Нарешті сталося — борці за чисте довкілля можуть радіти: Верховна Рада схвалила в першому читанні законопроєкт про заборону поліетиленових пакетів. Щоправда, набути чинності в разі остаточного ухвалення він може лише з 1 січня 2022 року.

Потреба в такій забороні справді є: як зазначають у Національній екологічній раді України, в одному лише Києві щороку використовують близько двох мільярдів пакетів. З них потрапляють на переробку лише 5%, решта засмічує довкілля, і розкладаються вони десь 150 років, виділяючи при цьому шкідливі речовини.

Правило з багатьма винятками

Законопроєкт пропонує заборонити використання поліетиленових пакетів завтовшки до 50 мкм у крамницях та закладах громадського харчування. Тобто великі пластикові пакети багаторазового використання під заборону не потрапляють.

Так само заборона не стосується біорозкладних пакетів, виготовлених із натуральної сировини, зокрема целофанових — як видно із самої назви, їх виготовлено з целюлози. Такі пакети часто використовують для фасованих кондитерських виробів тощо, вони розкладаються дуже легко і без шкоди для довкілля. У тексті законопроєкту наводиться таке визначення: біорозкладний пластиковий пакет — пластиковий пакет, що розкладається за участі мікроорганізмів на елементи природного походження.

Натомість під заборону потрапляють також і так звані оксорозкладні пакети — їх часто видають за екологічні, бо до складу сировини для їх виготовлення додають так звану оксорозкладну домішку. Вона прискорює розкладання пакета, він просто розпадається на мікроскопічні частини пластику! Тобто якщо цілий пакет теоретично можна підібрати й відправити на переробку, то ці дрібні часточки видалити з довкілля повністю неможливо, це ще гірше.

В ЄС таке добро давно заборонено, у нас же навпаки, недобросовісні виробники нав’язують такі пакети необізнаним покупцям нібито як альтернативу звичайному пластику. З ухваленням закону такій практиці має бути покладено край.

За порушення передбачається штраф від 1700 до 3400 грн, за повторне порушення — до 8500 гривень та навіть конфіскація таких пакетів. Нереалізовані пакети, що залишилися в суб’єкта господарювання після набрання чинності законом, мають бути утилізовані за рахунок того, хто їх придбав. Контроль за дотриманням закону покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів (Держпродспоживслужбу).

Начебто все добре, але є певні нюанси. Так, заборона не поширюється на надлегкі пакети до 15 мкм завтовшки, до 225 мм завширшки і до 450 мм завдовжки (з ручками), що використовують для пакування риби, м’яса та продуктів із них, а також сипких продуктів. Та це ж відомі усім «майки», на які припадає майже 90% усіх пакетів на смітниках України й навколо них!

То що ж тоді буде заборонено? Крім того, не передбачено жодних заходів, які б мотивували розвиток вітчизняної переробки пластикових відходів (якісь податкові пільги, субсидії для переробників тощо, як роблять у ЄС). Тож, на думку експертів, закон у разі його ухвалення має всі шанси поповнити численні лави нормативних актів, які фактично не працюють…

І це ще не все. Варто зупинитися на суто юридичних недоліках та нестиковках законопроєкту з іншими законами України.

Законодавчі казуси

Перш за все: Головне науково-експертне управління Верховної Ради зауважує — ухвалення окремого закону про обмеження обігу пластикових пакетів не відповідає принципу системності законодавства. Тобто не повинно існувати кілька законів з одних і тих самих питань.

Адже вже діє Закон України «Про відходи», до яких, зокрема, належать і ті самі пакети. Практика свідчить, що наявність кількох законів, сфера діяльності яких перетинається, призводить до законодавчих колізій, які дають змогу порушникам уникнути покарання. Так само може статися і цього разу.

Крім того, Головне науково-експертне управління Верховної Ради зауважує: у частині 3 статті 5 законопроєкту передбачається, що контролюючий орган може не лише накладати штрафи за порушення цього закону, а й конфісковувати пластикові пакети, що не відповідають вимогам законодавства… Шановні, оце ваше положення якраз не відповідає вимогам законодавства!

Адже в частині 6 статті 41 Конституції України сказано: «Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом». Отже, у разі ухвалення законопроєкту в пропонованому вигляді контролюючий орган або не вилазитиме із судових позовів, або просто не вчинятиме подібних дій, щоб не наразитися на неприємності.

Далі — більше: деякі суб’єкти господарювання, про які йдеться у законопроєкті як про порушників, уже підпадають під дію Кодексу України про адміністративні правопорушення. У тексті законопроєкту є посилання на деякі статті цього кодексу, але далеко не на всі, що стосуються цього питання. Тобто й тут спостерігаємо дублювання норм різних законів. Звідси Головне науково-експертне управління робить висновок: законопроєкт варто повернути на доопрацювання.

Ми ж взагалі вважаємо, що це питання, попри всю його важливість, має бути вирішено не шляхом ухвалення окремого закону, а внесенням змін до чинних законів. Не кажучи вже про те, що встановлення адміністративної відповідальності за певні види порушень окремим законом, попри чинний Кодекс про адміністративні правопорушення, лише вносить плутанину в законодавче поле. Отже, у порушників будуть вагомі можливості уникнути покарання.