Серед сіл, які беруть участь у IV Всеукраїнському конкурсі «Неймовірні села України 2019», є й Cкотареве, що у Шполянському районі на Черкащині. У п’ятірці найкращих воно пройшло у фінальний етап змагання. А що старовинне село, відоме із ХVІ століття, не тільки мальовниче та самобутнє, а й справді неймовірне, журналісти недавно переконалися. Нині воно готується до захисту свого бізнес-проєкту, який відбудеться у вересні.
Працьовиті, талановиті, веселі й майстровиті люди, які тут живуть, довели, що хочуть зробити своє село найкращим, дбають про його соціально-економічний розвиток та облаштування території. Як розповіли Шполянський міський голова Сергій Кравченко, який народився у Скотаревому, і сільський староста Андрій Запісецький, після приєднання до міської ОТГ село стало на очах змінюватися. Члени громади активно вкладають сили й кошти в розбудову інфраструктури.
Та й жити тут стало набагато веселіше, як кажуть молоді, перспективніше. Дедалі частіше згадують колишніх героїв праці. Багато хто з молодих хоче рівнятися на майстрів високих урожаїв, якими ще у 1950-ті роки славився цей край: Сидора Бердака, Михайла Гончара, Івана Дашка, Харитона Семчака, Данила Ткаченка. Розкажуть вам і про 17-річного орденоносця тракториста Михайла Носача, заслуженого механізатора Григорія Запісецького. У період з 1950-го по 1972 рік 12 скотарівців було нагороджено орденом Трудового червоного прапора, 56 жителів села удостоєно однієї й двох медалей «За трудову доблесть» і «За трудову відзнаку». У 1970-х колгоспу присвоєно звання «Господарство високої культури землеробства».
Вітри змін, що пронеслися над Україною, перегорнули й сторінки непростої, часом трагічної історії села, в яких був і розквіт, і занепад. Але селяни не втратили козацького духу та оптимізму. Вони чітко бачать шляхи розвитку Скотаревого. Його гордістю став садибний парк на схилах озер, які каскадом спускаються долиною. Композиція алей та зорових осей дає змогу з великою ймовірністю припустити, що на місці, де нині розоране поле, колись був величний палац.
Ініціативи членам громади не позичати. Ось сільське кафе, а поблизу, біля ставу, зауважують селяни, можна спорудити кемпінг. Неподалік тут потенційні зелені садиби — чим не основа розвитку сільського туризму?
Участь у проєкті ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» допоміг селу провести капітальний ремонт фельдшерсько-акушерського пункту, що дало змогу селянам отримувати якісніші медичні послуги в комфортних умовах. За сприяння активістів відбудовували церкву, нині закладено фундамент майбутнього храму. Завдяки громадській організації «Фішер» розчищено, впорядковано та зариблено ставки. За рахунок місцевих підприємців встановлено огорожу навколо кладовища. Оплату харчування учнів 1—4 класів проводять за рахунок місцевого сільськогосподарського підприємства.
У селі побудовано нові сучасні тротуарні доріжки, освітлено вулиці, відремонтовано дороги, облаштовано зупинки громадського транспорту. На постійній основі працюють робітники комунального підприємства, яких забезпечено всім необхідним обладнанням (бензокоси, висоторізи, бензопили). Для надання якісних адміністративних послуг у старостаті створено відокремлене робоче місце ЦНАП, тепер люди можуть отримувати повний перелік послуг, не виїжджаючи за межі села. Між се-лом та адміністративним центром громади міста Шпола запроваджено сполучення громадського транспорту, автобус курсує двічі на день (вранці та ввечері). Староста сумлінно ставиться до виконання обов’язків, публічно звітує про роботу перед жителями села.
Замислилися жителі й про якісне дозвілля і відпочинок: люди хочуть відпочивати на природі родинами, рибалити, влаштовувати пікніки. Створення зони відпочинку дасть змогу отримувати кошти за оренду альтанок, місць для риболовлі. Усі отримані кошти підуть на подальший розвиток території навколо ставка — облаштування місць для купання, закупівлю човнів та катамаранів тощо. Витрати, пов’язані з оплатою праці охоронців, бере на себе ГО «Фішер», яке й нині наглядає за ставком. Віриться, що вони впораються з цим завданням, як уже не раз спільно, всією громадою розбудовували рідне село.
Тепер щовечора тут можна почути пісні, до яких місцеві жителі великі мастаки. Не соромляться говорити селяни й про мрії, в яких бачать рідне село гарним, квітучим, ніби в казці. Хтось пропонує прикрасити вулиці квітниками, хтось береться додати йому своєрідного шарму гончарними виробами, які традиційно тут виготовляють місцеві майстри — кожен із цікавинкою.
А як тут уміють готувати! Ви куштували вареники чи борщ тутешніх куховарок? Ні? Тоді вам у Скотареве! Хоч міський голова Сергій Кравченко і вважає, що всі села, які входять до очолюваної ним громади, по-своєму самобутні, Скотареве — це щось особливе. Неймовірне, дивовижне.