у співпраці та завдяки підтримці батьківської громади в школі зроблено чимало для модернізації матеріально-технічної бази. Логічно, що після закінчення реконструкції ця школа стане в Кремінському районі ще одним опорним профільним закладом.
Але так не всюди на Луганщині. Одні розуміють, що єдиний правильний шлях — це створення опорного закладу і новітнього освітнього середовища. Інші не хочуть цього бачити, повторюють, як мантру, тезу, що «не буде школи — не буде села».
«Нещодавно був в одному з районів і зустрічався з директорами шкіл, — розповідає директор обласного департаменту освіти Юрій Стецюк. —Доводиться пояснювати і керівникам навчальних закладів, і батькам, що єдиний правильний вихід для вдосконалення освіти в країні — це створення опорних закладів і високопрофесійного освітнього середовища. На мій погляд, оскільки в нас є заклади, де мало дітей, бракує вчителів, недостатня підготовка (і це бачимо за підсумками ЗНО), то опорна школа потрібна. Як керівник освіти області вважаю, що в кожному районі, в кожній об’єднаній громаді має бути опорна школа, щоб можна було й зручно підвозити учнів, і щоб вони там навчалися з радістю. Це має бути дитячим середовищем».
Держава дбає про розширення мережі опорних шкіл: тільки торік для Луганської області було спрямовано субвенцію понад 6,2 мільйона гривень на оснащення таких закладів освіти засобами навчання. Зокрема обладнанням для кабінетів фізики, хімії, біології, географії, математики, мультимедійними засобами. Ці кошти використано майже стовідсотково.
За словами Юрія Стецюка, Гірська школа-гімназія, розташована майже у прифронтовій зоні — за кілька кілометрів від лінії розмежування, за короткий строк навіть зовні перетворилася на сучасний заклад.
«Формування мережі опорних шкіл у нашій області відбулося з випередженням процесів, пов’язаних із добровільним об’єднанням у територіальні громади, але ми враховували створення їх у перспективі, — підкреслив Юрій Стецюк. — У нас 14 опорних шкіл. Ухвалено рішення сесій про створення ще двох опорних закладів загальної середньої освіти в Марківському районі та Чмирівській ОТГ. Однак органам виконавчої влади ще потрібно забезпечити їх державну реєстрацію».
За планом обласного департаменту освіти, на Луганщині має бути 25 опорних шкіл.
Педагоги вчаться разом з дітьми
Першими нову українську школу як експеримент запровадили торік чотири заклади освіти Луганщини. Понад дві сотні колишніх першачків уже навчаються у другому класі. За словами Юрія Стецюка, увесь цей час Луганський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти веде науковий супровід експериментальної діяльності.
«Як показують моніторингові та соціальні дослідження, у дітей насамперед розвивається емоційний інтелект. Вони здобули навички ефективного конструктивного спілкування і співпраці в команді, стали відкритішими, можуть сформулювати і обстояти власну позицію, презентувати свою індивідуальність, не бояться сказати «ні», бо в них зник страх помилитися. Учні навчаються із задоволенням та захопленням, освітнє середовище стало різноманітним і зручним», — коментує перші підсумки цієї роботи директор обласного департаменту освіти.
За його словами, жоден із батьків не висловив дорікань щодо навчання дітей за новою програмою. Навпаки, вони зазначають, що тепер не потрібно спонукати дітей іти до школи, бо школярі поспішають на уроки з великим бажанням.
«У стосунках із батьками ми активно застосовуємо принципи педагогіки партнерства. Серед них багато молодих, отже й ті, й інші правильно сприймають зміни, із цікавістю та відповідальністю співпрацюють з учителями», — підкреслює Юрій Стецюк.
А щодо вчителів пілотних класів, то вони насамперед відзначають академічну свободу у виборі форм і методів навчання, яка відкрилася для них вимогами реформи, використання сучасних методик викладання. Інтегрований курс «Я досліджую світ», на їхню думку, робить навчання в школі більш ефективним, постійно підтримує ентузіазм дітей у пізнанні невідомого, а нове обладнання дає змогу проводити уроки цікавіше і продуктивніше.
Відзначаючи позитивні практики реформування освіти в нашій області, Юрій Стецюк називає і недоліки проекту: «Насамперед це несвоєчасна доставка видавництвами навчальних посібників для учнів пілотних класів і невідповідність кількості учнів площі класної кімнати».
На думку вчителів, максимальна кількість учнів не може перевищувати 20—25 осіб, а в області в класах буває значно більше. Деякі вчителі скаржаться, що перевантажені виготовленням дидактичного матеріалу під час підготовки до інтегрованих уроків.
«Існує також застаріла звичка вчителів користуватися готовим матеріалом, а не готувати його, — каже Юрій Стецюк. — На сьогодні ми все зробили, щоб діти займалися за новою програмою. Але йти новим шляхом завжди складно. Час покаже, над чим нам слід попрацювати».
Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»