Командир «Цезар», навідник «Прораб» та механік-водій «просто Ваня» з екіпажу танка РТ-91 Twardy («Тварди») одночасно навчалися в Польщі, а потім так само разом прийшли служити у 117 окрему важку механізовану бригаду Збройних сил України.

Майстерності набували в інтенсивних боях

Інтенсивне навчання на модернізованих танках -PT-91 Twardy в Польщі побратими екіпажу згадують із вдячністю. Розповідають, що їх там вчили на совість, намагаючись якомога якісніше підготувати українських танкістів до реальних бойових дій.

«Наші польські партнери дуже старалися, щоб нам усе пояснити та всього навчити. Вони великі молодці, якщо чесно. По-людськи хотіли нам пояснити так, щоб було й елементарно, і до пуття. Тобто робили це не для проформи чи для того, аби здати папірці. Вони наполегливо вчили саме для того, щоб ми змогли потім на цьому танку воювати, знищувати ворога, а самим уціліти в бою», — каже командир бойової машини.

Утім, одразу додає він, потім все одно довелося багато чого довчатися самотужки, адже за кілька тижнів навчання у Польщі можна встигнути опанувати лише мінімально необхідні базові знання. Справжньої майстерності танкісти набували вже в Україні, зокрема під час інтенсивних бойових дій на Запоріжжі.

Так само схвально відгукуються танкісти й про свою грізну бойову техніку — вдосконалену поляками модифікацію танка на основі Т-72М1. Її двигун потужний і надійний, захист поліпшений та підсилений, а система керування вогнем і приціли дають змогу вести вогонь по ворогу надзвичайно влучно.

«Якщо машина справна, вона дуже гарна. Коли техніка якісно відремонтована, то вона себе добре покаже. Якщо ж у ній є щось несправне, то це вже й не техніка навіть. Вона може хіба що стояти на ремонті й більше нічого. Бойова машина має бути повністю готовою до виїзду на бойове завдання, в ній повинно все безвідмовно працювати», — наголошує «Цезар».

Танкісти на власному досвіді мали нагоду пересвідчитися, що особливо небезпечно виявити якусь несправність саме під час бою. Вони згадують, як підійшли до ворога впритул — на відстань майже 100 метрів, але після першого ж пострілу змушені були стрімко відкочуватися, бо бронемашина раптом зламалася. Таке ніколи не має траплятися, переконані вони.

Доки ми розмовляємо, кілька механіків саме оглядають, перевіряють та лагодять Twardy. За кілька хвилин вони запускають потужний танковий двигун, і довкілля наповнюється гучним гарчанням. Надалі завдання їхнього екіпажу — забезпечити те, про що говорить командир: повну справність і надійну безвідмовність усіх механізмів та озброєння панцерника в бою.

«Якщо у нас хоч щось трішки не працює, то про успішне виконання бойового завдання вже, на жаль, не йдеться.

Згадую, коли ми на бойові завдання виїжджали після капремонту. Це найкраще. Тоді ти впевнений у машині, виїжджаєш і не турбуєшся, що в тебе може щось зламатися. Упевнено лупиш по ворогу і не боїшся, що може щось заклинити», — підтримує слова командира навідник «Прораб».

У складних ситуаціях, кажуть вони, танкістів рятує злагоджена робота всієї -команди. А насамперед виручає найменш говіркий член екіпажу — механік-водій Іван, до якого побратими звертаються без позивного, «просто Ваня». Саме він відповідає за швидкість і маневреність бойового панцерника, а в підсумку — за безпеку всього екіпажу.

«Від мехвода залежить усе. Маневреність має бути на висоті, щоб він швидко тебе завіз і потім ще швидше вивіз, коли відкочуємося. Тому справна машина і добрий механік — основа, від якої залежить понад половина виконання завдання», — переконаний командир екіпажу.

Сам Іван скромно усміхається і зауважує, що його справа проста: стежити за дорогою й реагувати на ситуацію, виконуючи накази командира. Він додає, що в бойовій обстановці, буває, доводиться приймати рішення самостійно, не чекаючи прямого наказу.

«Якщо командир зайнятий, сам вирішуєш, куди і як маневрувати, де їхати. Тоді вибираєш дорогу і швидко реагуєш на ситуацію, бо чекати наказів немає часу», — каже він.

Грізна довга рука танкової гармати

Навідник додає, що його завдання — вміти відчувати маневри бойової машини і враховувати це під час ведення вогню. «Прораб» уточнює, що для стрільби з танка під час руху потрібні зовсім інші вміння й навички, ніж під час стрільби зі стаціонарних закритих позицій.

«Треба відчувати машину: коли вона їде, то слід крутити баштою і приціл ловити на ходу, брати на упередження, враховувати рух. Коли чую, що він (киває на мехвода) повертає, то відразу враховую це під час прицілювання», — пояснює танкіст.

Командир танка усміхається і каже, що з досвідченими побратимами його завдання найпростіші: роздавати вказівки, кому що робити. А якщо екіпаж має певний досвід, то і цього не потрібно, бо він сам усе зробить.

Утім, жарти жартами, але в бою роль командира дуже важлива, адже саме він завдяки інформації зі штабу й тому, що бачить на власні очі, найкраще орієнтується в бойовій ситуації й ухвалює найбільш зважене рішення.

«Говориш зі своїм екіпажем і тримаєш зв’язок зі штабом. Із пташки нас корегують, але зверху не все видно, що бачимо ми, тому маємо самостійно вирішувати, як виконувати наказ. Наприклад, згори не видно, що перед танком кущі, а ми це враховуємо і діємо на власний розсуд», — розповідає «Цезар».

Розмірковуючи про ефективність танків у сучасній війні, бійці позитивно відгукуються про бойові якості потужних панцерників і завдання, які вони спроможні виконувати. Ворожа бронетехніка, скупчення піхоти та укриття супротивника — все, до чого може дотягнутися прямим наведенням довга рука танкової гармати, гарантовано знищується.

«125-й калібр прямим наведенням може завдати ворогу великих втрат. Уявіть, що танк перебуває за 300, 200 метрів до ворожого укриття і розбирає його. Які будуть відчуття у ворога?

Танк — страшна машина, і вона зробить таку роботу, якої не виконає більш ніхто — ні міномети, ні артилерія», — переконаний командир екіпажу.

Він пояснює, що достатньо лише кінетичної енергії бронебійної болванки, щоб ущент рознести позиції ворога в будь-якій споруді, де він спробував закріпитися. Ворожих піхотинців нищать навіть уламки стін, які розлітаються навсібіч після влучання танкового снаряда.

Розуміючи небезпеку від танків, росіяни посилено полюють на українські броньовані фортеці на гусеницях. Найстрашнішими загрозами танкісти вважають FPV-дрони, баражуючий боєприпас «ланцет» та ПТРК «корнет». Небезпечними залишаються і протитанкові міни.

У небезпечних ситуаціях, окрім наявних на PT-91 Twardy композитної броні та вибухового динамічного захисту, допомагають засоби РЕБ і захисні екрани. З’явились вони, згадують танкісти, приблизно одночасно.

Ще влітку 2023-го ні засобів РЕБ, ні захисних екранів на танках не було. Та понад рік тому восени й на початку зими їх стали дедалі більше використовувати. Спочатку екрани були саморобними, згодом з’явилися заводські. Тепер ними захищено кожен танк, адже вони засвідчили високу ефективність, багато разів рятуючи життя українським танкістам. Завдяки цим новаціям та вдосконаленням і без того міцний горішок з Польщі Twardy став ще міцнішим. А бойовий екіпаж «Цезар», «Прораб» і «просто Ваня» становлять для ворога ще більшу небезпеку завдяки набутому в попередніх боях досвіду.

Антон ПЕЧЕРСЬКИЙ,
АрміяInform, онлайн-медіа Міноборони