Страховому бізнесу живеться нелегко — карантинні заходи фактично звели нанівець його роботу. Ситуація ускладнюється тим, що з 1 липня 2020 року компанії, які працюють на цьому ринку небанківських фінансових послуг, повинні перейти під крило Нацбанку України, який надалі регулюватиме їхню діяльність. Керівники страхових компаній у цьому вбачають неабиякі проблеми. Як їх подолати? Як виживатиме страховий бізнес та які завдання на нього покладено, «Урядовий кур’єр» розпитує генерального директора асоціації «Страховий бізнес» В’ячеслава ЧЕРНЯХОВСЬКОГО.
— З 1 липня 2020 року український страховий бізнес повинен перейти під регулювання Нацбанку. Як ви та ваша організація ставитеся до такого кроку?
— Асоціація «Страховий бізнес» не підтримувала передачу наглядових повноважень над небанківським фінансовим ринком до НБУ з багатьох причин. Але закон про спліт, тобто перехід керування небанківським сектором від НКЦПФР до Нацбанку ухвалено, і тепер необхідно сконцентруватися на організації максимально ефективної передачі та реалізації повноважень.
Ми обстоюємо позицію, що з огляду на поточну кризову економічну ситуацію та її наслідки спліт мають відтермінувати щонайменше на півроку—рік. НБУ в цей час має зосередитися передовсім на виконанні основних функцій з ведення монетарної політики та підтримці стабільності грошової одиниці.
Якби дату спліту перенесли, всі сторони процесу — Нацкомфінпослуг, НБУ, НКЦПФР, небанківські фінансові установи, професійні об’єднання — могли б за цей час якнайкраще вибудувати процедури взаємодії, передати досвід, документи, електроні обліково-реєстраційні системи та підготовитися до зміни регулятора. НБУ заявляє, що він повністю готовий до виконання нових функцій. Натомість для багатьох з тих, хто бере участь у передачі повноважень, ситуація трохи інакша.
— Як оцінюєте часи, коли страховий бізнес регулював Нацкомфінпослуг? Що було позитивного і негативного у цій справі?
— Перебуваючи протягом останніх років під постійним тиском майбутнього спліту, образно кажучи, сидячи на валізах, комісія не зробила багато з того, що могла й повинна була зробити для розбудови небанківського ринку. Останнім часом ми бачили копіювання нею риторики НБУ щодо необхідності чищення ринку і відповідні дії, спрямовані не на розвиток галузі, а на безпідставне посилення регуляторних вимог і контролю.
— Ви якось казали, що Нацбанк не може бути одночасно і регулятором, і каральним органом. Із цим згодні й інші учасники ринку — треба щоб в Україні діяла незалежна структура для контролю за діяльністю компаній різних фінансових ринків. Якою може бути така структура для страхових компаній? Чи вносите пропозиції для її створення до парламенту та уряду?
— Так, розподіл нормотворчих та регуляторних функцій був би ідеальним варіантом, аналогічно до того, як працює податкова галузь: коли нормативну базу пише Мінфін, а перевіряє Державна податкова служба.
Небанківський фінансовий ринок повністю підтримував ідею необхідності реформування системи державного нагляду і створення єдиного регулятора, але таким регулятором має бути не НБУ, а окрема спеціально створена фінансова комісія.
З початку роботи над сплітом Об’єднання учасників фінансового ринку, в яке входить асоціація «Страховий бізнес» разом з іншими об’єднаннями, проаналізувало моделі регулювання та нагляду в майже 50 провідних економіках світу. Саме така модель — єдиний мегарегулятор, але не центробанк— найбільше відповідає розміру країни та стану економіки України. Така сама система у Польщі, чий небанківський ринок, мабуть, найближчий до українського з європейських.
Проєкт, що містив норми консолідації нагляду за всім небанківським фінансовим ринком в одному державному органі регулятора (законопроєкт№1069-1) поданодо парламенту. Замість двох комісій — НКЦПФР та Нацкомфінпослуг — пропонувалось утворити одну, наділивши та забезпечивши її необхідними інституційними повноваженнями.
Основна відмінність законопроєкту від спліту полягала в тому, що нагляд за небанківським ринком, який нині здійснює Нацкомфінпослуг, не розпорошувався б між НБУ та НКЦПФР. Бо це неефективно. Насамперед таке розпорошення не сприятиме запровадженню накопичувальної пенсійної системи, бо нагляд за суб’єктами цієї системи — пенсійними фондами та страховими компаніями — здійснюватимуть два різні органи.
— Серед головних вимог нового регулятора до компаній вашого бізнесу— прозорість структури власності, розкриття кінцевих бенефіціарів, а також відповідальність власника за діяльність компанії. Чи стане це проблемою для ваших фірм? Чи буде питання до прозорості компаній?
— Страховики вже багато років розкривають інформацію про структуру власності й кінцевих бенефіціарів, погоджують у Нацкомфінпослуг власників суттєвої участі тощо. Інформація про власників є у відкритому доступі на сайті кожного страховика, іноді ще питання бувають тільки про кінцевих бенефіціарів компаній. Для більшості компаній додаткові вимоги глибшого розкриття інформації — не проблема, це не створять для них істотних незручностей.
Поки що НБУ відмовляється сформулювати чіткі критерії деяких пунктів і показників щодо розкриття інформації про власників, і це насторожує. Єдине, для чого може бути необхідний такий обсяг інформації, який пропонує НБУ, — зажадати від акціонера додаткових примусових фінансових вливань у компанію або спробувати ввести фінансову чи навіть кримінальну відповідальність власників за банкрутство фінансової установи, що може негативно позначитися на готовності інвестувати в компанії фінансового сектору.
— Як зміняться вимоги до капіталізації компаній страхового ринку і що ви в чому вбачаєте переваги і вади?
— Асоціація «Страховий бізнес» неодноразово оприлюднювала позицію, що підвищення вимог до капіталізації в такому форматі, як це нині, — це негатив. Підвищення вимог до капіталу потрібне, але воно має бути розумним, обґрунтованим і поступовим, а головне — пов’язане з обсягом бізнесу фінансової установи.
Ми наполягаємо на дотриманні принципу пропорційності вимог до активів і капіталу страховиків залежно від обсягу ризиків, які бере на себе компанія. Вимоги до капіталу варто підвищувати поступово, крок за кроком протягом мінімум п’яти років, а не відразу, щойно регулювання небанківського фінансового ринку перейде до НБУ. Крім цього, у період глобальних фінансових криз на фінансових ринках жодна з країн не змінює правил, а особливо не підходів у регулюванні та вимог до учасників ринку.
Треба вдосконалювати методики розрахунку страхових резервів і підвищувати вимоги до якості активів. Але робити це варто не бездумно і механічно, а з огляду на економічну доцільність для компаній, які працюють, коли зрозумілий їхній обсяг бізнесу і рівень ризиків.
Тому крім вимог до капіталу, потрібно враховувати й інші методики контролю: стрес-тестування, рівень ризиковості, тести раннього попередження тощо. Але все має ґрунтуватися на економічно вивірених, протестованих та відкаліброваних показниках і вимогах, які не будуть дискримінаційними для жодної компанії незалежно від її розміру, національної ознаки власників та іншого.
Ми вважаємо неправильним визначати норматив достатності активів страховика як якусь величину фіксованого розміру. Наприклад, нормативи достатності (адекватності) регулятивного капіталу для банків встановлюють як співвідношення між регулятивним капіталом і активами банку, і визначається у відсотках.
Підвищення вимог до якості активів у жодному разі не може відбуватися ціною знищення цілого сегменту ринку середніх і невеликих страхових компаній, які відповідально працюють і виконують всі свої зобов’язання перед клієнтами і партнерами не один десяток років. Нині понад третина компаній в Україні мають річний обсяг платежів від 1 до 30 мільйонів гривень. Для таких обсягів наявність мінімального капіталу 30 мільйонів гривень — економічно безглуздо. Тому ми запропонували (особливо з урахуванням кризових явищ в економіці у зв’язку з карантином) заморозити поточні вимоги до капіталу, які встановлює чинне розпорядження Нацкомфінпослуг №850 на рівні 60% максимального нормативу строком мінімум на рік.
— Які штрафи та інші каральні заходи очікують на компанії ринку і як ви ставитеся до них?
— «Біла книга» для страхового ринку, яку було нещодавно оприлюднено, досить чітко свідчить, що основний настрій, який панує у майбутнього регулятора, — це орієнтація не на сприяння розвитку ринку, а на перевірки та санкції. Саме розвитку ринку, системі та інструментам його підтримки приділено недостатньо уваги у стратегії-2025 (документ про стратегію розвитку та нагляду за фінансовими ринками) і в «Білій книзі».
Під час кризи, наслідки якої економіка відчуватиме ще довго, у всьому світі триває пом’якшення регуляторних вимог до фінансових інституцій, тоді як в Україні бачимо спроби зробити умови роботи ще жорсткішими. Нині, коли не працюють цілі види страхування (авіаційне, туристське, пасажирів), інші («Зелена картка») істотно скоротились, держава має сконцентруватися на збереженні ринку і робочих місць.
Певні рішення, як і перенесення строків спліту і тільки часткове обмеження вимог розпорядження №850 були б дієвими заходами для підтримки галузі, яка ніколи та за жодних криз не отримувала рефінансування чи іншу допомогу від держави, але зберегла ринок, виконувала зобов’язання перед клієнтами й має найнижчі показники залишення ринку гравцями.
— Як ставитеся до появи компаній-перестрахувальників?
— Це рішення, на жаль, запізнилося років на 20. На сьогодні в Україні немає спеціалізованих перестрахувальних компаній. Щоб займатися тільки перестрахуванням і не бути потенційним конкурентом власних клієнтів-страховиків, перестрахувальна компанія повинна мати тільки одну ліцензію на цей вид діяльності. Обсяг українського ринку страхування не дає змоги вижити компанії, що працює за такою бізнес-моделлю.
— Як на активізацію роботи страхових компаній вплинув коронавірус? Чи не значно зросли обсяги страхування здоров’я і життя нашими громадянами?
— Карантин дуже вдарив по страховому ринку. Про жодну активізацію говорити не можна. Попри те що деякі компанії швидко запропонували, наприклад, страхування від захворювання на коронавірусну недугу. І це досить доступний за ціною продукт. За його рахунок чи за рахунок незначного зростання медичного страхування і страхування життя неможливо компенсувати збитки від припинення авіаційного страхування, страхування тих, хто виїжджає за кордон, пасажирів транспорту, «Зеленої картки», страхування заставного майна, автокаско тощо.
Зниження економічної активності й доходів населення та бізнесу в перспективі вплине на інші добровільні види страхування, бо на нові поліси у наших громадян не буде коштів. Я вже казав, що страховому ринку потрібна підтримка та стимуляційні заходи з боку держави. Наприклад, остання посуха та збитки аграріїв показали, що вже час повернутися обличчям до такого виду, як страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, ввести страхування відповідальності перевізника на всіх видах транспорту перед пасажирами тощо.
Олег ГРОМОВ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
В’ячеслав ЧЕРНЯХОВСЬКИЙ. Закінчив Київський автодорожній інститут за спеціальністю інженер-механік. Вивчав менеджмент у страхуванні в Київському інституті інвестиційного менеджменту. У 1994—1996 рр. працював начальником управління технології і методології страхування в УАСК «АСКА». 1996—1999 рр. — член правління в компанії «Укрінмедстрах». 1999—2001 рр. — віцепрезидент СК «Резерв» і СК «Інрезерв». У 2001—2006 рр. — голова правління української страхової компанії «Веста». У 2006—2009 рр. працював заступником голови правління зі страхування в СК «Провідна». З 2010 р.— радник президента в СК «Стройполіс». 2012—2015 радник президента асоціації «Страховий бізнес» та радник генерального директора МТСБУ. 2015—2016 — заступник генерального директора, а з 2016 року генеральний директор асоціації «Страховий бізнес».