У Радивилівській територіальній громаді на Рівненщині нині 20 тисяч жителів. Коли одна з перших міських громад в Україні утворилася навколо колишнього райцентру Радивилів, а було це 2016-го, тут розпочалася передача майна зі спільної власності територіальних громад району до комунальної на той час ОТГ. Це було непросто, а подекуди й болісно, бо громада об’єднала пів району.

Першим завжди складніше

Голова цієї територіальної громади Микола Карапетян, який очолював спочатку місто, а тепер міську громаду вже 20 років, розпочав із прискіпливого аудиту.

«Треба було побачити на власні очі все, що нам пропонували забрати. І вивчити доцільність передачі кожного об’єкта, функцій, які він виконуватиме у громаді, і кадрового потенціалу для цього, — каже Микола Карапетян. — З одного боку, ми побачили бажання районної влади скинути на нас усе, що тільки можна. З іншого — тепер над нами завис дамоклів меч: що скажуть люди, коли через ці перипетії порушиться їхній звичний ритм життя? Тому діяти мали швидко і водночас вивірено».

Скажімо, в сільських бібліотеках були роздуті штати, і про ефективність роботи в нових умовах навіть не йшлося. Тому хтось із працівників перейшов на пів ставки, отримавши ще 0,5 окладу прибиральниці (у громаді поєднують роботу).

У колишніх районних установах запровадили модель міжмуніципальної співпраці. Нині Радивилівська територіальна громада має найбільше таких угод із сусідами: шість із Крупецькою та одну з Козинською. Ідеться про роботу районної лікарні, музичної та спортивної шкіл, територіального центру інвалідів, інклюзивно-ресурсного центру.

З висоти свого чи не першого в Україні досвіду тут кажуть: законодавство дає шанс вижити завдяки такій співпраці. Однак він не підкріплений реальною відповідальністю за недотримання умов угоди, зокрема невчасні розрахунки партнерів. Тому мають пропозицію до парламентаріїв: закріпити цю відповідальність законодавчо. Інакше угоди міжмуніципальної співпраці, які ідеологи децентралізації радять як панацею в непростих процесах передачі та експлуатації майнових комплексів у різних галузях, будуть у кращому разі на папері. І тут усе перевірено на практиці.

Радивилівська територіальна громада, яка з 1 січня цього року збільшилася територіально через приєднання трьох сіл, уже цілком завершила процес передачі-прийняття майна від колишнього району. Тепер вона територіально належить до великого Дубенського. Навіть приміщення Радивилівської райдержадміністрації у власність отримали. У ньому планують розмістити всі бюджетні установи. Щоправда, обраховують потребу в коштах для модернізації опалення, адже з централізованим теплопостачанням температура тут не піднімається вище за три градуси. І це ще не найгірше з майна, яке доводиться брати на баланс і давати йому раду.

Корисні поради від радивилівців

Перша порада від першопрохідців тим, хто вирушив у самостійне плавання від початку року: витратити можеш стільки, скільки заробив. Микола Карапетян розпочинає кожен робочий день із прискіпливого аналізу надходжень до бюджету громади. І одразу бачить, хто сплачує податки повністю, а хто ховається за єдиним. А то й зовсім сидить у тіні. Хоч таких немає. Щойно люди об’єдналися у громаду, кількість підприємців і відповідно податків зросла в рази.

Тепер підприємці бачать, куди спрямовують їхні надходження. Ось громада виготовила проєкт на поточний середній ремонт 16 кілометрів дороги національного значення Н-02, яка проходить її територією. А служба автомобільних доріг Рівненщини внесла цю ділянку у програму державного фінансування 2020—2021 років. Громада готова співфінансувати роботи з обладнання майданчика, де розмістять комплекс зі зважування габаритного транспорту в русі, щоб дати бій тим, хто ризикне проїхатися перевантаженою фурою відремонтованим шляхом.

У громаді дуже ощадливо ставляться до витрат на утримання апарату управління. Вони чи не найнижчі в області й становлять 12% усіх надходжень.

Ось вам порада номер два. Пригадую, на добровільному етапі реформи з децентралізації, який тривав п’ять років, Кабінет Міністрів застерігав, що управлінські витрати у громаді не мають перевищувати 20% надходжень. Щоправда, тепер, коли карту України вже цілком перекроїли, далеко не всі громади дотримуються цього правила. Дехто й усі 90% планує витратити на себе. Що з того вийде, побачимо незабаром.

Радивилівці спрямовують кошти платників податків на розвиток малої батьківщини. І він був би ще вагомішим, якби не мораторій на перевірки контролюючих органів. Приміром, на сигнали від громади про незаконну забудову будівельники відповідають: у нас мораторій на перевірки. А повноважень архітектурно-будівельного контролю органи місцевого самоврядування, на жаль, не мають. Асоціація міст України, зокрема виконавчий директор Олександр Слобожан доводить необхідність відповідних законодавчих змін. Та поки що його, на жаль, не почули. А страждають громади.

Виходить, ті, хто законно здав об’єкт, сповна сплачують майновий податок, а ті, хто не поспішає цього робити, не платять ні копійки. Ще й спекулюють на цьому, адже демонтувати можна те, що введено в експлуатацію, а ми ж, мовляв, ще нічого не ввели. Це сіє недовіру між жителями громади.

Офіційний Київ, на жаль, не завжди бачить те, що відбувається на місцях. І тут не зайве дослухатися до керівників ось таких громад, які пішли трохи вперед за інших. До речі, Микола Карапетян — багаторічний член правління Асоціації міст України.

ПРЯМА МОВА

«Маємо разом модернізувати країну»

Віталій КОВАЛЬ,
голова Рівненської обласної державної адміністрації:

— На Рівненщині утворено 64 територіальні громади. Усі вони отримують пряме фінансування з держбюджету через власні фінансові відділи, які вже сформовано. Активно триває передача громадам майна колишніх районів, її завершено на 90%. І хоч крайній термін цього процесу законодавчо обумовлено 1 липня 2021 року, впораємося значно раніше.

Ідеться не про те, щоб якнайшвидше забрати лише стіни, а про виконання делегованих державою повноважень та функцій на своїх територіях. Отже, і про фахівців, які робитимуть це якісно й згідно із законодавством. Тому чимало досвідчених спеціалістів з тих районних адміністрацій, які нині ліквідовують, знаходять себе в громадах.

Ми всі разом — виконавча, представницька влада, керівники громад і жителі краю — маємо перетворили наші території зі спроможних на заможні. Для цього треба оперативно врегулювати організаційні питання і всерйоз думати про інвесторів, створивши для них максимально сприятливий мікроклімат. І тут нам допоможе Національна економічна стратегія уряду-2030, яку днями презентував Прем’єр-міністр Денис Шмигаль. До її обговорення залучаємо експертів, представників громадського сектору та різних гілок влади. Тобто приміряємо на себе і ринок капіталу, й механізми державно-приватного партнерства, перші паростки яких уже впроваджуємо в області. Ці зміни потрібні давно: маємо разом модернізувати країну, надати нового імпульсу її економіці. А вона починається у громадах. Є обласний конкурс підтримки проєктів громад. Цього року його бюджет зріс із мільйона до двох.

Насамкінець.  Затягувати процес передачі об’єктів спільної власності громад районів у комунальну власність громад не вигідно ні районним радам, ні самим громадам. У районів на утримання цих об’єктів немає грошей. І якщо деякі громади розраховували, що в січні не доведеться фінансувати заклади, які вони не встигли прийняти на свій баланс, це не так.

«З 1 січня кошти з районного рівня перейшли громадам. Логічно, що з початку року їм мало перейти й відповідне майно: установи, заклади, які раніше фінансували з районних бюджетів. Але поки що процес триває. Та громади мають розуміти, що на січень у їхніх бюджетах мають бути видатки на ці об’єкти. Якщо хтось цього не зробив, то слід підкоригувати бюджет. Інакше це буде порушенням законодавства», — зазначив заступник міністра розвитку громад та територій В’ячеслав Негода.