Тисячі українських гірників щодня ризикують життям, тяжко працюючи на глибині сотні метрів під землею, забезпечуючи енергетичну безпеку країни. При цьому їхню працю не завжди гідно оцінюють, а інколи й своєчасно не оплачують. Як наслідок, шахтарі виходять на протести, вимагаючи зокрема й нормальних умов праці. Про тенденції розвитку галузі, нові проекти та процес модернізації шахт спілкуємося із директором департаменту паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Львівської обласної державної адміністрації Михайлом МЕЛЬНИКОМ.
УК: Михайле Васильовичу, цьогоріч Міненерговугілля скерувало значні кошти на модернізацію шахт, зокрема на Львівщині. Які зміни це спричинило у гірничодобувному секторі в області?
— Упродовж останніх років вугільну галузь хронічно недофінансовували. Насамперед це стосувалося Західної України. На сході, на щастя, було краще становище. Однак там шахти спочатку модернізовували коштом держави, а потім вони опинялися у приватній власності.
Частина таких підприємств нині розташована на непідконтрольних територіях, і стежити за їхньою діяльністю майже неможливо. У 2017 році уряд вперше надав гроші на оновлення шахт Львівщини — 78 мільйонів гривень. На сьогодні 56 мільйонів скеровано на першочергові потреби. На мою думку, модернізація — це перший напрям, на який потрібно витрачати кошти і зусилля, аби збільшувати ефективність видобування вугілля.
УК: У Львівській області працює сім шахт, і кожна з них має свої особливості. Яким чином здійснюється їхнє оновлення?
— Можна говорити не лише про особливості, а й про те, що усі шахти можуть бути прибутковими та успішними. Тільки вони потребують певних фінансових вкладень, які виправдають себе у близькому майбутньому. Львівська облдержадміністрація спільно з ДП «Львіввугілля» розробила інвестиційні проекти, які подали відповідно до процедур на погодження, на загальну суму 1,1 мільярда гривень. Ми ретельно проаналізували кожну шахту, її потреби — обладнання, механізми. Зважили на процеси, які варто оптимізувати задля зменшення витрат як енерго-, так і людських ресурсів, аби більше видобувати вугілля. Такі зміни зумовлюють збільшення надходжень і стабілізацію підприємства, дають можливість підвищувати зарплату. Тут важливо виокремити два моменти: по-перше, ДП «Львіввугілля» уже практично підходить до рівня беззбитковості, адже уряд частково підвищує ціну на вугілля, по-друге, модернізація розпочалася і триває. На Львівщині видобувають вугілля марки Г, яке головним чином іде на енергетику, а це — одна з основ безпеки держави. Зрозуміло, що без вугілля не буде електроенергії, не працюватиме економіка. Наголошу, що шахти у регіоні будували у 60-х роках минулого століття. Техніка та установки морально застаріли. І виходить так, що гірник замість того, аби просто працювати, мусить спочатку відремонтувати засоби для цієї праці. То про яку ефективність можемо говорити? Якщо робоче місце шахтаря обладнати сучасною технікою, то комфортність та ефективність праці зросте в рази.
УК: Нещодавно під час селекторної наради Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман доручив міністрові енергетики та вугільної промисловості Ігорю Насалику вжити заходів щодо якнайшвидшого погашення заборгованостей із зарплат шахтарям. Які ще актуальні питання обговорювали на цій нараді?
— Зауважу, що уже є позитивні тенденції щодо виплати зарплат. За колективним договором її здійснюють 10 та 25 числа кожного місяця. Гірники Львівщини не мають на сьогодні заборгованості з виплати зарплат. Колектив гірників області великий — близько 9 тисяч осіб. Люди, які так тяжко трудяться у складних умовах, повинні отримувати гідну грошову винагороду. Середня зарплата на ДП «Львіввугілля» становить приблизно 7—9 тисяч гривень.
Львівщина — прикордонна область, і ми, на жаль, спостерігаємо відтік кадрів. Молоді хлопці, які тільки починають працювати, часто задумуються про роботу за кордоном, зокрема у Польщі. Тому потрібно думати про заходи задля подолання цієї проблеми.
Є розрив між навчанням спеціалістів та практичним застосуванням вмінь і знань. Тут рятують профільні підприємства, які йдуть назустріч і приймають на практику, а згодом — і на роботу студентів та молодих фахівців. Таким чином залагоджується ця проблема. Дуже важливий аспект, адже абітурієнт розуміє, що після вступу та завершення навчання він матиме місце праці з гідною зарплатою. Час теоретизування минув, зараз потрібно думати практично і прагматично — переконаний.
Друге важливе питання — це забезпечення гірників засобами індивідуального захисту. Уряд спрямував на цю програму з охорони праці 100 мільйонів гривень. Жодна тонна вугілля не варта людського життя. Тому держава зобов’язана турбуватися про безпеку трудівників. Також під час наради обговорювали стан виплат на модернізацію шахт. Це надзвичайно важливе питання, адже останні кошти надійшли у червні. А заявки уже є, обладнання частково поставлене, тому оплата необхідна, щоб процес не зупинявся.
Так само на часі підняття заробітної плани гірників. Профспілки вимагають підвищення із коефіцієнтом 1,4. Вони мають право за законодавством внести зміни до колективного договору із держпідприємством, міністр — підтримати, і за умов фінансової стабільності підприємства відбуватиметься підвищення зарплати.
УК: Наприкінці травня Кабмін затвердив Стратегію розвитку вугледобувної галузі. Вона передбачає не лише збільшення видобутку вугілля на державних шахтах (із подальшим переходом на бездотаційність), а й створення єдиної національної вугільної компанії, що керуватиме понад трьома десятками державних шахт.
— Так, і ми у Львівській ОДА критично ставимося до такої ініціативи, коли окремі підприємства перетворюються на виробничі підрозділи. У дискусіях виступаємо за те, аби в кожну шахту вкласти гроші, модернізувати її. У державі реалізовується реформа із децентралізації, а створення національної вугільної компанії — це, навпаки, централізація. Відомо, що держава покриває частину собівартості видобутого вугілля. Тому як прибуткові, так і збиткові шахти не мотивовані працювати по-іншому. Здебільшого таке становище на сході. Однак є схожі випадки й у нас. І гірники помічають цю несправедливість, а ми ж розуміємо: модернізацію треба здійснювати скрізь, по всій країні. Зараз на шахтах Львівщини видобувають близько 4—5 тисяч тонн вугілля на добу, то ми готові піднімати цей показник до 6—7 тисяч. Звісно, кожна шахта має свої особливості, унікальні гірничо-геологічні умови. Десь може бути лава краща, із ліпшими показниками якості, із меншою зольністю, але гіршою технікою. А десь — навпаки. Загалом шахти Львівщини — це єдиний комплекс, який може працювати дуже злагоджено та давати прибуток, забезпечувати робочі місця і розвиток регіону.
УК: Чи відбуваються нові розвідки корисних копалин на Львівщині? Зрештою, наявні ресурси вичерпні...
— Так. У нас є дуже хороший проект щодо створення нової шахти — «Любельської». Уже розроблено всю проектну документацію. Тут можливий видобуток вугілля коксівної групи, яке використовується в металургії. Під час будівництва цієї шахти ми готові забезпечити щонайменше три тисячі робочих місць. Там будуть нові технології. Основне зараз — залучити інвестиції в сумі близько мільярда доларів. Будівництво триватиме приблизно три роки. Ми постійно говоримо про цей проект на всіх можливих тематичних зустрічах, припускаємо і участь держави у співфінансуванні. Ця шахта може посилити наші позиції на ринку коксівного вугілля у світі — здійснюватимемо експорт як на європейські металургійні комбінати, так і на схід, зокрема у Китай та Індію. Це був би колосальний прорив у галузі. Закриття певних шахт — також питання близького майбутнього. Існують такі, що мають запас всього на 10 років. Серед колег уже обговорюється можливість створення на основі закритих шахт музеїв чи якихось пізнавальних локацій, як це практикують у Німеччині. Це збільшило б туристичну привабливість та різноманітність в області.
Христина ГОРОБЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Михайло МЕЛЬНИК. Народився 1982 року в селі Йосипівка (Буський район Львівської області). Навчався у Інституті енергетики та систем керування НУ «Львівська політехніка». Працював асистентом кафедри енергетики Львівського державного аграрного університету, експертом з енергоефективності та енергозбереження (холдинги «Мрія», «Т-цукор»). Із квітня 2016 року — директор департаменту паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження Львівської обласної державної адміністрації.