"Маленькі заручники неоголошеної війни"

Любомира КОВАЛЬ
24 червня 2014

Жодна проблема у світі не варта єдиної дитячої сльози… Можливо, комусь цей вислів видається надто пафосним. Але, напевно, знайдуться лише одиниці, які зможуть це заперечити. А щоб малюки не плакали, дорослі мають знати й дотримуватися їхніх прав.

Діти зі Сніжного — як це було насправді

Згадаємо, як нещодавно всі наші ЗМІ сколихнула звістка про викрадення й вивезення в Росію дітей із маленького містечка, що на Донеччині, — Сніжного. Але тоді інформація була уривчаста, адже ті, хто займався поверненням малюків додому, не могли її розголошувати саме в інтересах дітей. Нині, коли усі хлопчики і дівчатка повернулися і перебувають у безпеці, Аксана Філіпішина, представник Уповноваженого з прав людини з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності, розповіла подробиці тієї події.

— 12 червня приблизно о 9.30 ранку Інтернет «вибухнув» інформацією, що дітей зі Сніжного викрали до Росії. Вже через 15 хвилин до офісу Уповноваженого зателефонував голова Донецької облдержадміністрації. Він поінформував, що 25 дітей зі Сніжного (16 із дитбудинку в супроводі 2 вихователів та прийомна родина із 2 власних та 7 прийомних малюків з мамою-вихователькою, віком від 6 до 16 років) виїхали на відпочинок до табору «Корчагінець» на Дніпропетровщині. На першому ж блок-пості їх зупинили озброєні люди і сказали, що діти поїдуть відпочивати до Росії, а точніше — до Криму. Автобус розвернули, — розповіла Аксана Філіпішина.

Мама встигла повідомити телефоном, що їх захопили і кудись везуть. Згодом також по мобільному вона поінформувала, що в бік кордону з Росією. Перед перетином кордону ця мама почала викидати дитячі речі з автобуса та поставила озброєним людям ультиматум: «Робіть зі мною що хочете, але ні я, ні мої діти через кордон не поїдемо!» І родину відпустили. Але решту дітей таки перевезли через кордон. Звісно, коли в спину «дивиться» дуло автомата, не можна казати, що вони зробили це власної волі. На щастя, поводилися з ними нормально, розповідали, що у Криму море і сонечко. Тому діти особливо не пручалися.

І саме тоді вперше в історії України наш омбудсман звернулася до генпрокурора Росії та губернатора Ростовської області, до якої вивезли дітей. Виявилося, що на території РФ їх опитували, чи самі вони вирішили поїхати до Росії. Але це відбувалося з порушенням усіх процедур опитування неповнолітніх. Не було ані адвокатів, ані дорослих — їхніх законних представників. Перемовини тривали довго, був задіяний консул України, МЗС, голова Донецької облдержадміністрації та Уповноважений з прав людини. Врешті російська сторона погодилася повернути дітей. Вона також наголосила, що про їх захоплення нічого не знала. Це була виключно ініціатива озброєних людей з так званої ДНР. Також росіянам довелося погодитися, що такі дії слід кваліфікувати як викрадення та порушення прав дитини відповідно до Конвенції ООН.

Однак віддати українських хлопчиків і дівчаток росіяни вирішили лише тим, хто законно представляє їхні інтереси. А це — директор дитбудинку, яка, зрозуміло, перебувала у Сніжному, що майже за 200 кілометрів від Ростовської області, де чекали діти. І вона, розуміючи свою відповідальність за них, виїхала до Росії. Вихованців дитбудинку відправили до Дніпропетровщини літаком. Борт організувала Донецька облдержадміністрація.

Поспілкувавшись із ними, пані Аксана сказала, що діти напевно і не зрозуміли, що це було викрадення. Нині вони відпочивають у «Корчагінці» та почуваються добре. І все це сприймають як пригоду — адже вони ще ніколи не відчували стільки уваги до себе й не літали на літаку. Але згодом, упевнена посадовець, з ними все ж слід попрацювати психологам.

Опікуни, будьте пильні!

— І цей інцидент — лише один із багатьох, які нині відбуваються навколо дітей зі сходу, — наголосила представник Уповноваженого з прав людини з питань дотримання прав дитини. Зокрема, з Донеччини служба у справах дітей повідомляє, що нині вже є чотири правдиві й ретельно перевірені факти про те, що до них зверталися представники так званої ДНР з проханням надати інформацію про дитячі будинки на території області. І ще понад 300 опікунів, особливо масово з міста Горлівки, повідомляли обласну держадміністрацію, що їм телефонують і кажуть, що їхніх дітей практично у наказовому порядку слід вивезти на відпочинок до Криму. Ми скрізь розміщуємо інформацію про те, що опікуни мають бути дуже пильними і не віддавати своїх підопічних невідомо кому, аби їх завезли невідомо куди. Адже на території України є дитячі табори, де ці діти можуть відпочити без ризику для життя та неповернення додому, — зазначила Аксана Філіпішина.

Щоб малюки не плакали, дорослі мають знати й дотримуватися їхніх прав. Фото з сайту daily.net

Проблема в тому, що немає скоординованості

Взагалі ситуація з правами дітей на сході викликає у посадовця значне занепокоєння. Адже з майже 8 мільйонів дітей України 1 мільйон проживає саме на сході держави. Понад 660 тисяч, а це — найбільше дитяче населення, — на Донеччині та понад 330 тисяч на Луганщині. Дітей-сиріт на території Донецької області майже 10 тисяч, Луганської — майже 5 тисяч. І нині з них менше 10 тисяч виїхали на відпочинок та оздоровлення. А зазвичай одна зміна в таких таборах триває 21 день. І зараз ніхто не може гарантувати, чи залишаться вони у безпечних місцях після того, як термін спливе.

Усі ми пам’ятаємо інформацію, що у місцях, де орудують терористи, загинуло двоє дітей — дівчинка 6 років у Слов’янську 15 червня (батьки відомі) і хлопчик приблизно 12 років 16 червня (батьків не знайшли, ймовірно, вони також загинули, тому дитина досі залишається невпізнаною). І це — велика трагедія.

— Та головна наша тривога — брак чіткої скоординованості в діях щодо вирішення питань вивезення дітей із зон воєнного конфлікту. Адже сироти підпорядковані одним відомствам, діти під опікою — іншим, малюки з розумовою відсталістю — третім. А ще є хлопчики і дівчатка з вадами зору, слуху тощо, які перебувають у спеціальних інтернатах. І також зовсім маленькі дітки до 3 років і з 3 до 5 років. Тож одними опікується Мінсоцполітики, другими — МОН, іншими — МОЗ. І, на жаль, дії їхні не дуже скоординовані, — зауважила посадовець.

І додала, що по лінії МОН діти гарантовано за законодавством України забезпечені оздоровленням та відпочинком на усі три літні місяці. А ось по лінії Мінсоцполітики розумово відсталих малюків перевезли до оздоровчих таборів у тій самій Донеччині. Кажуть, що там вони у безпеці. Та невідомо, як зміниться ситуація навіть за кілька годин, не кажучи вже про кілька днів. То чи можна це стверджувати напевно?

А ще на території Донеччини п’ять дитбудинків, де перебувають малюки віком від 0 до 3 та від 3 до 5 років, один з них на території Краматорська, два у самому Донецьку, решта у Макіївці та Артемівську. Загалом це 266 хлопчиків та дівчаток, більшість яких ще навіть не вміють ходити. Зрозуміло, що чиновникам слід докласти багатьох зусиль, щоб їх перевезти, — це належний супровід, харчування, ліки, транспортні засоби. Крім того, слід чітко визначитись, куди саме цих дітей вивозити. Та знову таки проблема в тому, що ситуація постійно змінюється. Але ж це слід вирішувати негайно і робити скоординовано.

Не біженці, а тимчасово переміщені

— Щоб людям виїхати і бути в безпеці, особливо сім’ям із дітьми, їм слід знати, куди саме можна поїхати. Адже нині вже Одеса і Київ не можуть більше приймати переміщених — немає місця й ресурсів. До речі, ці люди, за нашим законодавством, не мають статусу біженців. Їхній статус — тимчасово переміщені особи. Нині вони зосереджуються у відносно безпечних місцях уздовж кордону і далі не рухаються, бо не знають куди. Живуть за рахунок волонтерів, благодійників і місцевих мешканців. Але довго так не триватиме, адже сьогодні волонтери працюють уже на межі своїх можливостей. Людям слід надавати інформацію про те, де їх можуть прийняти та забезпечити найнеобхіднішим, це зараз найважливіше, — вважає Аксана Філіпішина.

Також батьки мають великі проблеми з грошима. Адже їхні трудові книжки залишилися на територіях, де орудують терористи, казначейства на тій території заблоковані й люди не отримують гроші на картки. А ще вони не знають, які регіони вже не можуть більше їх приймати, і тому їдуть переважно до Києва. Оскільки вважають, що тут органи влади мають їм допомогти.

У місцях на Київщині, де живуть поки що ці люди, ситуація теж дуже тривожна. Адже допомагають їм виключно місцеві мешканці та волонтери. Там, де це можливо, дітей оформили як таких, що потрапили у складні життєві обставини, і забезпечують усім необхідним. Тому найскладніша ситуація — розміщення родин із дітьми.

Прийняти родини виявили готовність усі регіони держави, тільки ось ця інформація, на переконання посадовця, має бути доступною усім людям, які її потребують. І їм мають чітко пояснити умови, що в одній області це може бути оздоровчий табір на 2 місяці виключно для дітей, а в іншій — це розселення цілою родиною по приватних будинках на певних умовах (наприклад, проживання безкоштовне, харчування — за власний рахунок). Люди повинні мати усю цю інформацію.

Як бути студентам?

На сайті МОН нині є інформація стосовно кримських молодих людей. А ось щодо переселених із Донецька і Луганська студентів поки що ніякого рішення немає. Та не забуваймо, що нині у вишах триває сесія. Як їм бути? А мало би бути прийняте рішення про офіційне переведення їх до ВНЗ тих регіонів, куди вони переїхали. Але питання «зависло». Чиновники відмовляються навіть приймати заяви про те, що такі проблеми є. А, як відомо, немає заяви — немає проблеми. Лише нещодавно їх під тиском змусили приймати ці заяви від батьків та самих студентів. Молоді люди намагаються і самотужки розв’язувати проблему — деякі здають сесії в онлайн-режимі. Але чи робити так — це вже добра воля керівників цих вишів. І усе це, на жаль, відбувається, так би мовити, в ручному режимі, без централізованого вирішення.

ДІЯТИ!

Створюють координаційний центр

Служба з надзвичайних ситуацій повідомила про те, що нині створюють Єдиний координаційний центр. Робота триває за підтримки ПРООН, ініціатив Євромайдан SOS, Крим SOS та офісу Уповноваженого з прав людини. Адже нині міністерства і відомства збирають інформацію про проблеми, та має бути єдиний так званий мозковий центр, який керуватиме їхнім вирішенням.

Тут допомагатимуть розв’язати багато проблем, починаючи від гуманітарних і закінчуючи юридичними та організаційними,— повідомив Михайло Чаплига, представник Уповноваженого з прав людини з питань зв’язків з громадськістю. — Там працюватимуть правозахисники, волонтери, багато громадських організацій. Центр займатиметься трьома основними видами діяльності: юридичною — розроблення законопроекту про статус тимчасово переміщених осіб, адже старий є, на думку юристів, непрофесійним та проблемним, гуманітарною — допомагатиме цим людям облаштуватися на нових місцях (побутові речі, їжа, ліки тощо), організаційною — є люди, які хочуть перерахувати чесно зароблені гроші на допомогу переселенцям, та не впевнені, куди ті гроші насправді підуть. А ще є ті, хто має можливість і бажання розміщувати біженців, і слід зробити так, щоб люди, яким необхідно виїхати з небезпечних східних областей, про це дізналися. Нині робота зі створення центру триває. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua