Директор департаменту
агропромислового розвитку
Вінницької облдержадміністрації
Микола НЕЇЛИК
Торік Вінниччина виробила понад три тонни зерна на кожного свого жителя. Це найкращий результат за всю історію області. Якщо раніше вінницькі аграрії в середньому збирали за рік по 2 мільйони тонн зерна, позаторік — більш як 4, то торік — вже понад 5 мільйонів тонн. Про тенденції в рослинницькій галузі власний кореспондент «УК» розмовляє з директором департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Миколою НЕЇЛИКОМ.
— Минулого року питома вага області в загальнодержавному виробництві сільгосппродукції зросла і становить 7%. У цьому вагомий внесок хліборобів. Завдяки чому вдалося отримати рекордний урожай зернових?
— Приріст валових зборів та врожайності маємо по всіх культурах. Цього досягли завдяки впровадженню новітніх технологій та формуванню науково об∂рунтованої системи сівозмін. Якщо раніше здебільшого використовували насіння третьої й четвертої репродукції, торік майже всі площі засіяли насінням другої репродукції, що забезпечило збільшення врожайності.
Зробили хімічний аналіз ∂рунтів з кожного поля і в необхідній кількості внесли міндобрива. Якщо три роки тому в області в середньому вносили 54 кілограми діючої речовини на гектар, то торік — 112. Своєчасно провели захист рослин. Одне слово, хлібороби зробили все так, як наука каже, а кліматичні умови року наповнили поля достатньою кількістю вологи. Звідси і добрий результат: з кожного гектара зернових у середньому зібрали по 56,7 центнера збіжжя. Це один із кращих показників в державі й більший від попереднього року майже на 13 центнерів.
— На жнива область залучала комбайни з інших регіонів, а кукурудзу збирали навіть у грудні, чого раніше не було. Чому так?
— Якось під час обласної наради з підготовки до жнив фермер з Німеччини розповів, що на 36 гектарів свого поля має потужний зерновий комбайн. Наші аграрії назвали це неефективним використанням техніки. Проте він зауважив, що надто важливо зібрати врожай того дня, коли зерно визріло і трохи вологе, бо через кілька днів його якість погіршиться.
Стан технічного забезпечення безпосередньо позначається на тому, скільки й якої якості зерна надійде в комори. В господарствах області є майже 3 тисячі зернових комбайнів. З обсягом робіт вони можуть упоратися самі. Однак задля того, щоб скоротити строки збирання і зменшити втрати врожаю на полі, на жнива залучаємо також високопродуктивну техніку з інших регіонів. А кукурудзу в грудні довелося збирати через рясні тривалі дощі — не можна було вийти у поле.
Протягом останніх років стан технічного забезпечення аграріїв області значно поліпшився. Лише торік вони придбали понад тисячу одиниць сучасної сільгосптехніки.
— Свого часу сіяли насіння і гібриди майже виключно вітчизняної селекції. Як тепер?
— У нашій країні зберегли й успішно розвивають добрі традиції селекції пшениці. Є великий вибір вітчизняних сортів, якими в області засівають абсолютну більшість площ. Як правило, господарства використовують кілька сортів пшениці, бо за кліматичними умовами рік на рік не схожий. Часто практикуються зимоярі сорти. Результати маємо добрі. Торік область виробила майже 1,8 мільйона тонн зерна озимої та ярої пшениці. Їхня врожайність у середньому становить 44,6 центнера з гектара.
Європейські результати дає цариця ланів, якої зібрали більш як по 80 центнерів з кожного гектара. Загалом торік область виробила 2,8 мільйона тонн зерна кукурудзи, що на понад мільйон тонн більше, ніж попереднього року. Водночас прикро, що в господарствах основну частину поля мусять засівати гібридами кукурудзи закордонної селекції, бо вітчизняних мало. Щоб мати власний насіннєвий матеріал для всіх культур, нам треба належно фінансувати науку, як це роблять у розвинених країнах.
— Тепер один район зерна виробляє стільки, як раніше два або і три. Та чи мають аграрії де його зберігати?
— Нині в області функціонує 60 сертифікованих зерноскладів. Ця інфраструктура інтенсивно розвивається. Найближчим часом завдяки реалізації інвестпроектів ємність складів буде збільшено до 2,8 мільйона тонн зерна. Крім того, в кожному господарстві є комора. До речі, невеликі господарства кооперуються і зводять власні сучасні елеватори. Тож щодо зберігання врожаю проблем немає. Але певну тривогу викликає тенденція, що для сушіння зерна починають використовувати солому. Її слід заробляти в ∂рунт на добриво, бо маємо дбати про збереження родючості землі.
— Чи вигідно вирощувати зернові культури?
— Торік господарства області добре спрацювали за форвардними контрактами. Вони уклали з Аграрним фондом угоди на закупівлю майже ста тисяч тонн зерна та отримали 180 мільйонів гривень. Можливо, аграрії тут трохи втратили, бо восени ціни на зерно зросли, проте половину цієї суми вони отримали ще до жнив, що дало змогу мати обігові кошти на придбання необхідного. Цю держпідтримку селян треба зберегти.
Звичайно, зменшення закупівельних цін на зерно вплинуло на фінансові результати аграріїв. Але висока врожайність зменшила собівартість виробництва зерна, і його вирощування залишається рентабельним.
— Як розпорядилися врожаєм?
— З понад 5 мільйонів тонн маємо залишати майже 1,3 на внутрішні потреби області. Це регіональні ресурси продовольчої безпеки, страховий фонд насіння, на згодовування тваринам тощо. Решту реалізуємо за межі області, зокрема за кордон. Минулої осені вінничани відправляли пшеницю, кукурудзу та ячмінь до 12 країн Європи, Азії й Африки. Також експортували крупи зернових, зокрема й гречку.
— Попит рухає пропозицію: чи не виникає спокуси у структурі посівних площ, образно кажучи, передати куті меду?
— Область має добрий потенціал для нарощування виробництва зерна. Насамперед завдяки використанню інтенсивних технологій та підвищенню родючості ∂рунтів. Протягом трьох останніх років у структурі посівних площ зернові культури становлять 54 відсотка, що науково об∂рунтовано. Тому і цього року вони займуть майже 900 тисяч гектарів. Не зменшимо площі під гречкою, просом, вівсом, а під кукурудзою трохи збільшимо. На жаль, через дощовий вересень трохи недосіяли до плану озимих зернових, проте вони займають значну площу — 402 тисячі гектарів. Недавній моніторинг засвідчив, що 91 відсоток посівів перебувають у доброму і задовільному стані.
Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Микола НЕЇЛИК. Народився у 1958 році в райцентрі Тростянець на Вінниччині. Закінчив Уманський сільськогосподарський інститут за спеціальністю вчений-агроном. Кандидат сільськогосподарських наук. З вересня
2011-го — директор департаменту агропромислового розвитку Вінницької облдержадміністрації.