Донедавна організаційно і фінансово лісові коледжі (раніше — лісові технікуми) були невід’ємною частиною державної системи лісового господарства. Можна навіть сказати — її базисом, оскільки саме спеціалізована професійна освіта визначає успіхи і розвиток будь-якої галузі.
А майбутніх лісівників неможливо вивчити у тиші класів і лабораторій. З часу створення в липні 1945 року галузевого навчального закладу в райцентрі Сторожинець, що на вкритій лісами Буковині, його студенти удосконалювали знання і набували професійних навичок безпосередньо на лісосіках, клонових плантаціях, у заготівельних, деревопереробних цехах. Адже їхнє навчання — це передовсім праця, ази і секрети якої вони мають перейняти у досвідчених фахівців.
— Тісний контакт з виробничими підприємствами — ключове у підготовці фахівців, що працюватимуть у лісі, — каже директор Сторожинецького коледжу Богдан Савчук, який свого часу був майстром лісу, головним лісничім. — Керівники держлісгоспів, прості робітники вважали своїм професійним обов’язком прийняти наших студентів на навчально-виробничу практику, поділитися з ними знаннями і досвідом.
Студенти створювали лісові культури, збирали насіння, лікарські трави, виготовляли і доглядали годівниці для диких тварин. Навіть проводили рубки догляду (від того мали перші зарплати) і заготовляли дрова для потреб коледжу.
Галузь допомагала своїм вищим навчальним закладам першого рівня акредитації і після того, як 2005 року у високих урядових кабінетах раптом вирішили, що лісові коледжі мають підпорядковуватися Міносвіти, а не галузевому органу виконавчої влади — Держкомлісу, як це було здавна. Спеціальний навчально-методичний центр і далі координував діяльність освітянських закладів, забезпечуючи цілісність і високий рівень їхньої роботи: розробляв освітньо-професійні програми з урахуванням галузевих змін і новацій, всіх тонкощів викладання предметів для майбутніх лісівників.
Але в 2011 році з подачі галузевого керівництва самі ж лісівники власноруч з коренем вирвали коледжі із системи лісового господарства. Можливо, щоб менше було сторонніх очей у лісових угіддях, де почасти коїлися події, далекі від державницьких та галузевих інтересів?..
Відтоді і почалися біди. Для галузі, до речі, також: вона нині, як ніколи, потерпає від засилля непрофесіоналів. Чиновникам Міносвіти, керівникам освітянських департаментів облдержадміністрацій своїх проблем вистачає, аби ще й вникати у тонкощі навчального процесу лісових навчальних закладів.
Директори буковинських держлісгоспів і раді підтримати Сторожинецький лісовий коледж, для багатьох із них рідний. Але офіційну систему співпраці зруйновано. Щоправда, коледж має розкішний дендропарк. Проте на пам’ятці садово-паркового мистецтва можна вивчати хіба що ботаніку, але в жодному разі не лісове господарство…
Поки спеціалізовані лісові колежі країни балансують на межі закриття чи переходу в систему професійно-технічної освіти, 212 університетів і академій хутко взялися за нову і перспективну справу — готувати фахівців лісового господарства. Хоча більшість із них не має для цього ані матеріальної бази, ані викладачів.
От і в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича при кафедрі ботаніки відкрили нову спеціальність — лісове та садово-паркове господарство. Майбутніх лісівників навчають біологи, географи, екологи, яким складно забезпечити студентам хоча б екскурсійне ознайомлення з галузевим виробництвом.
КОМПЕТЕНТНО
.jpg)
Роман ЧЕРЕВАТИЙ,
перший заступник начальника Чернівецького облуправління
лісового та мисливського господарства:
— Галузі вкрай важливе належне функціонування профільних коледжів саме, наголошую, у системі Державного агентства лісових ресурсів. Це дасть змогу тісно співпрацювати освітянам і виробничникам щодо підготовки молодших спеціалістів і матеріально-технічної підтримки освітніх закладів державними лісогосподарськими підприємствами. Саме територія держлісфонду є великою «зеленою лабораторією», де майбутні фахівці лісового господарства застосовують теоретичні знання, формують досвід для майбутньої роботи.