Доповідач Ради Європи
з питань України
Марк Кулз:
Весняна сесія Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи пройшла без участі представників Криму — кримського спікера Володимира Константинова та заступника голови міськради Севастополя Катерини Волошиної. Хоча у рамках минулої сесії АРК влаштувала презентацію свого регіону в Раді Європи з татарським пловом, кримським шампанським і мальовничим фотоальбомом «Перлина Криму», а у своєму виступі з трибуни Конгресу Володимир Константинов перераховував усі переваги автономного статусу пів?острова у складі України. Сьогодні експерти вважають, що Крим втратить своє право на представництво у Конгресі місцевих і регіональних влад, оскільки його депутати не визнають себе представниками України, а Рада Європи не визнає Крим частиною Російської Федерації.
Про це в інтерв’ю «УК» розповів віце-президент Конгресу доповідач з питань України Марк КУЛЗ.
Небезпечний тренд російської політики
— Пане Кулз, заява Конгресу щодо ситуації в Україні стала першим документом, схваленим міжнародною організацією, у якому захоплення Криму Росією кваліфікується як анексія.
— Так, члени Конгресу офіційно засудили анексію Криму. Ми не можемо змиритися з тим, що одна країна привласнює території іншого суверенного сусіда. Але, окрім цього, у тексті ми закликаємо українську владу усунути всі конституційні та законодавчі обмеження щодо місцевих влад і надати їм більше повноважень. Конгрес також наголошує на необхідності дотримуватися мовних прав усіх нацменшин в Україні — незалежно від того, чи йдеться про російськомовне населення, про кримських татар чи будь-яку іншу національну спільноту.
Річ у тім, що еволюцію статусу Криму можна було б обговорювати, проте хочу нагадати: після розпаду СРСР під час референдуму понад п’ятдесят відсотків кримчан проголосували за незалежність у складі України. Але можна було б припустити референдум у Криму, аналогічний тому, який відбудеться у Шотландії. Тоді кримчан можна було б запитати, чого вони хочуть: залишитися у складі України чи від’єднатися. Але підготовка і проведення референдуму за десять днів і в умовах присутності військової сили є неприйнятними. Це порушує всі норми міжнародного права і демократії.
— Наскільки серйозною, на вашу думку, є кримська криза для безпеки у регіоні?
— Нещодавно стало відомо, що влада Придністров’я звернулася до Держдуми Росії з проханням про приєднання до РФ. Схоже на те, що в російській зовнішній політиці формується течія: зібрати все російськомовне населення в одну країну. І якщо це відбуватиметься так, як у Криму, за допомогою військової сили, то це абсолютно неприйнятно. Ми не можемо погодитися з тим, щоб Східна Україна, Придністров’я чи прибалтійські країни були приєднані до Росії.
Місія Конгресу готова вирушити у Крим
— Упродовж загострення кризи на півострові вдалося вам чи комусь із керівництва Конгресу особисто поспілкуватися з його представниками?
— Ми спілкувалися з членами української делегації 19 лютого під час зустрічі Моніторингового комітету Конгресу, яка відбулася в Нікосії. Це було якраз на тлі кривавих подій у Києві, унаслідок яких загинуло понад 100 осіб. Ми постійно підтримуємо контакт із нашими українськими колегами. І я знаю, що ті з них, які представляють російськомовні регіони, різко засуджують кримські події. Вони казали мені, що ніхто не утискає прав російськомовного населення в Україні, зокрема на сході країни, що це — вигадки російської пропаганди. На мою думку, у цій ситуації роль Конгресу полягає не в тому, щоб підтримувати якусь політичну партію в Україні, — він має сприяти розвитку демократії. Наразі Україна має пройти шлях нового політичного й економічного становлення, адже поки що ступінь демократії у вашій державі слабкий, особливо на регіональному рівні. Але те, що 25 травня в Україні пройдуть президентські вибори та вибори мера Києва, якого тривалий час місто не мало, означає, що демократичні процеси тривають.
— Чи збирається делегація Конгресу відвідати Україну?
— Ми зробимо це найближчим часом. Можливо, ми навіть здійснимо два візити. Один — на місцеві вибори, оскільки це наш напрям діяльності, а другий — з моніторинговою місією, під час якої ми хочемо відвідати Крим.
— У якої влади ви проситимете дозволу, аби потрапити на територію півострова?
— Ми хочемо побувати в усіх регіонах України, зокрема й у Криму. Хоча, як ви знаєте, навіть спостерігачі від ОБСЄ не змогли туди потрапити. Але ми спробуємо зробити запит і проситимемо дозвіл у фактичної влади Криму. І якщо нашій місії туди вдасться потрапити, то ми зустрічатимемося з тими, хто перебуває при владі, а також із представниками проросійських сил, татарської спільноти й решти.
Бельгійці розв’язують свої проблеми самі
— Яким чином тепер Крим буде представлено у Конгресі місцевих і регіональних влад?
— Не певен, що Конгрес погодиться, аби представників Криму включили до складу російської делегації. Це питання обговорюватимуть на засіданні Бюро Конгресу 12 травня у Парижі. Але я переконаний, що ситуація буде такою самою, як і з Північним Кіпром чи з Південною Осетією, які в Конгресі не представлені.
— Чи вважаєте ви адекватною реакцію міжнародної спільноти на події в Криму?
— Реакція світу на кримську кризу була набагато сильнішою, ніж на події у Грузії. Адже Великобританія та США виступають гарантами безпеки України після того, як Київ відмовився від своєї ядерної зброї. Світ не погоджується з тим, що дії, спричинені провокаторами чи, можливо, працівниками секретних служб у регіонах із російськомовним населенням, можуть слугувати приводом для військового вторгнення. Ми прихильники діалогу, і спілкуватимемося на нашому скромному рівні Конгресу з російськими колегами, адже їм необхідно зрозуміти, що є речі, які заборонені. Наразі ж ми маємо допомогти в економічному розвитку Україні, чия скарбниця спустошена попереднім режимом.
— Наскільки небезпечний такий прецедент для вашої рідної Бельгії, де існує протистояння між двома частинами країни: Валлонією та Фландрією?
— У Бельгії теж складна ситуація, є передусім лінгвістичний конфлікт, але він не призвів до жодної смерті. Ми йдемо своїм шляхом, 25 травня у нас також мають відбутися місцеві вибори. Я не думаю, що партія Фламандський рух, який виступає за незалежність північної частини країни, здобуде якусь політичну вагу на цих виборах. Але навіть якщо Бельгія і вирішить, що це питання потребує подальшого розвитку, робитимемо це лише шляхом діалогу, а не через спрямування до нас танків із Франції чи Нідерландів. Долю своєї країни бельгійці вирішуватимуть самі. Поки що всі опитування громадської думки свідчать, що бельгійці з півдня і півночі країни хочуть жити в єдиній державі.
Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»