Письменник
Олександр ДМИТРУК
18 березня, рівно 360 років тому відбулася одна з найгероїчніших та успішних битв періоду національно-визвольної війни українців - війська Івана Богуна розгромили польську каральну експедицію.
Тоді, як відомо, кальницький полковник Іван Богун стояв на чолі оборони Вінниці й знав про наближення до міста 15-тисячного польського війська. За його наказом козаки зробили ополонки на річці Південний Буг і заманили кінного ворога у льодову пастку. На цьому сюрпризи для нападників не закінчилися. Захисники міста заздалегідь облили вали водою і коли розлючені жовніри пішли на штурм, то ковзалися на них, як діти на гірці. Кілька разів вони ішли на приступ валів, але відкочувалися назад. Тоді частина каральної експедиції вирішила вдарити біля села Якушинці. Але й тут наразилися на люту відсіч потужних козацьких загонів, до яких входили і селяни.
Деякі дослідники облогу Вінниці називають першою козацькою обороною, що не здолав ворог. Після невдалих спроб польське військо вирушило на містечко Кальник, де був осідок Богуна і знаходилася його родина. Але на півдороги жовнірів зупинили полтавські й уманські козаки, до яких приєднався і Богун, який ішов слідом за ворогом. 18 березня під Липовцем козаки, хоча були менші числом, розгромили польську каральну експедицію.
Про одного з найвидатніших військових діячів українського народу, який у різні роки був полковником кальницьким (Кальник - село в Іллінецькому районі на Вінниччині), вінницьким, подільським, написано немало. Але і тепер увага до легендарної особистості спонукає дослідників шукати нове в архівах і братися за перо. Нещодавно вийшло друком друге видання історичного роману-хроніки Олександра Дмитрука "Іван Богун - полковник". З цього приводу наша розмова з письменником.
- Олександре, нині важко здивувати читача, а ти взявся і, як чув з відгуків, - вдалося. Що нового в образі славетного полковника побачив?
- Мій Богун справді не дуже вписується у ті вигадки про козака-гультяя, якого зазвичай показують. Він народився на Вінниччині (десь у теперішньому Калинівському районі) і походить з досить заможного роду. Його дід втратив маєтності в боротьбі з родиною Калиновських. У мене є підстави сумніватися, що прізвище Богун справжнє. За деякими джерелами його прізвище Мороз. Маю ще попрацювати в архівах, щоб це стверджувати сповна. Ще зовсім юним Івана відправили на навчання до Німеччини, де він здобув фах інженера-фортифікатора. Згодом наука стала в нагоді: оборони, які він організовував, ніхто не здолав. Цікаво, що Богун був майстром зимових боїв. Тому поляки назвали його "хитрим зимовим лисом". Ще за 150 років до Дениса Давидова (в якого служили українці) він здогадався на зиму кувати коней іншими підковами - з шипами...
- Можна почути, що його сходження на військовий олімп розпочалося в березні 1651 року після успішної оборони Вінниці й порятунку в червні цього ж року козаків під Берестечком...
- Це не зовсім так. Відомо, що задовго до цього Богун успішно воював разом із донськими козаками проти татар під Азовом, а на Борівському перевозі мізерними силами розгромив орду. Відомо й те, що разом із Максимом Кривоносом та Данилом Нечаєм він, м'яко кажучи, не підтримував угодовницьку політику Хмельницького. Аби приборкати непокірного полковника, гетьман спробував принизити Івана. За його відсутності в Кальнику люди Лавріна Капусти -начальник контррозвідки та особистої охорони Хмельницького - схопили п'ятьох козаків і привселюдно стратили. Потім, щоправда, гетьман відкупився, але що було, те було.
- Полковник не мав особливо приятельських стосунків з гетьманом та його оточенням?
- Якби були дружні чи приятельські стосунки, син гетьмана не підняв би шаблю на Богуна. А таке трапилося і нічого вдавати, ніби це вигадка ворогів. Відомо про два фальшивих листи, які вийшли з канцелярії Капусти, аби підставити Богуна. Тож можна стверджувати, що дистанціювання Івана від гетьмана врятувало йому життя.
- Я знаю, що ти багато працював в архівах і це не перша твоя книга про подільських козаків. А хто її рецензував?
- Ця книга не лише про окремого полковника, а продовження історичної теми. Я взявся художніми засобами відтворити козацтво на Поділлі з 1594 року по 1703 рік. Це своєрідна епопея цілісного підходу до вивчення історії рідного краю. Книга рецензована доктором історичних наук Олексієм Струкевичем, який викладає даний період у Вінницькому педагогічному університеті.
- Наскільки відповідає дійсності те, що Богун знав кілька мов?
- Шістьма іноземними мовами він не лише розмовляв, а й писав і читав. У нього були дружні стосунки з унікального таланту людиною генеральним писарем Івана Виговського Юрком Немиричем, який закінчив чотири університети в Європі, дружив з королем Франції та Швеції, а німецькі герцоги вважали за честь приймати його. Попри всі намагання деяких істориків довести, що Богун мріяв про об'єднання з московським царством, - це повна нісенітниця. Посудіть самі, Богун зі своєю університетською освітою, широким колом знайомих у королівському оточенні раптом піде на службу до неписьменних бояр. Абсурд. Він мріяв про велику українську державу і не відмовлявся від такої форми, як конфедерація - Польща, Україна, Литва.
- Що завадило?
- До певної міри випадковість. Убивство козаками Немирича та виступ Сірка проти Виговського. До речі, у нас усі знають, що кошовий Сірко не програв жодної битви, але й Богун жодної не програв! Навіть невдала сутичка з полтавським полковником Пушкарем не на його совісті, бо не він очолював загін.
- Ти натякнув на особливі стосунки подільського полковника з поляками. Це літературне бажання видати бажане за дійсне?
- Ні. Практично вся козацька старшина проходила вишкіл при королівському дворі або поряд із якимось князем. Візьмемо хоча б найхаризматичніших - Хмельницького, Виговського й Мазепу - це гетьмани, а з полковників можемо починати від Наливайка і завершити Абазином. Тож цілком логічно, що серед польської шляхти були ті, кого він ненавидів (роди Калиновських, Потоцьких і деяких інших), але також були ті, з якими не прагнув схрещувати шаблі. Показове підтвердження моїх слів - це захоплення шляхтою Богуна. Уявіть, стільки він пролив їхньої крові, а його не стратили. Чому? Річ у тім, що свого часу Богун відбив у татар-людоловів литовського князя Сапегу і той, побачивши, що над рятівником нависла смерть, став на його захист і відстояв.
- Чи вдалося тобі пояснити причину, чому він не підписував Переяславських угод?
- Про ці угоди можна було б говорити після їхнього оприлюднення з підтвердженням автентичності документа. У фундаментальній праці "Історія України-Руси" Михайло Грушевський зазначає, що ніхто інший, а саме Іван Богун був посланий Хмельницьким зустрічати московського посланника царського холопа Васька (як він себе називав) Бутурліна. Полковник, поряд з яким був його старший син, зустрів і, виконуючи наказ гетьмана, затримав послів. Потім супроводжував і передав під опіку переяславського полковника Павла Тетері. Про те, що трапилося під час спілкування Богуна і Бутурліна наодинці, достеменно невідомо. Однак той факт, що Богун одразу кинувся піднімати свій полк, говорить, що він знав значно більше за інших. А розмови, що десь-колись в якомусь документі стояв підпис Богуна, я переконаний - це підтасовка. Зрештою, подальший розвиток подій це підтвердив. Дехто каже, що Богуна не було в Переяславі, бо він ніби захищав південні кордони від татар. Які кордони і які татари, якщо надворі тріщать морози і снігу в пояс?
- Що нового відомо про близьких Богуна?
- На жаль, імені його дружини історія не зберегла. Зате в одному джерелі згадується, що в полковника були два сини. Старшого звали Тимофієм. Згодом, за полковництва Абазина він був сотником у містечку Тростянець на Вінниччині. Про молодшого поки що зустрічалась згадка лише в одному документі і щось ствердно казати складно.
- Чи можна приблизно описати яким був Богун?
- Можна припустити, що він був вище середнього зросту, міцний у плечах, волосся темно-русяве, очі світлі. Якось я натрапив на повідомлення про те, що в нього була задовга шабля. Що це означає? Шабля підбиралася кожним козаком індивідуально. Її лезо мало бути від кінчика пальців до плеча. Якщо в Богуна шабля довша, ніж в інших, то значить, рука теж була довша. Стосовно інших особливостей, пишуть, що полковник був "дворуким". Це означає, що він міг одночасно орудувати двома шаблями, що дуже і дуже складно, особливо сидячи на коні. Якщо це так, то він умів лише за допомогою ніг керувати конем.
- А як щодо характерництва?
- Він не був характерником як і ніколи не був січовиком чи запорізьким отаманом. У його оточенні служили люди з особливими здібностями - це так. З усіх полковників характерниками могли бути тільки Кривоніс і Золотаренко. Решта - легенди. В житті так часто трапляється. Зрештою, якщо позитивна оповідка працює на свідомість, пробуджує патріотичні почуття, то нехай ...
Олег ЧЕБАН,
"Урядовий кур'єр"
ДOСЬЄ "УК"
Олександр ДМИТРУК. Народився 6 лютого 1957 року на Вінниччині. Закінчив Вінницький національний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського. Журналіст, письменник. Відомий читачам за романами "Тризна", "Отаман Яків Шепель", "Сліди на Печерську", "Іван Богун - полковник", "Золотий вовк", "Чорна берегиня".