Попри значні економічні та політичні негаразди, що супроводжують наше сьогодення, Україні вдається залишатися великою космічною державою. Проте й проблем у галузі накопичилося чимало. Однак голова Державного космічного агентства України Любомир САБАДОШ знає, як їх подолати, і ділиться цим із «УК».
УК: Пане Любомире, у світі є десять держав, які називають космічними. Україну, яка після розпаду СРСР успадкувала майже третину його ракетно-космічного потенціалу, традиційно вважають однією з них. Утім, нашу космічну галузь дедалі частіше згадують у контексті проблем. Чим ви аргументуєте, що Україна все-таки космічна держава?
— Історія галузі доводить, що Україна — космічна держава, що входить у десятку країн світу, які мають технології виробництва ракет і компонентів. За роки незалежності з чотирьох закордонних космодромів здійснено більш ніж 140 запусків ракет-носіїв української розробки та виробництва, виведено на навколоземні орбіти понад 300 різноманітних супутників на замовлення 25 країн світу.
На навколоземні орбіти виведено 29 космічних апаратів, розроблених та виготовлених в Україні. Наша космічна продукція відома всьому світу — ракети-носії «Зеніт», «Циклон», «Дніпро», космічні апарати «Січ», система керування ракетоносія «Союз», апаратура стикування «Курс», прилади та системи керування для космічних комплексів. У співпраці з компанією Orbital ми виготовляємо першу ступінь ракети-носія Antares. Тому Україна — космічна держава, вона має унікальний потенціал, який дає змогу конкурувати на світовому ринку!
Натомість і проблеми є. Ми призупинили співпрацю з Російською Федерацією, відчуваємо брак комплектації, матеріалів, фінансування. Але розуміємо, що все це можемо купити в інших країнах світу за умови, що їх спрямують на створення ракетоносіїв, супутників для мирного дослідження космосу. Попри проблеми, в грудні 2015 року наші працівники КБ «Південне» забезпечили запуск ракетоносія «Зеніт», що вивів на орбіту супутник, який виготовили фахівці дніпропетровського Південного машинобудівного заводу. Щоб правильно зафіксувати себе на ринку космічних держав, космічних послуг, потрібна чітка програма, яка має врахувати позицію України у світі. Як керівник Державного космічного агентства я поставив стратегічну мету — реформувати галузь під нову програму. Торік ми зібрали всіх фахівців і вирішили сформувати нову космічну програму України, яка почне діяти з 2018 року.
УК: Космічна галузь пріоритетна у розвитку держави?
— Вона має бути такою! Додана вартість, створена в космічній галузі, становить мінімум один до восьми. Тобто на вкладений один долар держава одержує мінімум вісім доларів прибутку. Так, у космічні проекти вкладаємо багато людської праці, знань, часу, енергетики.
Натомість в неї треба вкладати кошти, і це має бути системно. Держава для цього має всі інструменти, щоб реалізувати систему, забезпечивши фінансування і просування нашої продукції на території інших держав. На виконання цільової науково-технічної програми Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» було передбачено 230 мільйонів гривень (майже 10 мільйонів доларів).
Але й досі на космічну програму в цьому році ми не отримали жодної копійки з державного бюджету! Хоча кошти є, вони на казначейському рахунку. Нам заважає дуже складна процедура погодження фінансування в Мінекономіки та Мінфіні, а після зміни уряду всі погодження доводиться проходити по новому колу.
УК: Для прикладу, який бюджет в американської NASA?
— У нас загальний бюджет космічної галузі вимірюється мільйонами доларів, натомість NASA — мільярдами. І навіть за таких умов Україна чимало робить і конкурує. Так, самостійно одній державі важко фінансувати космічну програму, це дорого. В Європейському Союзі створили таку систему: є спільний бюджет, у який всі країни складають гроші, а потім Європейське космічне агентство розподіляє їх на проекти, які затверджує і фінансує. Скажімо, Польща, яка не має своєї космічної промисловості, фінансує в європейську систему щороку 40 мільйонів євро, Литва — 10 мільйонів євро. Вони хочуть бути космічними державами і роблять свій перспективний внесок. Україна — космічна держава — взагалі не фінансує космічну програму. Чому?
Ми маємо величезний потенціал, який не використовуємо. Якщо оцінювати незавершений ракетоносій «Зеніт» за залишковою вартістю металобрухту, це менше мільйона доларів. А вартість готового ракетоносія 35 мільйонів доларів!
Наприклад, Об’єднані Арабські Емірати мають космічну програму, будують супутники, але не мають на чому їх виводити, тож звертаються до нас. Ми можемо їм зробити ракетоносій не раніше ніж за півтора року від замовлення до фактичного випуску із заводу. Але ж супутник уже є, і вони починають шукати далі, де і на чому його запустити. А можна ж передбачити в державному бюджеті фінансування космічної програми, щоб ми мали на складі хоча б два ракетоносії, які фактично можуть стартувати.
«Зеніт» не псується, як цукор чи гречка, він може зберігатися 5 років. Звісно, є питання, звідки йому стартувати, якщо «Байконур» контролює Російська Федерація. Але ж у 2015 році ми запустили «Зеніт»! Так, ризик є. Проте ми мусимо зважити, що краще — дати 200 мільйонів доларів на те, щоб доробити шість незавершених ракет, повернути ці гроші і заробити набагато більше, або не дати і залишити металолом, зрештою втратити все.
УК: Безумовно, вашу галузь треба реформувати. А як ви бачите її фінансування, з яких джерел?
— Галузь однозначно потрібно реформувати. Без зміни структури управління власністю неможливо повноцінно реалізувати космічну програму. Потужності галузевих підприємств (їх у підпорядкуванні ДКАУ 26. — Ред.) настільки перевищують потребу, що нераціонально утримувати все державним коштом.
Можна залучити інвестора, але йому потрібні гарантії. Поки що таких гарантій, крім чесного слова директора, немає, оскільки ці підприємства не підлягають приватизації. Моя думка така: треба залишити у державній власності чотири основних державних підприємства: Південний машинобудівний завод, конструкторське бюро «Південне», Павлоградський хімічний завод і державне підприємство «Об’єднання «Комунар» у Харкові. Саме ці підприємства забезпечують Україні статус космічної держави і виготовляють чотири основних компоненти, які разом формують повний цикл виготовлення ракетоносія космічного призначення.
Ми пропонуємо корпоратизацію підприємств, які мають у перспективі можливість залучити інвестора не через продаж майна, а частини акціонерного капіталу. Це сприятиме одержанню замовлень та інвестицій і уможливить збереження технологічного й виробничого капіталу.
Нам слід діяти як господарники з державним баченням. Якщо хтось вважає, що наша перспектива — це продаж технологій, відповім: це по суті зрада державних інтересів. Нам не варто продавати технології як папір. А якщо і продавати, то збувати технології з виробництвом, даючи людям роботу, як це робить «Мотор Січ».
Технології змінюватимуться, і у нас є перспектива, якщо ми будемо системно та цілеспрямовано підходити до фінансування, планування, звільняти всіх «незамінних стовпів космічної галузі» і давати дорогу молодим науковцям і фахівцям. Доведу це на своєму прикладі: я прийшов керівником на підприємство (ДНВП «Об’єднання «Комунар». — Ред.), яке було майже в нулі і готове до розподілу. Моє завдання полягало у тому, щоб усе зберегти і забезпечити виготовлення системи керування ракетоносія «Союз» в інтересах іншої держави, який забезпечував політ пілотованих міжнародних космічних експедицій із космонавтами на борту. Я його виконав. Завод — прибутковий. У нього не вкладають жодної копійки державних коштів і не фінансують за жодною космічною програмою.
УК: Як Україні конкурувати на світовому ринку космічних послуг? У чому наші унікальні переваги?
— Коли ще був директором Об’єднання «Комунар», переконав голову космічного агентства, що нам треба шукати можливість об’єднати сусідні країни Європи, які хочуть бути космічними державами: Польщу, Румунію, Угорщину, Болгарію. У них значно більший фінансовий капітал, але їм бракує досвіду. Ми маємо практичний досвід і базу — все, щоб продавати іншим державам не технології, а знання.
Бачення наступне: вони показують нам шлях Європейського космічного агентства, а ми пробуємо разом долучити наш виробничий і науковий потенціал до реалізації тих проектів, які можуть бути цікаві.
Але інші держави не будуть вкладати кошти своїх платників податків у нашу стратегічну галузь, якщо наша країна не захоче нічого вкладати. Це не обов’язок Польщі чи США зробити так, щоб Україна й надалі була космічною державою.
Наступна тема, завдяки якій Україна взагалі може стати лідером напряму, до того ж результат не забариться, — це потенціал партнерства в сфері технологій щодо боротьби з так званим космічним сміттям. Нині це світова проблема. Нижній космос переповнено відходами космічної діяльності.
УК: Уже минуло майже 20 років відтоді, як здійснив політ перший (і поки що останній) український астронавт Леонід Каденюк. Співвітчизники ще колись відвідають космос?
— Я впевнений у цьому. У нас є група фахівців зі світовими іменами, які вміють передати знання і формувати вектори розвитку. Українські юні винахідники Mars Hopper хочуть будь-що довести свою розробку до кінця. Їм уже пропонували гроші, але вони хочуть працювати в Україні і для України. Ми намагаємося отримати власний незалежний доступ до космічного простору. Є технології повітряного старту. Це питання актуальне, бо вага супутника зменшилася. Поки що не можна забезпечити політ людини з повітряного старту. Але ми прийдемо і до цього, маючи виробництво «літаючого космодрому» — літака сімейства Ан «Руслан».
Марія РОСТОЦЬКА
для «Урядового кур’єра»
ДОВІДКА «УК»
Любомир САБАДОШ. Народився в місті Коломия Івано-Франківської області. Закінчив Харківський національний аерокосмічний університет і Львівську комерційну академію. Кандидат технічних наук. На початку своєї кар’єри керував приватним бізнесом, працював на державних підприємствах та в органах влади. З 2006 року очолював Державне науково-виробниче підприємство «Об’єднання «Комунар». Під його керівництвом системами управління харківського виробництва обладнано та успішно запущено понад 100 ракет-носіїв («Союз», «Протон», «Зеніт»), які крім вантажів та спеціальних апаратів вивели в космос близько 80 космонавтів.
Його відзначено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, а 26 серпня 2015 року призначили головою Державного космічного агентства України. Одружений, батько трьох дітей.