На тлі ескалації ситуації на кордонах України і загрози нового вторгнення Росії чи готові до якихось поступок українці? Як ставляться до надання західними партнерами озброєнь? Наскільки активно громадяни готові долучитися до відсічі подальшій агресії РФ? Відповіді — у презентованому нещодавно загальнонаціональному дослідженні «Загроза нового вторгнення: громадська думка про конфлікт, можливі компроміси та протидія Росії».

Оприлюднюючи підсумки опитування, аналітик Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Марія Золкіна насамперед розповіла про зміни громадської думки про відповідальність за розв’язання війни.

«68% українців вважають конфлікт на сході України російською агресією з використанням місцевих бойовиків. Важливо, що у другій половині 2021 року прихильників такої позиції побільшало майже на 15% — торік у травні їх було 53%. Відповідальність за розв’язання війни на Росію покладають в усіх макрорегіонах України. Тобто така думка превалює всюди. На тлі російської агресії сприйняття ролі Росії як агресора лише зміцнилося в українському суспільстві», — підкреслила вона.

За словами аналітика, в середньому у країні лише 15% опитаних вважають, що цей конфлікт має внутрішню природу.

Науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» Олексій Гарань додав: «Тиск, який нині чинить Росія, контрпродуктивний. РФ так підвищила ставки, поводиться нахабно і цинічно, що світ краще почав розуміти, що відбувається на кордонах України».

Мир не за будь-яку ціну

«Рецепти досягнення сталого миру на Донбасі залишаються стабільними протягом усіх років конфлікту. 2021-й нічого істотно не змінив. 20% опитаних виступають за те, що миру можна досягти шляхом посилення міжнародного тиску і санкцій щодо Росії та її квазіутворень на Донбасі. 19% — за посилення економічного й військового потенціалу України.

Дуже важливо, що загроза нового вторгнення РФ не призвела до збільшення популярності політичних поступок Росії з нашого боку. Зокрема в те, що відмова від членства в НАТО допоможе досягнути стабільного миру на Донбасі, вірять лише 8% українців. А погодитися на анексію Криму, умовно обмінюючи його на мир на Донбасі, можуть лише 2%. У прямий діалог із так званими республіками на Донбасі вірять 14%», — каже Марія Золкіна.

Вона додала, що, на думку 50% опитаних, для встановлення миру на сході країни потрібно йти на компроміси, але не всі. І ця думка залишається стабільною й традиційно превалює. Готовність до поступок не стала вищою, орієнтованість на компроміси не змінилася.

«Загалом із 2014 року українці обирають компромісний шлях виходу з конфлікту, а не воєнний. Але серед тих, хто підтримує компроміси, традиційно переважає позиція: компроміси мають бути вибірковими, бо погоджуватися на будь-що, навіть заради миру в Україні, не варто. Так кажуть навіть прихильники проросійських партій в Україні. Лише 15% опитаних готові на мир за будь-яку ціну. Тож макрорегіони в Україні всі об’єднані своєю орієнтованістю на вибірково прийнятні компроміси. Мир за будь-яку ціну не набирає перших позицій і не є лідером у жодному макрорегіоні. Навіть на сході 46% виступають за вибіркові прийнятні компроміси», — уточнила Марія Золкіна.

Щодо очікувань реінтеграції та політичного майбутнього тимчасово окупованих територій сходу України переважна частина опитаних (54%), як і раніше, вважають, що ці території мають повернутися під контроль України на довоєнних умовах. Тобто без жодних адміністративних чи політичних змін. 13% респондентів згодні, щоб ці території отримали більшу автономію від центральної влади, а 10% підтримують інший вид більшої незалежності цих територій від Києва.

Захистити державу

«43% українців в тій чи іншій формі готові долучитися до відсічі агресії в разі подальшого вторгнення РФ на нашу територію. 20% з них — це ті, хто готовий вступити до лав ЗСУ і йти на фронт (10,5%), готові долучитися до добровольчих сил (9%). Решта 23% готові надавати посильну невійськову допомогу (грошима, роботою, як донори крові тощо).

«Тих, хто в принципі не вірить, що нове вторгнення відбудеться, 22,5%. Тобто певний рівень тривожності в українському суспільстві є. Але кількість тих, хто готовий до активної військової або невійськової участі в протистоянні агресії свідчить про серйозне поширення таких настроїв», — прокоментувала аналітик.

Щодо сприйняття українцями військової допомоги союзників, то 48% опитаних вважають: надання озброєння і проведення спільних навчань між Україною та членами ЄС і НАТО радше стримуватиме Росію від нового витка агресії, ніж навпаки. 33% вважають, що це Росію скоріше провокуватиме.

«На заході та в центрі України більшість респондентів (69% та 51% відповідно) бачать надання Україні зброї засобом стримування Росії. На півдні та сході відносна більшість (47,5% і 49% відповідно) схильні вважати, що такі навчання і озброєння більше провокуватимуть Росію до агресії», — уточнила Марія Золкіна.

Цивілізований табір країн

Олексій Гарань оприлюднив, як українці сприймають роль наддержав у світі, презентувавши інше соціологічне опитування — глобальне дослідження громадської думки «Підсумки року», яке провела міжнародна асоціація «Геллап Інтернешнл» у 44 країнах, зокрема в Україні.

«46% опитаних вважають, що РФ дестабілізує ситуацію у світі, 29% — що стабілізує. Решті було важко відповісти. Відповіді українців такі: РФ дестабілізує — 74%, стабілізує — 10%. Найподібніші до України підсумки зафіксовано в Австрії — 70% вказали, що РФ дестабілізує ситуацію. Відповідний показник у Німеччині, Польщі — 69%, Чехії — 68%, Швейцарії — 66%. Вважають, що РФ стабілізує ситуацію, в Албанії — 86%, В’єтнамі — 76%, Сербії — 64%, Казахстані — 62%, Індії — 57%.

41% опитаних вважає, що США дестабілізує ситуацію, 30% — стабілізує. Але порівняно з попереднім роком ставлення до США поліпшилося — на 6% побільшало тих, хто вважає, що США сприяють стабілізації у світі, і на 11% поменшало тих, хто стверджує протилежне. Парадоксально, але більшість американців (42%) сприймають міжнародну політику власної держави як дестабілізаційну, 35% вірять у протилежне. Українці розглядають дії США на міжнародній арені позитивніше, ніж самі американці. 41% українців назвали дії США стабілізаційними.

Найчіткіша позитивна оцінка у світі стосується дій ЄС. Відповіді: скоріше сприяє стабільності у світі (46%), ніж дестабілізації (28%). У тому, що ЄС стабілізує ситуацію, впевнена абсолютна більшість респондентів з України (51%)», — розповів Олексій Гарань. 

Коментуючи ці дані, перший заступник директора Центру «Нова Європа» Сергій Солодкий зазначив, що оцінки українців щодо поведінки глобальних гравців загалом збігаються з оцінками ключових країн.

«Україна перебуває у прекрасній компанії країн, громадяни яких реалістично оцінюють деструктивну роль Росії. Крім українців, схильні так вважати більшість громадян (понад 60% опитаних) Австралії, Австрії, Великої Британії, Іспанії, Німеччини, Південної Кореї, Польщі, Чехії, Швейцарії. Ми гармонійно вписуємося в цей цивілізований табір, дуже добре, що ми в ньому опинилися, — каже експерт. — Є деякі цифри, які можуть викликати запитання, зокрема щодо дестабілізаційної ролі США чи ЄС. Можливо, це сталося, бо дехто вважає, що США недостатньо втручаються в ситуацію та підтримують Україну. Тому й не належать до табору песимістів. А може, реалістів. Можливо, це спричинено тим, що і глава нашої держави говорить про те, що така підтримка могла б бути рішучішою».

Сергій Солодкий вважає, що в оцінках міжнародної політики українці не песимісти, а реалісти. У них правильні й адекватні оцінки пропорцій світу, різних політик, глобальних гравців.

«Понад 60% українців переконані, що якщо наша держава і піде на поступки та відмовиться від європейської та євроатлантичної інтеграції, то РФ не припинить агресії. І я не втомлююся повторювати, особливо для наших дипломатів і спостерігачів, щоб вони інформували країни, від яких залежить безпека в нашому регіоні, про таку правильну позицію українців, які добре знають, що таке РФ. Українці так само були певний час наївні, недооцінювали загрози з боку РФ і заплатили за це дуже високу, трагічну ціну. Нині Україна за те, щоб усі переговори з РФ вели лише за участі нашої держави з урахуванням українського інтересу.

Добре, що Україна активізувала співпрацю з НАТО, динамічно впроваджує стандарти Альянсу. Рік тому українська влада рішуче взялася за те, щоб нам надали План дій щодо членства, були переговори з країнами-членами НАТО, зі штаб-квартирою Альянсу. Будемо реалістами: не все залежить від України. На жаль, серед країн НАТО є такі, що проти підвищення кооперації з Україною і блокують це питання. А в НАТО всі рішення ухвалюють консенсусом. Тому на нинішньому етапі абсолютно резонний заклик НАТО користуватися тими можливостями, які Україна має в межах посиленого партнерства з Альянсом. Українська влада дослухається і до волі українського народу щодо інтеграції в НАТО (про це свідчать соцопитування), і дотримується Конституції України, яка зобов’язує владу рухатися шляхом інтеграції в ЄС і НАТО, не відступаючи зі шляху реформування», — акцентує він.

Індекс щастя і надії

Згідно із глобальним дослідженням, на жаль, українці належать до найнещасливіших націй світу.

Як заявив генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто, презентуючи відповідний розділ дослідження, найщасливішими почуваються жителі Колумбії, Казахстану, Албанії, Еквадору й Малайзії. Серед нещасних країн лідирують Гана, Афганістан, Гонконг, Ірак і Росія. Україна, попри те, що абсолютна більшість населення (51%) задоволена власним життям, в індексі щастя посідає 38-ме місце з 44 і входить до десятка найнещасливіших націй світу.

«У світі 56% людей щасливі, 14% — ні. В Україні відповідно 51% і 31%. Коронавірус не коригував кількість щасливих українців, а ось нещасливих побільшало — було 15%, стало 31%. 38% респондентів світу сподіваються, що цей рік принесе їм поліпшення. 27% вважають, що нічого не зміниться, ще стільки само — що рік буде гіршим за попередній. Щодо українців, то 38% вважають, що 2022-й буде гіршим за попередній, чверть громадян оптимістично налаштована, ще 25% думають, що все залишиться без змін. У загальному рейтингу з-поміж 44 країн за індексом надії Україна посідає 37-ме місце», — каже Володимир Паніотто.

Економічні очікування більшості опитаних вельми песимістичні. Так, 41% вважає, що 2022-й стане роком економічних труднощів. 26% — що економічна ситуація поліпшиться. Стільки само змін не очікують. Серед найбільших оптимістів — Нігерія, Індонезія, В’єтнам, Азербайджан і Албанія. Найбільші песимісти — Туреччина, Болгарія, Польща та Румунія. В Україні 53% очікують, що економічна ситуація погіршиться. 10% вірять в економічне процвітання. 31% вважає, що все залишиться як є.

Наталя ПИСАНА
для «Урядового кур’єра»