Голова Харківської облдержадміністрації 
Михайло ДОБКІН
За підсумками незалежного оцінювання, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології та Інститутом економічних досліджень і політичних консультацій, Харківщина стала лідером у рейтингу інвестиційної привабливості й конкурентоспроможності серед регіонів України. Це визнання прийшло завдяки створенню максимально комфортних умов для ведення бізнесу в області та використанню всіх можливостей для залучення капіталу, ідей і талановитих менеджерів до багатогалузевої економіки краю. Про подальші завдання щодо ефективного розвитку інвестиційних процесів, зокрема реалізацію найбільш перспективних проектів та про накопичений досвід регіональної влади, яка не лише сприяє діяльності інвесторів, а й має чітке бачення того, в якому напряму це робити, власний кореспондент «Урядового кур’єра» попросила розповісти голову Харківської облдержадміністрації Михайла ДОБКІНА.
— Михайле Марковичу, Президент України Віктор Янукович неодноразово наголошував, що «влада і бізнес мають бути партнерами». Як вдається ефективно вибудовувати стосунки саме в такому ключі?
— Я сам тривалий час займався бізнесом, тож не з чужих слів знаю проблеми, з якими зіштовхуються підприємці. У мене залишилося багато друзів, які продовжують займатися бізнесом. Звідти я теж черпаю зворотну інформацію про те, що нині заважає розвиватися тим чи іншим бізнес-напрямам. Отож, як говорили мудрі люди, володієш знаннями — вже озброєний. Це перше.
Друге. Нині в нашій країні склалася ситуація, що Президент поставив завдання навести порядок у дозвільній системі й особисто контролює його виконання. Зокрема, в наданні адміністративних послуг, де бізнес раніше зіштовхувався з постійним вимаганням, тиском.
Активно реагують на бажання обласної влади навести порядок у створені умов для бізнесу й правоохоронні структури. Ми в цьому році проводили «круглий стіл», у якому брали участь керівники області, силових відомств, підприємці, представники різних підприємницьких асоціацій, починаючи від Спілки промисловців і підприємців та закінчуючи профспілками ринкових торговців. Підкреслюю, це був формат «круглого столу», де ми сиділи без президій, усі разом, і відверто говорили про проблеми, які заважають вести бізнес тим, хто хоче досягти результатів. «Круглі столи» тривають, їх проводять заступники голови облдержадміністрації за напрямами.
Напевно, така спільна робота не могла не знайти відгуку в бізнесменів, і коли проводили опитування бізнес-структур по всій Україні щодо комфортного ведення бізнесу та про конкурентоспроможність регіонів, саме Харків і Харківська область зайняла і продовжує займати лідерські позиції.
— Торік у Харківську область прийшло майже 40 компаній з іноземним капіталом. Чим можна похвалитися нині?
— Це постійний процес. Хтось приходить до нас з іноземними інвестиціями, а хтось завершує свій бізнес. Річ, напевно, не в кількості таких компаній, а в їхній якості. Якщо раніше ми говорили про те, що основні інвестори приходять до нас із тих держав, які розташовані в офшорних зонах, то тепер можемо констатувати, що тепер багато позаофшорних європейських компаній разом зі своїми українськими партнерами намагаються реалізувати проекти на території Харківської області.
На жаль, нині не зовсім сприятлива кон’юнктура для реалізації таких проектів через великі ризики, які банки бачать у кредитуванні, не дуже активний і наш традиційний для інвесторів будівельний ринок. Але все це минеться (маю на увазі негативні тенденції) і тут головне — наскільки ми будемо готові до ситуації, коли охочих реалізовувати інвестиційні проекти в області буде більше, ніж самих проектів.
— Як відомо, компанію «Шелл» не всі зустріли в області з обіймами. Чи вдалося переконати супротивників видобутку сланцевого газу в краї, принаймні в тому, що ця корпорація не монстр, як її малюють, і що насправді отримають жителі Харківщини від реалізації сланцевих проектів?
— Думаю, що супротивники приходу на територію Харківської області й України загалом компанії «Шелл» — насправді не просто підготовлені, а добре оплачені зовні так звані політичні гастарбайтери, які, відпрацьовуючи чужі гроші, забивали людям голови всілякими страшилками з приводу проблем, що можуть виникнути у зв’язку з новими технологіями видобутку нетрадиційного газу. Перед тим, як остаточно сформувати своє ставлення щодо цього, я із задоволенням скористався запрошенням керівництва штату Техас і відвідав одне з найбільших родовищ сланцевого газу в США Barnett Shale. Там на власні очі зміг переконатися в абсолютно безпечному для людей і довкілля способі видобутку блакитного палива. Я також бачив, які переваги економіці регіону і країні загалом дають компанії, що в загальний баланс видобутку газу додають видобуток сланцевого газу чи газу твердих піщаників.
Для України це реальний шанс вирватися з економічно несприятливих умов, шанс зробити нашу країну багатшою. І те, що нині у нас завершено буріння першої свердловини, а це не багато не мало — понад п’ять тисяч метрів, те, що у нас проведено вже кілька розривів пласта й нема негативної інформації від людей, котрі проживають поблизу цієї свердловини, свідчить про неправдивість інформації політичних гастарбайтерів, про їхнє навмисне залякування людей, про намагання перекрутити істину про способи видобутку газу, якими користується компанія «Шелл».
І найголовніше, що перші розвідувальні роботи навіть перевершили сподівання спеціалістів, які говорили, що Україна володіє достатніми запасами сланцевого газу. Реальність показує, що цих запасів у нас більше, ніж передбачали.
— Не менш масштабні проекти мають сколихнути й слобожанські села. Які з них, на вашу думку, найбільш перспективні й чому досі не з’явилося «Село майбутнього»?
— Реалізація проекту, який ви згадуєте, — процес дуже непростий. Він вимагає ухвалення важливих документів на найвищому рівні виконавчої влади — Кабінету Міністрів України.
Ось ми з вами розмовляємо на цю тему, і сьогодні ж на сайті було опубліковано, отже, набула чинності одна з постанов Кабміну, яка стосується реалізації проекту «Село майбутнього». Це, можна сказати, передостанній крок. Ще залишився останній документ, який нам належить отримати, і він стосується державних гарантій компаніям, які реалізовуватимуть цей проект на території Харківської області. Думаю, що до кінця року нам вдасться отримати повний пакет документів.
Минулого тижня я розмовляв з одним з учасників реалізації цього проекту — американською компанією, яка ще раз підтвердила своє бажання і можливості реалізувати його в найкоротші строки в Україні, звичайно ж, у нашій області.
Стосовно інших перспективних проектів, то нині в сільське господарство інвестують більше, ніж в інші галузі нашої економіки. Якщо говорити про механізацію, то щорічно близько мільярда гривень підприємці нашого регіону спрямовують на переоснащення своїх підприємств. Результати дали про себе знати дуже швидко. Україна фактично вривається в число лідерів світового ринку сільськогосподарської продукції. Якщо раніше ми були щасливими, коли збирали близько 50 мільйонів тонн зернових, то тепер уже наближаємося до 60 мільйонів тонн. Думаю, що це далеко не межа: 75—95 мільйонів тонн — це той рубіж, який абсолютно під силу Україні, він здатний зробити нас лідером із продажу зерна в усі країни.
Інвестиції тепер спрямовано не лише на закупівлю дорогої сільськогосподарської техніки, а й у будівництво нових елеваторів, в нові технології й, гадаю, не за горами інтенсивний розвиток тваринництва та птахівництва, овочівництва.
Тут, щоправда, одна проблема. Хоч нині на законодавчому рівні для того, щоб інтенсивними темпами розвивалося наше сільське господарство, зроблено все: це і певні пільги, і спеціальне оподаткування в цій галузі, що надає можливість здійснювати такі інвестиції. Проте нам потрібно за найкоротші терміни законодавчо закріпити за селом можливість розвитку. Адже будь-які соціальні інвестиції, спрямовані в ремонт, будівництво шкіл, клубів, фельдшерсько-акушерських пунктів, амбулаторій на селі, поки що залишаються предметом домовленостей між керівництвом області, районів, органів місцевого самоврядування і тими, хто займається бізнесом на землі. Нам же необхідно законодавчо закріпити обов’язки сільгоспвиробників щодо спрямування частини коштів від товарообігу чи їхнього прибутку на розвиток села.
— Багато планів виношували в Харківській області й навколо так званої «Силіконової долини». Чи прижився цей проект і як практично у його просуванні може допомогти влада?
— Наше завдання — створити умови для всіх, хто освоює нові напрями в бізнесі. По приклади не потрібно далеко ходити. Нині ми разом з вами були свідками відкриття в обласному центрі Міжнародного форуму «Kharkiv-IT». Завдяки йому в краї з’явиться більше можливостей для реалізації бізнес-проектів у сфері інформаційних технологій. Адже IT-сфера — найбільша з тих, що динамічно розвиваються в нашій економіці. У нас для цього є все: прекрасно підготовлені фахівці, виші, які готують цих фахівців. Також є компанії зі світовим ім’ям, які зайшли на територію регіону і вже вибудували свою роботу. Щоправда, поки лише в плані аутсорсингу. Сподіваюся, що найближчим часом за допомогою реалізованих стартапів у нас з’являться й інші напрями IT-сфери.
Що ж стосується штучного створення «Силіконової долини», то в мене немає чіткого розуміння, чи є вже віддача від Сколково в Росії, де пішли саме таким шляхом. А наш шлях — це створення сприятливих інвестиційних умов для появи в області підприємств, які дали б змогу фінансувати науку і отримувати від неї серйозний додатковий прибуток.
— І насамкінець хочу запитати вас, Михайле Марковичу: що потрібно зробити владі для ще ширшого залучення інвестицій в Харківську область і чого хотіли б побажати потенційним інвесторам?
— Я вже говорив і повторюся: влада повинна створювати умови, решту зроблять професіонали. А всім тим, хто хоче прийти в нашу область працювати, ніхто і ніщо не заважає це зробити. Інша річ, що світова спільнота досі не повернулася в умови, які були до кризи. Немає надлишку коштів. Нині європейські країни успішно інвестують усередині себе, але рано чи пізно вони прийдуть до нас, а ми маємо бути до цього готовими.
Світлана ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»
ДОВІДКА «УК»
Михайло ДОБКІН. Народився у січні 1970 року в Харкові. Закінчив Національний університет внутрішніх справ за спеціальністю правознавство та Харківський національний економічний університет — міжнародна економіка. Працював на керівних посадах у бізнесових структурах. З 2002-го до 2006 року — народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. З 2006-го до 2010 року — Харківський міський голова. З 18 березня 2010-го — голова Харківської облдержадміністрації.
Доктор юридичних наук. Нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, орденами «За заслуги» I, II, III ступеня. Почесний громадянин міста Харкова.