Підтримуючи соціальні ініціативи Президента України, Полтавщина серед 12 інших регіонів бере участь у пілотному проекті зі створення відділень денного перебування дітей-інвалідів. Це робиться для того, щоб ці діти проходили реабілітацію за всіма напрямами, не були ізольовані та мали змогу більше спілкуватися, а їхні батьки — працювати і навчатися. Перше таке відділення в області буде створене фактично коштом місцевих бюджетів уже за місяць у Кременчуці. Про це та інше, що стосується дітей-інвалідів, розмовляємо з директором департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації Людмилою КОРНІЄНКО.
І за вікном є світло
— Людмило Василівно, у Полтавській області на обліку перебуває 4455 дітей-інвалідів віком до 18 років. Президентськими ініціативами із 28 липня їм збільшено соціальні виплати. На скільки саме?
— Підвищено розмір надбавки з догляду за дітьми-інвалідами з найтяжчим ступенем функціональних обмежень (підгрупи А) віком до 6 років на 486 гривень, від шести років і старшими — на 605 гривень. Крім того, з липня збільшено розміри допомоги на дітей-інвалідів, які перебувають під опікою та піклуванням. Її розмір підвищився на суму від 894 до 1230 грн. За липень і серпень вказані сім’ї ці кошти вже отримали, а з вересня виплати у підвищених розмірах проводитимуть щомісяця.
— А чи є в області фінансовий ресурс для цих виплат?
— Їх здійснюють з державного бюджету. Цього року держава спрямує на соціальні виплати 1205 мільйонів гривень. Тільки за 8 місяців на це використано 720 мільйонів. Тож можна не сумніватися, що всі виплати буде здійснено вчасно і в повному обсязі.
— Законодавством чітко не встановлено терміни виплат соціальних допомог.
— Я вас зрозуміла. Ні, ми не розтягуємо строки виплати, 75% отримувачів забирають адресовані їм соціальні кошти у відділеннях банку до 13 числа, а ті, хто користується послугами Укрпошти, — до 15 числа щомісяця.
— Ще кілька років тому в області було два реабілітаційних центри для дітей-інвалідів, а зараз їх п’ять.
— Вони фінансуються з державного і частково з обласного та місцевих бюджетів. Цього року повний реабілітаційний курс у них пройшли 605 дітей-інвалідів із 15 районів. А в перспективі плануємо відкрити ще й обласний реабілітаційний центр. Він буде у Кременчуці, база для нього є, залишилося вирішити питання гуртожитку та їдальні для харчування мам із дітьми, які проходитимуть курс реабілітації. Одночасно там жити можуть 20 сімей.
Дуже важливо, щоб соціальну реабілітацію мами з дітьми проходили разом. Здобуті у стінах центру знання знадобляться їм і вдома.
— Які саме види допомоги надаватимуть в обласному реабілітаційному центрі?
— Медичну, реабілітаційну, психологічну. Крім того, дітей навчатимуть самообслуговування, їм допомагатимуть адаптуватися в суспільстві, бо чимало їх живуть ніби у замкненому просторі. Тільки торік в області на здійснення комплексу заходів із соціальної реабілітації дітей-інвалідів скеровано більш як 3 мільйони гривень. Ця обласна програма діятиме й надалі.
У здоровому тілі здоровий і дух
— Будівництво обласного реабілітаційного центру якось пов’язано з кількістю дітей-інвалідів?
— Ні, за останні п’ять років їх в області не побільшало.
— А чи є плани щодо створення відділень денного перебування на базі двох дитячих будинків-інтернатів, які працюють в області?
— Таку пропозицію відпрацьовують на базі Зіньківського будинку-інтернату, який має багатий досвід реабілітації, для ефективнішого використання тамтешнього кадрового і технічного потенціалу. Там зможуть проходити реабілітацію і тимчасово проживати діти з інших районів.
— То коли ж почне працювати відділення денного перебування дітей-інвалідів у Кременчуці?
— Не пізніш як 1 жовтня.
— В області таких дітей почали залучати і до занять спортом.
— Так, у цьому році прийнято обласну програму з розвитку спорту в шкільних закладах, і наш департамент запропонував обласній держадміністрації і раді залучити до неї й дітей-інвалідів. Депутати нас підтримали, надали з обласного бюджету 100 тисяч гривень на створення спортмайданчика на базі Новосанжарського дитячого будинку-інтернату, де ці діти займатимуться спортом. Там тривають ремонтні роботи, а ми тим часом ведемо перемовини із Фондом соцзахисту інвалідів, щоб під цю програму виділили ще й відповідне спортивне обладнання.
— А будівництво майданчиків для навчання інвалідів користуватися візками — також виключно полтавська ініціатива?
— Так, ці майданчики виготовляє наш протезний завод, і їх уже доставлено у 6 районів області.
— А як дитині-інваліду, яка живе, скажімо, на 5 поверсі багатоквартирного будинку, де немає ліфта, спуститися на перший поверх, щоб скористатися таким майданчиком або соціальним таксі? Чи обладнано будинки в Полтаві пандусами, підйомниками?
— Частково. Щоб забезпечити доступність інвалідів до вуличної інфраструктури, треба, аби цього захотіли представники всього соціуму: закладів культури, торгівлі, поштових відділень, транспортних, житлово-комунальних організацій, інфраструктури. Поки що, на жаль, вони цим по-справжньому не переймаються.
Проте в усіх 25 районах області працюють автомобілі «Газель», обладнані підйомниками, а в Полтавському міському реабілітаційному центрі є ще й сходовий підйомник. Активно працює комітет доступності при облдержадміністрації, повністю в області вирішене питання доступності в органах соціального захисту, центрах реабілітації, територіальних та центрах зайнятості, органах Пенсійного фонду. На 70% вирішене питання доступності у закладах освіти.
Проблему краще видно збоку
— Чи контактуєте із громадськими організаціями? Їхню роль у вирішенні цих питань також не можна недооцінювати.
— У нас із ними налагоджено тісний контакт, і саме вони підказують нам, що треба робити для покращення життя інвалідів. Приміром, за їхньою рекомендацією в усіх районах та містах області створено пункти прокату засобів реабілітації, які закуплено за кошти місцевих бюджетів, маємо в активі більш як 3 тисячі одиниць на сьогодні, 32 міні-територіальні центри в селах.
— Нині держава гарантує забезпечення всіх інвалідів відповідними засобами реабілітації, візками. А чи гарантують підприємства-виробники, що ці візки будуть зручними і простими в користуванні?
— За минулий рік у нас не було жодного випадку, коли візок повернули через те, що він не відповідає запитам інваліда.
— А як довго чекати виготовлення інвалідних візків?
— Нещодавно ми вручили візок хлопчикові в Гадяцькому районі, який став на облік 29 травня цього року. Тобто він чекав менше, ніж три місяці. Крім того, у нас є пункти прокату візків при територіальних центрах.
— Інвалід може ним скористатися безкоштовно?
— У нас в області так, бо місцева влада виділила на забезпечення потреб інвалідів кошти з місцевих бюджетів. А чинним законодавством, на жаль, безкоштовна форма передачі візків інвалідам у користування не передбачена. Безплатно у нас може скористатися тільки інвалід, який має статус одинокого. Вважаю це недоліком у законодавстві.
— Чи використовують на Полтавщині такі засоби реабілітації дітей-інвалідів, як «шведська стінка», крокоходи?
— Так, мені приємно повідомити, що в цьому році наша область отримала 68 «шведських стінок». Вони дуже потрібні, особливо дітям із захворюваннями опорно-рухового апарату. Крім того, ці засоби компактні, займають мало місця в кімнаті, зручні та мобільні.
Крокоходи — це новий засіб реабілітації. Поки що тільки одна мама попросила його в нас для своєї дитини. Вирішуємо це питання.
— Принагідно скажіть, чи вирішене в області питання праце?влаштування дітей-інвалідів. Особливо тих, які здобули професійно-технічну освіту.
— Скажу про нашу систему. Ми ще чотири роки тому створили в територіальних центрах за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів спеціалізовані робочі місця взуттєвиків. І тільки на вказані робочі місця за рік працевлаштували 33 особи. Загалом із 6 тисяч людей, які працюють в обласній системі соціального захисту, інвалідів 8%. Якщо в нас є вакансія, і на цій посаді може працювати інвалід, ми обов’язково віддаємо йому перевагу. Інваліди в нас працюють взуттєвиками, швачками, перукарями, диспетчерами соціальних таксі, виконують дрібні ремонти теле-та радіоапаратури. Соціальна сфера якраз і є ідеальним майданчиком для розв’язання цієї проблеми.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Людмила КОРНІЄНКО. Народилася 1960 року в селищі Мар’євка Північноказахстанської області (Казахстан). Закінчила Харківський юридичний інститут, за фахом правознавець. Із 1979 року живе в Полтаві. Працювала заступником голови райвиконкому — начальником управління соціального захисту населення Октябрського району міста Полтави. З жовтня 2006 року — начальник облуправління — директор департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації. Заслужений працівник соціальної сфери України.